Ухвала суду № 78395274, 07.12.2018, Зміївський районний суд Харківської області

621/1440/17

2-п/621/4/18

УХВАЛА

іменем України

07 грудня 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого Бібіка О.В.,

з участю секретаря Горобець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10.08.2017 у цивільній справі за позовом Органу опіки та піклування Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення аліментів, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2017 в справі за позовом Органу опіки та піклування Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення аліментів, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області постановлено заочне рішення.

20.09.2017 та 12.12.2017 від відповідача ОСОБА_1 надійшли заяви про перегляд вказаного заочного рішення.

Заяви про перегляд заочного рішення мотивовані тим, що перебуваючи в СІЗО, вона не була повідомлена про розгляд справи, тому, позбавлена можливості подати докази на заперечення проти позову. Судову повістку разом з рішенням від 10.08.2017 адміністрація Качанівської ВК вручила їй лише в кінці серпня 2017. Зазначила, що відносно сина, якого після досягнення трьох років передали до приюту, не позбавлена батьківських прав. При ухваленні рішення не враховано те, що вона не має будь-якого доходу та наявність ще двох неповнолітніх дітей.

Просить скасувати заочне рішення, призначити справу до судового розгляду на загальних підставах.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 наполягала на задоволенні заяв, посилаючись на те, що вона позбавлена можливості заробляти вільно для себе та матеріального забезпечення малолітнього сина, оскільки перебуває в установі попереднього ув"язнення, де їй відмовлено у працевлаштуванні. Заочне рішення ухвалено в інтересах її малолітнього сина. Однак, вона не погоджується з мотивацією суду щодо відсутності з її боку спілкування зі своїм сином. Питання відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення вона не ініціювала.

Ухвалою суду від 17.08.2018 задоволено клопотання ОСОБА_1 та доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській області призначити адвоката ОСОБА_1 та забезпечити його явку у судове засідання для здійснення захисту її прав і інтересів, однак адвоката призначено не було.

У відповідності до ч. 1 ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно ч. 1 ст. 47 ЦПК України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справах «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Судом було прийнято всі необхідні міри з метою забезпечення заявника ОСОБА_1 представником. Викликана у судове засідання, вона особисто надала свої пояснення щодо заяви про перегляд заочного рішення.

ОСОБА_2 просив скасувати заочне рішення.

Інші учасники у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник Органу опіки та піклування Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_5 подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Вислухавши відповідачів, ознайомившись з матеріалами справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, за змістом вказаних положень чинного законодавства, скасування заочного рішення суду можливе за двох умов, однією з яких є поважність причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити.

Водночас, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Так, заочним рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 10.08.2017 позов Органу опіки та піклування Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області - задоволено. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь прийомної матері ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі по 800 (вісімсот) грн. щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 13.07.2017 року до досягнення ним повноліття. (а. с. 42-43).

Твердження відповідача ОСОБА_1, викладені в заяві про перегляд заочного рішення, щодо незнання про судовий розгляд справи, спростовуються листом про направлення для вручення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з додатками та судової повістки на адресу Харківської УВП №27 (а. с. 20, 21).

Направлення судової повістки та інших судових документів за місцем перебування відповідачів відповідало вимогам ч. 6 ст. 76 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент розгляду справи).

Що стосується посилання заявника, щодо безпідставності позовних вимог позивача, які вказані у заяві про перегляд заочного рішення, то останні були враховані судом при винесенні рішення. Відповідач при поданні заяви про перегляд заочного рішення не надав доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, і не були враховані судом при винесенні спірного заочного рішення від 10.08.2017.

У відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов"язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Як вбачається з матеріалів справи, копія заочного рішення отримана відповідачами 17.08.2017. (а. с. 54, 55). Заяви про перегляд зачного рішення подані ОСОБА_1 20.09.2017 та 12.12.2017. (а. с. 91, 133).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 Конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішеннявід 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

У зв'язку з наведеним, суд вважає, що заявник не навів доводів про поважність причин пропуску строку для звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Суд, також не вбачає посилань відповідача на будь-які докази, які мають істотне значення для справи та не були досліджені судом, оскільки обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є непогодження з винесеним рішення по суті та обґрунтуванням апеляційної скарги, а тому в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989 року (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року та яка набула чинності для України 27.09.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відмовляючи у задоволенні заяв ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, суд застосовує принцип пропорційності у цивільному судочинстві, забезпечуючи баланс між приватними та публічними інтересами, враховує особливості предмету спору, як то стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Питання, про які зазначила відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні, стосуються стадії виконання судового рішення, вони унормовані розділом ІV ЦПК України.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 284-288 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяв ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10.08.2017 у цивільній справі за позовом Органу опіки та піклування Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення аліментів, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, - відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст ухвали складено 07.12.2018.

Головуючий: