Ухвала суду № 78396973, 06.12.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4520/18

УХВАЛА

"06" грудня 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі судді Лузан Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права на частку в спільно набутому майні, виділення майна в натурі,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з обумовленим позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 29.06.2018 року помер ОСОБА_3, з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі в період 26.07.2002 року по 02.07.2013 року та після його розірвання спільно проживала з ним однією сім’єю як чоловік та жінка, до часу його смерті.

Вважаючи, що майно, яке ввійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_3, є їх спільною сумісною власністю, позивач просила провести його поділ, визнавши за нею право власності на 1/2 частку:

- садового будинку в садовому товаристві «Роднічок» с. Бузьке Вознесенського району Миколаївської області;

- гаража в ГБК «Віраж», що розташований по вул. Пушкінська, 54, м. Вознесенськ Миколаївської області;

- квартири АДРЕСА_1;

- коштів разом із нарахованими процентами, які зберігаються на депозитних рахунках у філії Миколаївське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», а також у філії «Миколаївського регіонального управління» АТ КБ «ПриватБанк» за договорами банківських вкладів на ім’я ОСОБА_3;

- валютних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні в сховищах цінностей філії Миколаївське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», а також сховищах цінностей філії «Миколаївського регіонального управління» АТ КБ «ПриватБанк» за договорами відповідального зберігання цінностей (документів) на ім’я ОСОБА_3;

- вартості грошового (майнового) внеску ОСОБА_3 до статутного капіталу ТОВ «Дінар» , визначеного станом на 29.06.2018 року;

- вартості грошового (майнового) внеску ОСОБА_3 до статутного капіталу ТОВ «ЄКО-ГАЗ»;

- медичного обладнання, загальна вартість якого становить 320 000 грн. 00 коп.

Одночасно позивачем подано заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована необхідністю збереження майна, що є предметом спору, до вирішення справи по суті, шляхом накладення арешту на:

- 1/2 частку коштів разом із нарахованими процентами, які зберігаються на депозитних рахунках у філії Миколаївське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», а також у філії «Миколаївського регіонального управління» АТ КБ «ПриватБанк» за договорами банківських вкладів на ім’я ОСОБА_3;

- 1/2 частку валютних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні у сховищах цінностей філії Миколаївське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», а також сховищах цінностей філії «Миколаївського регіонального управління» АТ КБ «ПриватБанк» за договорами відповідального зберігання цінностей (документів) на ім’я ОСОБА_3

- квартири АДРЕСА_1, заборони відчуження даного майна.

Розглянувши дану заяву про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

Так, відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. (ч.2 ст.149 ЦПК України).

При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.

Види забезпечення позову передбачені ст. 150 ЦПК України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Водночас, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9 ).

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Тобто, заявляючи про необхідність застосування судом заходів забезпечення у разі подання позову майнового характеру, заявнику потрібно вказати на наявність обставин, які можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язання після пред’явлення вимоги чи подання позову; подати докази, що засвідчують наміри відповідача розпорядитися коштами (майном), наміри ухилитися від виконання рішення суду; довести суду розумність, співмірність та адекватність заходу забезпечення; переконати суд, що такі заходи не перешкоджатимуть господарській діяльності відповідача; надати реквізити майна/рахунків, на які необхідно накласти арешт; пред’явити пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Обставини щодо необхідності вжиття відповідних заходів повинні бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Так, як вбачається з матеріалів справи, зазначене в позові майно, в тому числі на яке позивач просить накласти арешт, входить до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, свідоцтво про право на спадщину не видано (видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини), що унеможливлює його відчуження, розпорядження ним, а тому не потребує накладення на нього арешту.

Керуючись ст. ст.149-150, 153, 260, 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права на частку в спільно набутому майні, виділення майна в натурі — відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Л.В. Лузан