Рішення № 78394975, 29.11.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6336/18

Провадження № 2/638/3435/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Семіряд І.В.,

За участю секретаря Комлєва Д.В.

За участю

позивача ОСОБА_1

Представника відповідача Троценко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр променевої діагностики» про зміну формулювання причин звільнення у трудовій книжці,-

ВСТАНОВИВ:

10.05.2018 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом в якому просив скасувати наказ відповідача про винесення догани як незаконний; зобов'язати відповідача змінити формулювання причин звільнення в трудовій книжці з ч. 3 ст. 40 на ст. 38 КЗпП за власним бажанням.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з травня 2015 р. працював на посаді головного бухгалтера у ТОВ «Центр променевої діагностики». 26.03.2018 написав заяву на звільнення за власним бажанням з 10.04.2018 з урахуванням передбачених законодавством 14 календарних днів для підготовки звітності та передачі справ. 11.04.2018 позивач з'явився до ТОВ «ЦПД» з метою отримання трудової книжки та остаточного розрахунку, замість чого його було ознайомлено з наказом від 22.03.2018 про винесення догани за результатами перевірки. Із зазначеним документом його ознайомили через 21 день після його складання, під час його звільнення з роботи, що на думку позивача є грубим порушенням норм права, передбаченим ст. 366 ККУ. Також позивачу було надано для ознайомлення Акт про відсутність на робочому місті 10.04.2018, що кваліфіковано як прогул без поважних причин. Однак, всупереч ч. 1 ст. 149 не прийнято жодних пояснень щодо причин відсутності, щодо їх поважності або зв'язку з виконанням безпосередніх посадових обов'язків. Позивачу була повернута книжка із записом про звільнення за ч. 3 ст. 40 КЗпП , тобто за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. 20.04.2018 позивач звернувся з листом до ТОВ «ЦПД» з проханням надати йому довідку про нараховану та виплачену заробітну плату та копії кадрових документів, що стосувалися його звільнення, однак відповіді, на дату подання позовної заяву, не отримав.

З огляду на вищенаведене, позивач зазначає, що відповідачем були допущені чисельні порушення вимог ст. 40, 149 КЗпП, вчинені дії, передбачені ст. 172 ККУ «Грубе порушення законодавства про працю» та завдано моральної щкоди та шкоди здоров'ю, у зв'язку із чим звертається до суду з дійсним позовом.

Представник відповідача 18.06.2018 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у здоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надавалась заява про звільнення (ані поштою, ані наручно), та жодних доказів зворотного до суду позивачем не надано. Позивача звільнено у порядку передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, адже він неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган про що надані відповідні докази. Також, представник відповідача звертає увагу на те, що виходячи з норм Кодексу законів про працю України навіть наявність заяви працівника про звільнення за власним бажанням, не позбавляє керівника підприємства права звільнити працівника за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків покладених на нього, оскільки відповідно до п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є ініціатива власника, тобто право власника визначати підстави звільнення.

Позивач через канцелярію суду 05.07.2018 надав відповідь на відзив, у якій зазначає, що не міг передбачити виникнення трудового спору, у зв'язку із чим, не забезпечив підтвердження подання ним заяви доказами. Позивач зазначає, що відставання у роботі, щодо яких ним подані пояснення, не впливали на поточну роботу підприємства та відсутність документів в бухгалтерській програмі зумовлено зміною ним конфігурації даної програми. Також, про те, що у позивача не взяли пояснень щодо причин відсутності на робочому місці 10.04.2018 р. та їх поважності, у зв'язку із чим позивач вважає факт прогулу поважним, а догану, винесену Наказом № 103/1 від 22.03.2018 незаконною і недійсною.

Також, позивачем зазначено, що на Наказі про звільнення грубо підроблений його підпис.

В свою чергу, представник відповідач 20.07.2018 надала до суду заперечення, в яких зазначила про те, що позивач відмовився надавати пояснення щодо причин своєї відсутності на робочому місці. Всі підписи позивача на документах зроблені ним власноручно в присутності свідків.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, позовну заяву підтримав в повному обсязі , просив вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав зазначених в позові. Також позивач зазначив про те, що він дійсно 10.04.2018 був відсутній на робочому місці, однак вважає причину пропуску поважної, а саме хвороба його батька.

Представник відповідача Троценко О.В.. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, підтримала раніше наданий до суду відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь позивача на відзив відповідача, та просила в задоволенні позову відмовити у звязку з зазначеними в них підставами.

