Рішення № 78393999, 19.11.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/14547/17 2/335/527/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан-Авто Донецьк” до ОСОБА_2 сервісного центру МВС в Луганській області, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ТОВ «Богдан-Авто Донецьк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 сервісного центру МВС в Запорізькій області (якого в процесі розгляду справи замінено на належного відповідача – ОСОБА_2 сервісний центр МВС в Луганській області), ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є власником автомобіля марки «Hyundai» модель Santa Fe DM 2.2 CRDi Top AT, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2. Після початку бойових дій на сході України в 2014 році автомобіль був захоплений незаконними збройними формуваннями, тобто вибув з володіння власника не з його волі. 07.10.2016 року позивач звернувся до правоохоронних органів з повідомленням про злочин, про що до ЄРДР були внесені відповідні відомості. Позивач з’ясував, що 10.09.2015 року вказаний автомобіль було поставлено на облік до ВРЕР-6 УДАІ м. Києва на підставі довідки рахунку на ім’я мешканця Донецької області ОСОБА_4, із присвоєнням державного номерного знаку АН 9694 ІО, і після цього декілька разів було змінено власника автомобіля. 07.04.2016 року автомобіль придбано за договором купівлі-продажу № 746/02/2344/2016 ОСОБА_3, який в установленому законом порядку зареєстровано.

Посилаючись на те, що автомобіль було викрадено в позивача, отже, автомобіль вибув з володіння власника не з його волі, та наразі перебуває в незаконному володінні ОСОБА_3, позивач вважає, що на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) має право витребувати автомобіль від добросовісного набувача.

Крім того, позивач вважає такою, що підлягає скасуванню, державну реєстрацію автомобіля за ОСОБА_3, оскільки вона вчинена за фіктивними чи підробленими документами, відносно автомобіля, що розшукується правоохоронними органами у зв’язку з незаконним заволодінням.

Просив витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 автомобіль «Hyundai» модель Santa Fe DM 2.2 CRDi Top AT, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, на користь ТОВ «Богдан-Авто Донецьк», скасувати реєстрацію вказаного автомобіля (т. 1 а.с. 56–65).

Відповідач-1 ОСОБА_2 сервісний центр МВС в Луганській області в особі представника ОСОБА_7 надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що 10.09.2015 року ВРЕР-6 УДАІ м. Києва проведена первинна реєстрація транспортного засобу «Hyundai» модель Santa Fe DM 2.2 CRDi Top AT, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, на підставі довідки-рахунку від 04.06.2014 року серії ААВ № 627550, бланкову продукцію на довідку-рахунок від 04.06.2014 року було видано УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 13.09.2013 року ТОВ «Богдан-Авто Донецьк». ОСОБА_2 сервісний центр МВС в Луганській області утворений 07.11.2015 року, як юридична особа публічного права відповідно до Постанови КМУ «Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ» № 889 від 28.10.2015 року, та не є правонаступником УДАІ ГУМВС України в Київській області, яке було ліквідовано наказом МВС України від 30.11.2015 року № 1532. Тому у відповідача-1 відсутні документи, які були підставою для первинної реєстрації транспортного засобу. 02.04.2016 року спірний автомобіль НОМЕР_3 МВС в Донецькій області був знятий з обліку для реалізації із зазначенням права користування ОСОБА_5 05.04.2016 року ТСЦ № НОМЕР_4 МВС в Донецькій області була проведена вторинна реєстрація транспортного засобу на ім’я ОСОБА_6 на підстав договору купівлі-продажу від 05.04.2016 року № 1914/02/1441/2016/3. 12.04.2016 року до ТСЦ № НОМЕР_5 МВС в Луганській області звернулась ОСОБА_3 для здійснення перереєстрації на своє ім’я вказаного автомобіля, надавши такі документи: заяву № 89366136 від 12.04.2016 року, договір купівлі-продажу від 07.04.2016 року № 746/02/2344/2016, укладений в ТСЦ № НОМЕР_6 МВС в Запорізькій області, паспорт громадянина України, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії СХО № 029242. Вказані документи були належним чином перевірені. 12.04.2016 року право власності на транспортний засобі було зареєстровано за ОСОБА_3 Транспортний засіб та свідоцтво про реєстрацію були досліджені експертом сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і документів, що їх супроводжують, що підтверджується відповідним висновком № 13/156/365 від 13.04.2016 року. 19.10.2016 року за ініціативою Попаснянського відділу поліції ГУНП в Луганській області до ЄДР МВС України внесені відомості, що транспортний засіб значиться на обліку викрадених транспортних засобів (угон). При цьому, обмежень розшуку та/або затримання й арешту та/або заборони відчуження немає. Підстави для скасування державної реєстрації визначені п. 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 № 1388 (далі – Порядок № 1388), відповідно до якого державна реєстрація транспортного засобу може бути скасована за умови надання до структурних підрозділів РСЦ МВС в Луганській області фактичних даних, на підставі яких можна визначити, що транспортний засіб зареєстровано за фіктивними чи підробленими документами, або розшукується правоохоронними органами України у зв’язку із незаконним заволодінням. Такої інформації, крім витягу з ЄРДР, до відповідача-1 не надходило. Тому законні підстави для скасування державної реєстрації транспортного засобу відсутні. Крім того, позивач з будь-якими заявами про скасування державної реєстрації транспортного засобу до відповідача-1 не звертався, а тому відповідач-1 будь-яких законних прав та інтересів позивача не порушував. Крім того, суд не може своїм рішенням підміняти дискреційні повноваження РСЦ МВС в Луганській області щодо проведення реєстраційних дій. З наведених підстав просив в задоволенні позову відмовити (т. 2 а.с. 1-6).

