Ухвала суду № 78395493, 06.12.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6844/18

Провадження № 6/461/189/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2018 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Рибак Н.,

боржника ОСОБА_1,

стягувача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за поданням приватного виконавця ОСОБА_3 про визначення частки майна ОСОБА_1 у майні, яким вона володіє спільно з іншими особами,

встановив:

Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Міністерства юстиції України ОСОБА_3 звернувся до суду з поданням про визначення 1/2 ідеальної частки майна, а саме квартири, загальною площею 46,9 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Староєврейська 46 /6 за ОСОБА_1, з метою виконання виконавчого листа № 461/1449/16-ц виданого 11.07.2018 Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 373 571,10 гривень боргу за договором позики, 17807, 00 гривень - три проценти річних, всього 39 1378, 10 гривень.

В обґрунтування вимог подання приватний виконавець посилається на відсутність у боржника коштів та майна, на які можливо звернути стягнення, а єдиним майном боржника є належна йому та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності квартира, звернення стягнення на яку можливе тільки у випадку визначення належної боржнику ідеальної частки у праві власності на це майно.

Приватний виконавець подав до суду заяву про розгляд подання за його відсутності, вимоги, викладені в поданні, підтримав в повному обсязі.

ОСОБА_2 в судовому засіданні подання підтримав.

ОСОБА_1 в судовому засіданні подання заперечила, з мотивів необґрунтованості такого.

20.09.2018 року до Галицького районного суду звернувся ОСОБА_5 із заявою про залучення його до справи як заінтересованої особи, оскільки він є співвласником квартири загальною площею 46,9 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Староєврейська 46 /6. Однак, в судове засідання останній не з'явився.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд приходить до наступного.

Встановлено, що 12.07.2018 року до приватного виконавця ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_2 з заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого листа № 461/1449/16-ц від 28.12.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 373 571,10 гривень боргу за договором позики, 17807, 00 гривень - три проценти річних, всього 39 1378, 10 гривень /а.с.5-6/.

Того ж дня, приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 56766387, про що винесено постанову, яку 13.07.2018 року направлено до виконання та до відома учасників виконавчого провадження /а.с.7-8/.

12.07.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника /а.с.10/.

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, сформованої приватним виконавцем ОСОБА_3 12.07.2018 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1, при цьому відомості щодо заборони відчуження чи іпотечні обтяження щодо вказаного об’єкту майна відсутні /а.с.11/.

Згідно з інформацією Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржників — фізичних осіб, ОСОБА_1 за останній звітний період (який саме — не зазначено) отримувала доходи від податкового агента з податковим номером 02894645 та від податкового агента з податковим номером 02903545, ознака доходу 101 /а.с.12/.

Відповідно до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, у графі "Ознака доходу" зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Додатком передбачено, що ознака доходу 101 застосовується до доходів у вигляді заробітної плати.

З інформації Пенсійного фонду України вбачається, що податковий номер 02894645 присвоєно Львівській обласній колегії Адвокатів, податковий номер 02903545 — Юридичній консультації Шевченківського району м. Львова, які зазначені як робочі місця боржника /а.с.14/.

На запит приватного виконавця щодо наявності рахунків у банках Державна фіскальна служба надала інформацію про зареєстровані рахунки фізичних осіб підприємців та юридичних осіб, відповідно до якої платник податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) на обліку в органах ДПС не перебуває /а.с.15/.

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області ОСОБА_1 зареєстрована та проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.16/.

Відповідно до інформації Головного управління праці у Львівській області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, об’єкти майнових прав, реєстрація яких входить в компетенцію вказаних органів, на праві власності чи іншому речовому праві за ОСОБА_1 не зареєстровані /а.с.17-19, 21/.

Також, державним виконавцем до подання долучено запит в Регіональний сервісний центр МВС щодо наявності зареєстрованих на праві власності за ОСОБА_1 транспортних засобів, однак відповіді на вказаний запит суду не надано /а.с.20/.

Копією свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 20.07.2002 року підтверджується, що квартира по вул. Староєврейській 46/6 належить на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4. ОСОБА_7 з наданого документу встановити неможливо у зв’язку з низькою якістю наданої копії /а.с.23/.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира по вул. Староєврейській, 46/6 належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 /а.с.24/.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов’язковим до виконання.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Порядок примусового звернення стягнення на майно особи при виконанні судових рішень встановлено Законом України «Про виконавче провадження».

Зокрема, стаття 18 цього ж Закону встановлює, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 48 вказаного Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ч.1 ст. 50 зазначеного Закону, звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Статтею 443 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Дослідивши обґрунтованість вимог і заперечень учасників щодо внесеного подання, встановивши обставини справи та правовідносини, які з них випливають, а також норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, оцінивши кожен доказ окремо на предмет його достовірності, допустимості та належності, а також всі докази у їх сукупності та взаємозв’язку, суд прийшов до висновків про відсутність підстав для задоволення подання, виходячи з наступного.

З наданих приватним виконавцем матеріалів вбачається, що ним не вжито вичерпних заходів для встановлення майна, яке підлягає стягненню в першочерговому порядку — грошових коштів боржника. Надана суду довідка державної фіскальної служби щодо наявності рахунків у банках ОСОБА_1 стосується тільки фізичних осіб — підприємців та юридичних осіб. Проте, з матеріалів справи вбачається, що боржник не є підприємцем і має два місця роботи як фізична особа. Таким чином, суд дійшов висновку, що вжиті виконавцем заходи щодо встановлення наявності у боржника розрахункових рахунків у банківських установах та коштів на цих рахунках є недостатніми для ствердження, що таке майно у боржника відсутнє.

В ході розгляду справи приватним виконавцем не надано суду достатніх доказів, що встановлюють відсутність на праві власності у боржника рухомого майна, в тому числі відсутня інформація щодо транспортних засобів.

Відтак, суд дійшов висновку про недоведеність підстав для звернення стягнення на об’єкт нерухомого майна, яке є єдиним житлом боржника, у зв’язку з невжиттям державним виконавцем вичерпних заходів для виявлення іншого рухомого майна та грошових коштів ОСОБА_1 та виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це майно.

Таким чином, подання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 260, 443 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

постановив:

У задоволенні подання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя: Стрельбицький В.В.