Допитаний у судовому засіданні та попереджений про кримінальну відповідальність свідок ОСОБА_3, суду пояснив, що він працює в ТОВ «Центр променевої діагностики» з 2016 року на посаді інженера з інформаційної безпеки. Режим роботи для адміністрації відповідача встановлений з 9-00 до 18-00 год. З позивачем він знайомий оскільки він працював в ТОВ «Центр променевої діагностики» на посаді головного бухгалтера. Охарактеризував його з негативної сторони, оскільки позивач дуже часто запізнювався на роботу, ніколи не пояснював причин свого запізнення, під час проведення перевірки його діяльності в березні 2018 року були виявлені порушення ведення бухгалтерського обліку та відсутність первинних бухгалтерських документів, дані порушення він відмовився усувати, а замість цього взяв лікарняний після якого взагалі не вийшов на роботу без надання будь-яких пояснень. Також свідок зазначив, що змінити конфігурацію бухгалтерської програми головний бухгалтер самостійно не міг, оскільки для цього потрібен доступ до серверу, а такий доступ має лише він, як інженер з інформаційної безпеки. За час роботи позивача на своїй посаді, конфігурація бухгалтерської програми взагалі ніколи не змінювалась. Позивачу були наказами оголошені догані з якими позивач ознайомлювався, про що в його присутності ставив підпис, однак надавати будь-які пояснення відмовлявся, про що працівниками ТОВ «Центр променевої діагностики» були складені акти, окрім наказу від 22.03.2018 на нього позивачем були надані письмові пояснення в той же день. Під час проведення перевірки діяльності головного бухгалтера на його робочому місці був виявлений акт податкової інспекції, яким до ТОВ «Центр променевої діагностики» застосовувались санкції у вигляді штрафу та про який керівництву нічого не було відомо. У зв'язку з цими обставинами позивачу також було оголошено догану.

Суд, дослідивши матеріали справи, допитавши свідка, проаналізувавши письмові докази у їх сукупності, вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду головного бухгалтера 05.05.2015 відповідно до Наказу № 132-А від 05.05.2015 що підтверджується записом № 5 в трудовій книзі позивача. Відповідно до запису в трудовій книзі № 6 від 11.04.2018 р. його було звільнено з займаної посади за систематичне невиконання своїх обов'язків за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі Наказу № 106 від 11.04.2018 (а.с. 3-5)

З 02.04.2018 по 06.04.2018 включно позивач знаходився на лікарняному та з 07.04.2018 р. мав стати до роботи, (а.с. 6)., враховуючи вихідні та святкові дні - з 10.04.2018. З табеля обліку використання робочого часу вбачається 10.04.2018 прогул позивача.

Також судом встановлено та не заперечувались учасниками справи наступні факти: Наказом № 103/1 від 22.03.2018 у зв'язку з невиконанням позивачем своїх службових обов'язків, передбачених правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією та у зв'язку із поданими ним в цей день поясненнями про відставання у роботі йому було оголошено догану; Наказом № 104/1 від 30.03.2018 р., йому було оголошено догану з причин вчинення правопорушення (не подано звіт до податкової про отримання пільг з оподаткування у передбачений законодавством порядок та строк) та приховання факту накладення на нього штрафу у зв'язку з його вчиненням. Чергову догану було оголошено позивачу наказом № 105 від 10.04.2018 у зв'язку з відсутністю на робочому місці протягом всього робочого дня та невиконанням своїх службових обов'язків передбачених правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією.

Факт відсутності 10.04.2018 на робочому місці, позивач ОСОБА_1, у судовому засіданні особисто не заперечував, однак посилався на недотримання відповідачем вимог ч. 1 ст. 149 КЗпП, а саме не прийняття від нього пояснень щодо причини відсутності.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно ч.3 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Таким чином, матеріалами справи встановлено систематичне невиконання позивачем обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, крім того до позивача раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у виді догани, з якими позивач був згодний, оскільки не оскаржував їх у встановленому законом порядку, тому у відповідача були всі правові підстави звільнити позивача ОСОБА_1, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

при таких обставинах, позивач не довів суду, тих обставин, що формулювання причини його звільнення є неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству.

Позивачем на підтвердження факту подання заяви про звільнення з роботи за власним бажанням, до суду не надано жодного доказу.

Щодо посилання позивача, що від нього не було прийнято жодних пояснень щодо причини відсутності, щодо їх поважності або зв'язку з виконанням безпосередніх посадових обов'язків суд зазначає наступне

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії , наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Проте не виконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі 6-2801цс15.

Таким чином, оскільки позивач не заперечує проти порушення ним трудової дисципліни, а саме відсутності його на робочу місці 10.04.2018 , та належних доказів про поважність прогулу суду не надано, суд не вбачає підстав для скасування наказу про винесення догани.

На підставі викладеного, та враховуючи, що судом не було встановлено, що відповідачем порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, в задовлені позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 141, 265 ЦПК України, 38, 40 КЗпП суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр променевої діагностики» про зміну формулювання причин звільнення у трудовій книжці - відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 05.12.2018.

СУДДЯ - І.В. СЕМІРЯД