Відповідач-2 ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_8 надала суду відзив на позов ТОВ «Богдан-Авто Донецьк», в якому зазначила про те, що заперечує проти задоволення позову, оскільки позивачем не вірно визначено коло осіб, що мають відповідати за позовом. При цьому, з позовної заяви є незрозумілим, яким чином відповідач-1 порушив права позивача, адже реєстрація автомобіля відбувалась у Територіальному сервісному центрі № 4444 ОСОБА_2 сервісного центру МВС в Луганській області. В позові відсутні дані щодо незаконності купівлі-продажу автомобіля № 746/02/2344/2016. Відповідач ОСОБА_3 зверталась до Лисичанського міського суду Луганської області із позовом про визнання права власності на спірний автомобіль, проте, в задоволенні позову ОСОБА_3 було судом відмовлено, оскільки право власності на автомобіль є безспірним. ОСОБА_3 на законних підставах придбала автомобіль, сплатила за нього продавцеві певну грошову суму, вчинила реєстрацію транспортного засобу, що свідчить про правомірність правочину та відсутність законних підстав для витребування автомобіля у ОСОБА_3, визначених ст. 387 ЦК України. Крім того, договір купівлі-продажу автомобіля № 746/02/2344/2016 не визнавався недійсним в судовому порядку. Також зазначала, що відповідачем не дотримані вимоги Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) щодо форми та змісту позовної заяви. Просила в позові відмовити повністю (т. 1 а.с. 123-125).

Позивачем ТОВ «Богдан-Авто Донецьк» в особі представника ОСОБА_1 12.02.2018 року надана відповідь на відзиви відповідачів, в якій зазначає про безпідставність посилання відповідачів на відсутність підстав для застосування ст. 388 ЦК України щодо витребування майна з чужого незаконного володіння. Так, автомобіль протиправно вибув з володіння позивача, оскільки був викрадений, про що відповідні відомості внесені до ЄРДР за № 12016130530000709 від 20.10.2016 року. Автомобіль перебуває в базі розшуку «Угон». В даному випадку не є належним способом захисту порушеного права визнання договору купівлі-продажу недійсним, оскільки цей спосіб захисту не захищає належним чином право власника майна. Якщо майно, передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину, має пред’являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто, якщо вчинений один правочин і повернути майно можливо шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно інші особі, потрібно звертатися із віндикаційним позовом. Право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину. Відсутність права відчужувати майно було у ОСОБА_4, який був покупцем за першим договором, оформленим у формі Довідки-рахунку № ААВ 627550 від 04.06.2014 року, виписаній від імені ТОВ «Богдан-Авто Донецьк». При цьому, 04.03.2015 року ТОВ «Богдан-Авто Холдинг», яке є засновником ТОВ «Богдан-Авто Донецьк» повідомило органи ДАІ МВС про викрадення довідок-рахунків. Однак, не зважаючи на цей факт, автомобіль був зареєстрований 10.09.2015 року органами МВС за ОСОБА_4, тобто після півроку після вищезазначеного повідомлення. Отже, факт наявності або відсутності повноважень на продаж автомобіля у ОСОБА_6, що продав автомобіль ОСОБА_3, не має значення для справи. Вважає некоректним посилання відповідачів на не підвідомчість вимоги про скасування державної реєстрації місцевому загальному суду, оскільки позивач не оскаржує дії чи бездіяльність сервісного центру МВС, а ці вимоги є похідними від вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння (т. 1 а.с. 159-167).

