Постанова № 7839969, 03.02.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2010 р. № 5/174/09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),

Яценко О.В.

розглянувши

касаційну скаргу ДПІ у Заводському районі міста Миколаєва

на ухвалугосподарського суду Миколаївської області від 07.10.2009 року

у справі

господарського суду № 5/174/09

Миколаївської області

за заявою ТОВ "АРС-ЮГ"

до ТОВ "АРС-ЮГ"

про визнання банкрутом

ліквідатор Цуріка М.В.

(в судове засідання учасники провадження не з'явилися)

В С Т А Н О В И В :

господарський суд Миколаївської області ухвалою від 26.06.2009 року порушив провадження у справі про банкрутство ТОВ "АРС-ЮГ" (далі боржника) за його заявою, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі Закон).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 07.07.2009 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Цуріку М.В., зобовязано ліквідатора в продовж п'яти днів опублікувати оголошення в офіційному друкованому органі про банкрутство боржника, подати до суду реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.10.2009 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, боржника ліквідовано, провадження у справі № 5/174/09 припинено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.10.2009 року, державна податкова інспекція у Заводському районі міста Миколаєва (далі інспекція) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на новий судовий розгляд, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 111 Цивільного кодексу України, статей 36, 107, 11110 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим кодексом з урахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Отже, законодавцем передбачено необхідність дотримання спеціальної процедури, яка передує зверненню до господарського суду ліквідатора боржника із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство у випадку його самоліквідації, а недотримання процедури, передбаченої статтями 105, 111 Цивільного Кодексу України виключає можливість звернення боржника до суду про порушення провадження у справі в порядку статті 51 Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.06.2009року порушено провадження у справі про банкрутство боржника, а 07.07.2009року Постановою суду першої інстанції його визнано банкрутом з урахуванням особливостей статті 51 Закону та відкрито ліквідаційну процедуру.

Матеріалами справи підтверджується, що ДПІ у Заводському районі міста Миколаєва є кредитором боржника відповідно до поданої у процедурі банкрутства Заяви з грошовими вимогами від 31.07.2009року, яка прийнята судом до розгляду ухвалою суду 03.08.2009року, та по якій суд не прийняв жодного рішення (том . 2, а.с. 1-4).

Разом з тим, ухвалою суду 07.09.2009року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, припинено провадження у справі про банкрутство боржника, як такого, що не здатний задовольнити вимоги кредиторів. При цьому, в ухвалі суду не зазначено вимоги яких кредиторів залишились незадоволеними за наслідком проведеної процедури банкрутства. Зокрема, відсутні дані про визнання (відхилення) поданих податковим органом грошових вимог від 31.07.2009року.

Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс суд не дав оцінки тому, що ліквідатором не було зроблено запитів до державних органів, які реєструють обтяження (заборону відчуження) рухомого та нерухомого майна, внаслідок чого не було вжито заходів по виявленню заставних кредиторів та заставного майна боржника, не подано реєстру вимог кредиторів боржника, як обов'язкового додатку до звіту ліквідатора.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у звязку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009року №14).

Матеріалами справи підтверджується, що справа про банкрутство зазначеного боржника порушена судом за відсутності в матеріалах справи документів, які підтверджують дотримання процедури самоліквідації відповідно до статей 105, 111 Цивільного кодексу України, зокрема, відсутні докази здійснення публікації про ліквідацію боржника його засновниками в спеціальному бюлетені державного реєстратора, виявлення кредиторів боржника, складення та затвердження проміжного ліквідаційного балансу боржника до моменту порушення провадження у справі.

Відтак, суду належало повернути заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до положень частин 1 статей 8, 9 Закону, та статті 51 Закону, як таку, що подана боржником без дотримання вимог чинного законодавства у випадку ініціювання процедури банкрутства при самоліквідації боржника.

Однак, ігноруючи зазначені приписи процесуального та матеріального права, суд першої інстанції безпідставно порушив провадження у справі та безпідставно визнав боржника банкрутом. З огляду на зазначене, оскаржувана ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі є незаконною, як судовий акт, що підсумовує незаконно порушену справу про банкрутство та незаконно введену ліквідаційну процедуру.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009року (пункт 36) роз'яснено : "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

З врахуванням викладеного оскаржувану ухвалу господарського суду Миколаївської області від 07.10.2009 року не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню. Провадження у справі необхідно припинити, керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, як таке, що порушено необґрунтовано за відсутності доведення заявником належними доказами недостатності вартості майна боржника юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, для задоволення вимог кредиторів в розумінні статті 51 Закону.

Згідно з частиною 1 статті 122 Господарського процесуального кодексу України якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Отже, до компетенції судів касаційної (апеляційної або першої інстанції) належить вжиття заходів до повороту виконання скасованого судового рішення.

За приписами частин 1, 2 статті 41 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»підставою для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є постановлення судом рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи. Суд, який постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

З огляду на зазначене суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "АРС-ЮГ", проведену відповідно до ухвали господарського суду Миколаївської області від 07.10.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110,11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу ДПІ у Заводському районі міста Миколаєва задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 07.10.2009 року скасувати, провадження у справі № 5/174/09 припинити.

3.Державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи відмінити державну реєстрацію припинення ТОВ "АРС-ЮГ" (ЄДРПОУ 36201149), проведену відповідно до ухвали господарського суду Миколаївської області від 07.10.2009 року.

Головуючий Н. Ткаченко

Судді Л. Катеринчук

О. Яценко