Рішення № 78393648, 28.11.2018, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/494/18

номер провадження 2/558/121/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 року смт. Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово ОСОБА_1, при секретарі судових засідань ОСОБА_2, з участю позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_5 – адвоктата ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Боремельська сільська рада, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, до ОСОБА_5 про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж з суміжним землекористувачем, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_5 про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж з суміжним землекористувачем.

Згідно позовної заяви позивач ОСОБА_3 зазначає про те, що з відповідачем ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі, що був розірваний на підставі рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2015 року.

В період часу з 1991 року по 1997 рік вона працювала в колгоспі «Першотравневий», що пізніше був перейменований в КСП «Застир'я». Оскільки мала право на отримання земельної частки (паю) 14 березня 2000 року їй було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ № 0196654 на земельну ділянку площею 3,11 умовних кадастрових гектарів. На початку 2017 року, з відповіді Відділу Держгеокадастру у Демидівському районі їй стало відомо, що сертифікат про право на земельну частку (пай) серії РВ № 0196654 на підстав договору дарування перейшов у власність відповідачеві ОСОБА_5 Пізніше відповідач ОСОБА_5 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії РВ № 001638, що був виданий 21 лютого 2001 року Боремельською сільською радою.

У зв’язку з цим, позивач ОСОБА_3 зазначає про те, що змушена була звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2017 року було встановлено нікчемність договору дарування від 14 березня 2000 року. Після чого вона звернулася з заявою до Демидівської районної державної адміністрації та згідно розпорядження Демидівської районної державної адміністрації № 183 від 18 червня 2018 року їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). На її замовлення проектною організацією була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Серед документів, що необхідно було подати для реєстрації права власності на земельну ділянку є і акт прийому-передачі межових знаків на зберігання.

Однак, відповідач ОСОБА_5 неправомірно відмовився від підписання технічної документації із землеустрою та не погодив межі земельної ділянки, чим порушив її право на приватизацію земельної ділянки.

З вказаних підстав у позовній заяві позивач ОСОБА_3 просить, визнавши неправомірною відмову ОСОБА_5 у підписанні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), визнати за ОСОБА_3 право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства без погодження меж із суміжним землекористувачем ОСОБА_5 Крім того, позивач ОСОБА_3 понесені нею судові витрати просила стягнути з відповідача ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги позивача з підстав викладених у позовній заяві, та просили визнати за позивачем право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, без погодження меж такої земельної ділянки із суміжним землекористувачем ОСОБА_5, а судові витрати позивача ОСОБА_3 стягнути з відповідача.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Боремельської сільської ради на розгляд справи не з’явився, подав до суду заяву в якій просив справу розглянути без його участі, за наявними у ній матеріалами (а.с. 44, 61).

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на розгляд справи не з’явився, подав до суду заяву в якій просив справу розглянути без його участі та за наявними у справі матеріалами (а.с. 42).

Відповідач ОСОБА_5 та представник відповідача адвокат ОСОБА_6 позовні вимоги позивача не визнали та пояснили, що чинне законодавство не зобов’язує відповідача ОСОБА_5 погодити межі земельної ділянки суміжного землекористувача, оскільки відповідач має право погодити, чи не погодити межі земельної ділянки. Позивачем ОСОБА_3 не надано доказів, що діями відповідача ОСОБА_5 порушені її права та законні інтереси, а також не доведено, що вона у встановленому порядку зверталася до ОСОБА_5 для погодження меж земельної ділянки. Крім того, державний акт на право власності на землю, що виданий відповідачеві ОСОБА_5, ніким не скасований, а тому на час розгляду справи ОСОБА_5 є власником земельної ділянки на яку ОСОБА_3 замовила та виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Просять у задоволені позовних вимог відмовити та понесені відповідачем витрати покласти на позивача.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи, повно та об’єктивно дослідивши надані сторонами докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності за внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих учасниками справи.

Судом не вирішувалося питання про забезпечення доказів, не вживалися заходи забезпечення позову, зупинення чи поновлення провадження у справі.

У позовній заяві позивач зазначила як третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Боремельську сільську раду та Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Ухвалою суду про прийняття позовної заяви та відкриття провадження по справі від 28 серпня 2018 року було залучено до участі у справі як третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Боремельську сільську раду та Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Ч. 6 ст. 118 ЗК України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно розпорядження голови Демидівської районної державної адміністрації № 183 від 18 червня 2018 року (а.с. 10) ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі рішення Демидівського районного суду Рівненської області про визнання права на земельну частку (пай) КСП «Застир’я» в масиві № 9 ділянка № 18 площею 1,85 га (рілля) та в масиві № 24 площею 0,145 га (кормові угіддя) за межами населених пунктів на території Боремельської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 29 грудня 2017 року у цивільній справі № 558/312/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області, Млинівська районна державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування нікчемним, судом встановлено нікчемність договору дарування земельного сертифікату, що укладений 14 березня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Демидівської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 за реєстровим № 228.