Інших заяв по суті справи від учасників процесу не надходило.

Судом у справі були проведені такі процесуальні дії.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.01.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато у справі підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.02.2018 року, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (т. 1 а.с. 67). Ця ухвала була залишена без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 05.04.2018 року за наслідками її перегляду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_3 з підстав недотримання правил підсудності (т. 1 а.с. 229-230).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.01.2018 року відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Богдан-авто Донецьк» про забезпечення позову (т. 1 а.с. 77-78).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.02.2018 року задоволено клопотання представників сторін про відкладення підготовчого судового засіданні, внаслідок чого підготовче засідання відкладене до 23.02.2018 року до 11:00 год., роз’яснено право учасникам справи подати заяви по суті справи (т. 1 а.с. 112).

Ухвалами Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.01.2018 року, 06.02.2018 року, 04.06.2018 року, 13.08.2018 року задоволені клопотання представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_8 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції із Лисичанським міським судом Луганської області (т. 1 а.с. 83, 119, 246, т. 2 а.с. 31).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2018 року задоволено клопотання представника позивача та замінено відповідача ОСОБА_2 сервісний центр МВС в Запорізькій області належним відповідачем – ОСОБА_2 сервісним центром МВС в Луганській області, встановлено цьому відповідачу строки для подання заяв по суті справи (т. 1 а.с. 244).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.08.2018 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача-2 ОСОБА_8 про закриття провадження у справі та про передачу справи за підсудністю (т. 2 а.с. 39).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.08.2018 року закрито підготовче провадження у справі та справа призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.09.2018 року (т. 2 а.с. 40).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.09.2018 року, 26.09.2018 року, 23.10.2018 року задоволені клопотання представника відповідача-1 РСУ МВС в Луганській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Лисичанським міським судом Луганської області (т. 2 а.с. 49, 62, 92).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2018 року задоволено клопотання представника відповідача-1 ОСОБА_8 про витребування доказів, внаслідок чого витребувано документи в ТОВ «Богдан-Авто Донецьк» щодо складання акту про вибуття довідок-розрахунків з доказами його відправлення до відповідного підрозділу МВС, а також в ОСОБА_2 сервісного центру МВС м. Києва відомостей про порядок здійснення первинної реєстрації спірного транспортного засобу із наданням документів, що слугували підставою для такої реєстрації. Цією ж ухвалою суду за клопотанням представника відповідача-1 ОСОБА_8 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, заяву представника відповідача-1 ОСОБА_8 про допит свідка ОСОБА_5 залишено без задоволення, судове засідання відкладене до 05.11.2018 року (т. 2 а.с. 86-87).

На виконання ухвали від 04.10.2018 року від ТОВ «Богдан-Авто Донецьк» надійшли письмові пояснення про те, що ДАІ було повідомлено листом про захоплення невикористаної бланкової продукції від 04.03.2015 року № 32. Відповідь на лист було отримано 20.05.2016 року. До письмових пояснень додані відповідні копії документів (т. 2 а.с. 101-125).

Також, 19.11.2018 року на виконання ухвали від 04.10.2018 року до суду надійшли відповідні документи від ОСОБА_2 сервісного центру в м. Києві.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити з підстав, викладених в ньому.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач-2, представник відповідача-2 в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, причини неявки суду не повідомили.

