Рішення № 78399285, 28.11.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 520/8548/17

Провадження № 2/500/3330/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючий – суддя Швець В.М.,

при секретарі Кузьменко О.М.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїл цивільну справу за позовом комунального підприємства «Одесміськелектротранс» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Одесміськелектротранс» (далі: ОМЕТ) звернулося до суду із позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 10234грн. 98коп. Позовні вимоги ОМЕТ мотивувало тим, що 6 жовтня 2016 року о 15 годині 25 хвилин в місті Одеса, виїжджаючи з при домової території по вулиці Академіка Вільямса, 59, відповідач ОСОБА_2 не надав перевагу у русі трамваю, борт номер 7156, який рухався поза перехрестям де трамвайні колії перетинають смугу нерейкового транспорту внаслідок чого відбулося зіткнення із зазначеним трамваєм. Внаслідок вказаної пригоди відбулася затримка руху трамвайних маршрутів №№ 3, 26, 27 з 15 години 25 хвилин по 17 годину 05 хвилин, через що ОМЕТ нанесена шкода у вигляді упущеної вигоди в сумі 10234грн. 98коп., які позивач просить стягнути з відповідача. Представник позивача в судове засідання надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, дала пояснення, що вважає, що позивач свої збитки належним чином не підтвердив.

У відповідності зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши осіб, що беруть участь у справі, суд вважає позов не обґрунтованим і таким, що не може бути задоволеним.

В судовому засіданні встановлено, що 6 жовтня 2016 року о 15 годині 25 хвилин в місті Одеса, виїжджаючи з при домової території по вулиці Академіка Вільямса, 59, відповідач ОСОБА_2 не надав перевагу у русі трамваю, борт номер 7156, який рухався поза перехрестям де трамвайні колії перетинають смугу нерейкового транспорту внаслідок чого відбулося зіткнення із зазначеним трамваєм. Внаслідок вказаної пригоди відбулася затримка руху трамвайних маршрутів №№ 3, 26, 27 з 15 години 25 хвилин по 17 годину 05 хвилин. Постановою Київського районного суду міста Одеси від 14 грудня 2016 року ОСОБА_2 визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

Відповідно до частини шостої ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення. які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини першої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст.22,1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Автомобілем на час ДТП законно володів відповідач ОСОБА_2

Відповідно до частини першої, п.2 частини другої, ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигодо).

Відповідно до правової позицій Верховної о Суду, висловленої у постанові від 1 лютого 2018 р. (справа № 711/3159/14-ц) за змістом цих норм упущеною вигодою вважаються нестримані доходи, які особа могла б реально одержати ш звичайних обставин, якби її право не було порушеним. Позивач повинен довести. що з вини відповідачів він не отримав прибуток, на який мав право розраховувати. Тобто за змістом ст. 22 ЦК України, позивач має надати суду належні допустимі докази розміру прибутку, який на отримання якого мав розраховувати в разі, якщо б ДТП не відбулося. Позивачем у якості такого доказу надано розрахунок, виготовлений ним самим, з якого вбачається, що нібито його дохід за час простою трамваю у зв’язку із ДТП складає 10234грн. 98коп., який не є доказом, а є тільки розрахунком суми, яку він бажає стягнути з відповідача.

Позивач є комунальним підприємством. Відповідно до п. 1 частини другої ст. 55 Господарського Кодексу (ГК) України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - ... комунальні ... підприємства. створені відповідно до цього Кодексу. Тому позивач є суб’єктом господарювання.

Відповідно до частини восьмої ст.18 ГК України усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та фінансову звітність згідно із законодавством. Порядок ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства: економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої, другої, п’ятої ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У наданому позивачем розрахунку не отриманого доходу та витрат зазначені тільки доходи, які нібито він отримував внаслідок господарської діяльності. Оскільки упущена вигода, стягнення з відповідача якої бажає позивач, має економічний сенс у вигляді прибутку, тобто різницею між як облікованими (відповідно до правил бухгалтерського, фінансового, податкового обліку) доходів, так і витрат, пов’язаних із господарською діяльністю, то позивач має довести розмір саме не отриманого прибутку, а не валового доходу.

Прибуток підприємства оподатковується податком на прибуток. Відповідно до ст.46 Податкового Кодексу (ПК) України платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову утніть у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу. Фінансова звітність. що складається та подається відповідно до нього пункту платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невід’ємною частиною. Відповідно до ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Відповідно до ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу. Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Тому, єдиним допустимим доказом розміру збитків, нанесених позивачу від ДТП - упущеної вигоди є результати господарської діяльності - відомості, зазначені у розрахунку не отриманого доходу позивача, які мають бути відображені у первинних документах бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які відповідають вимогам частини другої ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та податковій звітності зі сплати податку на прибуток за звітний період, у якому відбулося ДТП.

Оскільки жодних із зазначених допустимих письмових доказів позивачем не надано, то обставина - спричинення збитків позивачу та їх розмір, є недоведеним, що є підставою для відмови у позові.

Посилання позивача на Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 490 від 31 грудня 2010 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо визначення втрат підприємств міського електричного транспорту у випадках тимчасового закриття або перешкоджання рухові трамваїв чи тролейбусів», (далі - Наказ) на підставі якого зроблено розрахунок розміру матеріальної шкоди, не є належним доказом такого розрахунку, оскільки зазначений наказ не є нормативним актом, який підлягає виконанню.

Так, відповідно до ст.57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом є не чинними.

Порядок доведення нормативно-правових актів до відома населення встановлено Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» № 493/92 від 3 жовтня 1992 року. Відповідно до п. 1,3 Указу установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Зазначений Наказ не підлягав державній реєстрації, і оскільки позивач намагається обґрунтувати розмір своїх позовних вимог про стягнення з мене компенсації, у вигляді не отриманого доходу, то він зачіпає права та законні інтереси відповідача, і носить міжвідомчий характер, оскільки позивач намагається використати посилання на нього в суді. Тому, такий нормативний акт має підлягати державній реєстрації, та офіційно оприлюднений в порядку, передбаченому законом, а в разі відсутності державної реєстрації та офіційного оприлюднення, він не має жодної юридичної сили, і на нього неможливо посилатися у позові та судових рішеннях.

Таким чином, суд доходить висновку, що в порушення вимог ст.81 ЦПК України позивач ОМЕТ не надав суду жодного доказу належного, допустимого та достовірного у відповідності до ст.ст.77-79 ЦПК України щодо підтвердження розміру своїх вимог. За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.22,1166,1187 ЦК України, ст.ст.11-13,76-81,141, 258,259,263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог комунального підприємства «Одесміськелектротранс» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено та підписано 7 грудня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_3