Крім того, технічна документація із землеустрою містить довідку № 02-21/768, що видана 13 червня 2018 року Боремельською сільською радою Демидівського району Рівненської області, згідно якої зазначається про те, що на підставі сертифіката на земельну частку (пай) серія РВ № 0196624, виданого 14 березня 2000 року за громадянкою ОСОБА_3 обліковується земельна частка (пай) загальною площею 1,995 га, в тому числі згідно проекту організації ріллі в масиві № 9, ділянка № 18 площею 1,85 га та кормові угіддя в масиві № 24 ділянка №37 площею 0,145 га.

Ч. 1 ст. 121 ЗК України визначає, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах - для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЗК України розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Згідно дослідженої в судовому засіданні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 4-32), встановлено, що на замовлення позивача ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_8 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Боремельської сільської ради (ОТГ) Демидівського району Рівненської області.

Матеріали технічної документації містять повідомлення Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області № 02-21/944 від 22 липня 2018 року, що адресоване ОСОБА_3 та згідно якого зазначається про те, що розглянувши надану на погодження технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Боремельська сільська рада Демидівського району Рівненської області відмовила ОСОБА_3 у погодженні технічної документації у зв’язку з недотриманням вимог п. 3.12 розділу ІІІ Інструкції «Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками».

У повідомленні Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області № 02-21/944 від 22 липня 2018 року роз’яснено ОСОБА_3 про необхідність звернення до власника/користувача суміжної земельної ділянки ОСОБА_5 щодо погодження технічної документації та підписання акта прийомки-передачі межових знаків на збереження.

Виготовлена на замовлення позивача ОСОБА_3 технічна документація із землеустрою не була погоджена суміжним землекористувачем ОСОБА_5

П. «г» ч. 1 ст. 96 ЗК України визначає, що землекористувачі зобов’язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ч. 3 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Чинне земельне законодавство України не закріплює за суміжним землекористувачем обов’язку погодити межі земельної ділянки сусіднього землекористувача.

За змістом ст. 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

При вирішенні спору суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 18 квітня 2018 року в справі № 445/297/17.

Так, Верховним Судом відзначено, що непогодження меж земельної ділянки суміжним землевласником (землекористувачем) є формою реалізації прав останнього, а сама по собі процедура погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок. Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. При цьому, кадастровою зйомкою є комплекс робіт, що проводять юридичні і фізичні особи, які одержали у встановленому порядку ліцензію на проведення геодезичних і картографічних робіт, а при їх проведенні суміжні землекористувачі погоджують межі земельних ділянок і вказані дії не впливають на правовий режим земельної ділянки і не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини, оскільки в результаті кадастрових робіт створюється лише інформаційна база.

Вирішення питань пов’язаних з передачею земельної ділянки у власність, належить до повноважень органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, а чинне земельне законодавство не обмежує права на приватизацію земельної ділянки у зв’язку з відмовою суміжного землекористувача від підписання акта погодження меж земельних ділянок.

За таких обставин, судом встановлено, що відмова відповідача ОСОБА_5 від погодження меж земельних ділянок, які бажає приватизувати позивач ОСОБА_3 не обмежує її право на приватизацію земельних ділянок та не є перешкодою у проведенні передбачених законом дій, спрямованих на приватизацію земельних ділянок позивачем, в тому числі і прийняття відповідних рішень органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування в межах їх компетенції.

Статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) встановлено, що захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, інтереси держави.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши докази по справі, судом встановлено, що відмова відповідача ОСОБА_5 від погодження меж земельної ділянки, не обмежує право позивача ОСОБА_3 на приватизацію земельної ділянки, не позбавляє її можливості вчинити дії спрямовані на приватизацію земельної ділянки та не є перешкодою у прийнятті органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, відповідних рішень.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити у зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, вимоги позивача ОСОБА_3 про стягнення з відповідача ОСОБА_5 понесених нею судових витрат є безпідставними, оскільки у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Разом з тим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат відповідача на надання правничої допомоги в розмірі 4050,20 гривень, а також 232,00 гривень на проїзд, оскільки надані відповідачем копії квитків на проїзд автобусом та копія квитанції про сплату коштів за надання правничої допомоги не можуть бути підставою для стягнення таких витрат за відсутності оригіналів зазначених документів.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В силу ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вказаних правових норм, підстав для стягнення з позивача на користь відповідача, понесених відповідачем судових витрат не встановлено.

Відповідно до ст.ст. 12, 96, 103, 198, 121 Земельного кодексу України, ст.ст. 258, 259, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, Демидівського ройону Рівненської області, РНОКПП - НОМЕР_1), треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Боремельська сільська рада (місцезнаходження: с. Боремель, Демидівського району Рівненської області, код 04386580), Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області (місцезнаходження: м. Рівне, вул. С. Петлюри, буд. 37, Рівненської області, код 39768252), до ОСОБА_5 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, Демидівського ройону Рівненської області, РНОКПП - НОМЕР_2) про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж з суміжним землекористувачем, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.С. Феха.

Повний текст рішення виготовлено 3 грудня 2018 року.