З урахуванням викладеного, суд відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України вважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які будучі належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з’явились, з урахуванням їх доводів, що викладені в заявах по суті справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та взаємозв’язку, суд встановив наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

На підставі дилерського договору № ДД0050 від 31.12.2011 року, укладеного між ТОВ «Хюндай Мотор Україна» та ТОВ «Богдан-Авто Донецьк», та додаткових угод до нього позивач ТОВ «Богдан-Авто Донецьк» придбав транспортний засіб – автомобіль марки «Hyundai» модель Santa Fe DM 2.2 CRDi Top AT, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 14-26). Придбання позивачем автомобіля підтверджується вантажно-митною декларацією № 125110004/2014/149646 (а.с. 27–29), податковою накладною № 442 від 05.02.2014 року (а.с. 30), видатковою накладною № ХМ-0004720 від 20.02.2014 року (а.с. 31), платіжними дорученнями № 7003 від 05.02.2014 року на суму 844,00 грн., № 144 від 05.02.2014 року на суму 390000,00 грн. (а.с. 92).

В подальшому, право власності на вказаний автомобіль на підставі заяви ОСОБА_4 № 71940725 від 10.09.2015 року було зареєстровано ВРЕР-6 УДАІ в м. Києві за ОСОБА_4. Як випливає з наданих ОСОБА_2 сервісним центром в м. Києві на виконання ухвали суду про витребування доказів від 04.10.2018 року документів, до заяви № 71940725 від 10.09.2015 року, поданої ОСОБА_4 до вказаного ВРЕР, були додані, зокрема, такі документи: довідка-рахунок серії ААВ № 627550 від 04.06.2015 року, видана ТОВ «Богдан-Авто Донецьк» на ім’я ОСОБА_4, вантажно-митна декларація № 125110004/2014/149646, акт приймання-передачі транспортних засобів, підписаний між ТОВ «Хюндай Мотор Україна» та ТОВ «Богдан-Авто Донецьк» на підставі дилерського договору № ДДК-ХМРУ 50/11 від 01.09.2011 року, сертифікат відповідності на автомобіль, дилерський договір № ДДК-ХМРУ-50/11 від 01.09.2011 року.

З копій реєстраційних карток транспортного засобу, наданих РСЦ МВС в Луганській області випливає, що 02.04.2016 року спірний автомобіль НОМЕР_3 МВС в Донецькій області був знятий ОСОБА_4 з обліку для реалізації із зазначенням права користування ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 8).

05.04.2016 року ТСЦ № НОМЕР_4 МВС в Донецькій області була проведена реєстрація транспортного засобу за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 05.04.2016 року № 1614/02/1441/2016/3 (т. 2 а.с. 9).

Далі, на підставі заяви ОСОБА_3 № 89366136 від 12.04.2016 року територіальним сервісним центром № НОМЕР_5 МВС в Луганській області право власності на вищезазначений автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_3, відповідачем-2 у даній справі (т. 2 а.с. 22). З наданих РСЦ МВС в Луганській області документів випливає, що реєстрація транспортного засобу була проведена на підставі таких документів: договору купівлі-продажу транспортного засобу № 746/02/2344/2016 від 07.04.2016 року, укладеного в Територіальному сервісному центрі № НОМЕР_6 МВС в Запорізькій області, між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 24), висновку експертного дослідження від 13.04.2016 року № 13/156/365 експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і документів, що їх супроводжують Луганського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_9, за яким номер кузова цього автомобіля не змінювався, бланк наданого на дослідження документа «Свідоцтво про реєстрацію ТЗ» серії СХО № 029242 відповідає бланкам, які є в офіційному обігу (т. 2 а.с. 24); свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХО № 029242 від 05.04.2016 року на ім’я ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 25).

Станом на час розгляду судом даної справи право власності на транспортний засіб автомобіль марки «Hyundai» модель Santa Fe DM 2.2 CRDi Top AT, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, зареєстровано за ОСОБА_3

Позивач ТОВ «Богдан-Авто Донецьк», вважаючи, що вказаний транспортний засіб неправомірно вибув з його законного володіння, просить суд витребувати його із незаконного володіння ОСОБА_3 та скасувати реєстрацію автомобіля.

Відповідно до вимог ст.ст. 319, 328 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зі змісту ст.ст. 330, 387, 388 ЦК України випливає, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За роз’ясненнями, що надані у пп. 21, 22, 23, 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов’язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі, коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов’язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України…У зв’язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбане за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужене на підставі наступних договорів.

Відповідно до ст. 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Пунктом 19 цієї ж Постанови Пленуму ВССУ роз’яснено, що, застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В силу вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Способи захисту прав визначені у ст. 16 ЦК України.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позивач може порушувати питання про захист його права власності на спірний автомобіль лише в тому випадку, якщо зможе довести доказами, що таке право йому належить, тобто, що він є власником майна.

Натомість в межах розгляду даної справи позивач такі докази суду не надав.

Так, як встановлено судом вище, власником спірного автомобіля на час розгляду справи є ОСОБА_3 З володіння позивача спірний автомобіль вибув у результаті укладення правочину, якій наразі є чинним.

На підтвердження неправомірності вибуття транспортного засобу із володіння позивача, позивач надав суду такі докази: копію повідомлення про злочин за ст. 289 КК України на адресу начальника ГУНП в Луганській області від 07.10.2016 року, в якому вказав, що після початку бойових дій у 2014 році працівники ТОВ «Богдан-Авто Донецьк» намагалися перегнати автомобіль на підконтрольну Збройним Силам України територію через Луганську область, однак, під час пересування Луганською областю автомобіль був захоплений представниками незаконних збройних формувань (т. 1 а.с. 33-35); копію листа на адресу Департаменту ДАІ МВС України від 04.03.2015 року № 32, яким позивач повідомив про необхідність вважати недійсними бланки довідок-рахунків в кількості 262 штуки а саме ААВ 627514 – ААВ 627775, а також просив вжити заходів щодо запобігання їх незаконному використанню (т. 1 а.с. 37); копію відповіді Департаменту ДАІ МВС України від 16.03.2015 року № 4/8-3321 на адресу позивача про необхідність здійснення позивачем заходів, визначених п. 5.8 наказу МВС України від 05.08.2010 року № 361 «Про затвердження Порядку обліку, створення та ведення реєстру підприємств, установ, організацій та інших суб’єктів господарювання, які здійснюють торгівлю транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.10.2010 року за № 1007/18302 (т. 1 а.с. 38); копію повідомлення про початок досудового розслідування від 02.02.2018 року № 3577/111/56-2018, згідно із яким СВ Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження № 12016130530000709 за ч. 3 ст. 289 КК України (т. 1 а.с. 168); копію витягу з ЄРДР за № 12016130530000709 від 20.10.2016 за ч. 3 ст. 289 КК України (т. 1 а.с. 169).

Разом із тим, вказані докази, на переконання суду, не можуть слугувати підтвердженням неправомірності вибуття майна із володіння позивача та, відповідно, наявності у позивача права власності на майно, оскільки у кримінальному провадженні № 12016130530000709 за ч. 3 ст. 289 КК України вироку суду на даний час немає, а досудове розслідування, під час якого можуть бути встановлені відповідні докази, ще триває.

Відомості, викладені в листі позивача на адресу Департаменту ДАІ МВС України від 04.03.2015 року № 32, яким позивач повідомив про необхідність вважати недійсними бланки довідок-рахунків в кількості 262 штуки, а саме ААВ 627514 – ААВ 627775, зокрема і довідки-рахунку ААВ № 627550 від 04.06.2015 року, на підставі якої за ОСОБА_4 здійснено реєстрацію права власності на транспортний засіб, самі по собі не підтверджують незаконності вибуття з володіння позивача транспортного засобу. Більше того, як встановлено в ході судового розгляду справи, позивач не здійснив дій, визначених п. 5.8 наказу МВС України від 05.08.2010 року № 361 «Про затвердження Порядку обліку, створення та ведення реєстру підприємств, установ, організацій та інших суб’єктів господарювання, які здійснюють торгівлю транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.10.2010 року за № 1007/18302, про необхідність здійснення яких його було повідомлено листом Департаменту ДАІ МВС України від 16.03.2015 року № 4/8-3321. З письмових пояснень позивача від 05.11.2018 року випливає, що ним не було складено відповідний акт втрати невикористаної бланкової продукції за наслідками розслідування комісії суб’єкта господарювання – позивача, та не надано відповідних матеріалів розслідування до територіального органу внутрішніх справ та ДАІ, а було надано лише лист на адресу Департаменту ДАІ МВС України від 04.03.2015 року № 32, яким позивач повідомив про необхідність вважати недійсними бланки довідок-рахунків, який не можна ототожнювати із документами, що передбаченні п. 5.8 вищевказаного Наказу.

Суд також звертає увагу, що в судовому порядку жоден правочин, на підставі якого відчужувався спірний автомобіль, не визнано недійсним. Також відсутнє судове рішення, яким би встановлювався факт підробки документів, зокрема, і довідок-рахунків, або їх незаконне використання.

Договори купівлі-продажу даного автомобіля є фактично виконаними, зокрема, і договір, за яким ОСОБА_3 придбала транспортний засіб у ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_3 сплатила за автомобіль визначену у договорі грошову суму, і автомобіль був їй переданий у власність.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено наявності в нього на даний час права власності на спірний автомобіль, суд доходить висновку, що в межах розгляду даної справи відсутні підстави для застосування ч. 1 ст. 388 ЦК України та витребування у ОСОБА_3 автомобіля на користь позивача, а тому у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Позовна вимога про скасування реєстрації автомобіля також не підлягає задоволенню судом, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 40 Порядку № 1388 зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх огляду в сервісному центрі МВС або в центрі надання адміністративних послуг на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного або приватного виконавця або рішення суду (абз. 1 п. 40 Порядку). У разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв'язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування (абз. 3 п. 40 Порядку).

Таким чином, скасування реєстрації транспортного засобу може проводитись лише під час розгляду заяви про зняття з обліку транспортного засобу.

Інших підстав для скасування реєстрації транспортного засобу вказаний Порядок не містить.

В даному випадку позивачем не вчинялось дій щодо зняття з обліку транспортного засобу, відповідна заява до РСЦ МВС в Луганській області позивачем не подавалась, що свідчить про передчасність даної позовної вимоги.

Крім того, позивач в обґрунтування вимоги про скасування реєстрації посилався лише на абз. 3 п. 40 Порядку № 1388, тобто наводив дану норму у позовній заяві частково, не враховуючи, що п. 40 Порядку № 1388 в цілому визначає дії уповноваженого органу саме під час зняття з реєстрації транспортних засобів.

Крім того, позивач не зазначив конкретно, яка із передбачених абз. 3 п. 40 Порядку № 1388 підстав підлягає застосуванню в даному випадку. В межах розгляду справи не було доведено належними та допустимими доказами фактів підроблення чи фіктивності документів, а також того, що автомобіль розшукується правоохоронними органами у зв’язку з незаконним заволодінням.

Зазначення позивачем в обґрунтування цієї вимоги, що реєстрація автомобіля підлягає скасуванню через те, що автомобіль належить витребувати з володіння ОСОБА_3, не узгоджується із підставами скасування реєстрації, передбаченими п. 40 Порядку № 1388.

Крім того, позивач, виходячи зі змісту позовної заяви, просив скасувати реєстрацію автомобіля за ОСОБА_3 Разом із тим, позивачем не визначено, яким чином скасування реєстрації саме за останнім власником автомобіля поновить його права, адже до придбання автомобіля ОСОБА_3 він перебував у власності ще двох інших осіб – ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову, а тому позовні вимоги ТОВ «Богдан-Авто Донецьк» слід залишити без задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан-Авто Донецьк” до ОСОБА_2 сервісного центру МВС в Луганській області, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про витребування майна з чужого незаконного володіння – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2018 року.

Суддя: Ю.В.Геєць