Рішення № 78393641, 07.12.2018, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/504/18

номер провадження 2/558/125/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2018 року смт. Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово ОСОБА_1, при секретарі судових засідань ОСОБА_2, з участю відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_4 товариство комерційний банк "ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 7 листопада 2011 року в розмірі 26613,51 гривень.

В позовній заяві позивач ОСОБА_4 товариство комерційний банк "ПриватБанк" вказує про те, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_3 7 листопада 2011 року було укладено кредитний договір № б/н відповідно до якого відповідачеві позивачем надано кредит в розмірі 11400,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Банком свої зобов'язання перед відповідачем виконано, однак відповідач ОСОБА_3 порушив умови кредитного договору № б/н від 7 листопада 2011 року щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та погашення суми заборгованості. Через невиконання відповідачем ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань за вказаним кредитним договором станом на 18 червня 2018 року виникла заборгованість в розмірі 26613,51 гривень, що складається з: 19233,57 гривень заборгованості за відсотками, 9925,57 гривень нарахованої пені, а також штрафи – 500,00 гривень штрафу (фіксована частка), 1243,50 гривень штрафу (процентна складова).

Позивач ОСОБА_4 товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь 26613,51 гривень заборгованості за кредитним договором № б/н від 7 листопада 2011 року та понесені судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з’явився, до суду подав письмову заяву в якій просив справу розглянути за його відсутності, на підставі наявних у справі доказів та зазначав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, а за відсутності відповідача, повідомленого про час розгляду справи, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 7).

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні 10 вересня, 24 вересня та 2 жовтня 2018 року позовні вимоги позивача визнав частково, своїми поясненнями підтвердив те, що отримував кредит у «ПриватБанку». Позовні вимоги позивача визнає в частині стягнення тіла кредиту та відсотків, в іншій частині з вимогами позивача не погоджується, вважає їх необгрунтованими.

Суд, заслухавши відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності за внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_3 позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 7 листопада 2011 року, а саме: 19233,57 гривень заборгованості за відсотками, не встановлено.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.

В ході розгляду справи сторони (їх представники) заяв та/чи клопотань до суду не подавали.

Судом не вирішувалося питання про забезпечення доказів, не вживалися заходи забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо.

Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надавати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що анкета-заява відповідача ОСОБА_3 (а.с. 11), Умови та правила надання банківських послуг (а.с. 13-27), а також ОСОБА_1 банку складають кредитний договір між сторонами, що відповідає положенням ст. 634 ЦК України.

Згідно кредитного договору № б/н від 7 листопада 2011 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 банк надає відповідачеві ОСОБА_3 кредит в розмірі 11400,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

З 21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на ОСОБА_4 товариство комерційний банк «ПриватБанк» (а.с. 33, 34).

Згідно п. 2.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду, на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який час змінити кредитний ліміт.

Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (а.с. 21).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 9) станом на 18 червня 2018 року заборгованість відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором № б/н від 7 листопада 2011 року становить 26613,51 гривень та складається з: 19233,57 гривень заборгованості за відсотками, 9925,57 гривень пені, 500,00 гривень штрафу (фіксована частина), 1243,50 гривень штрафу (процентна складова).

Вивчивши та дослідивши проведений позивачем розрахунок суми заборгованості за кредитним договором, судом встановлено, що такий розрахунок є помилковим.

Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 7 листопада 2011 року в розмірі 26613,51 гривень. При цьому, позивач стверджує, що такий розмір заборгованості за кредитним договором складається з 19233,57 гривень заборгованості за відсотками, 9925,57 гривень пені, 500,00 гривень штрафу (фіксована частина), 1243,50 гривень штрафу (процентна складова).

Однак, загальна сума нарахованих позивачем відсотків, пені та штрафів становить 30902,64 гривень (19233,57 + 9925,57 + 500,00 + 1243,50 = 30902,64).

Як вбачається з наявних у справі письмових доказів та пояснень відповідача, відповідач ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом у встановлені кредитним договором № б/н від 7 листопада 2011 року строки, не виконав.

Вивчивши зміст позовних вимог позивача, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в розмірі 19233,57 гривень підлягають до задоволення.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення відсотків, відповідач визнав у судовому засіданні, а тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України, вказані обставини не підлягають доказуванню.

Разом з тим, при вирішенні спору в частині стягнення пені та штрафів, суд враховує наступне.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь 9925,57 гривень пені, що була нарахована за порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В силу вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, позивач до суду не надав належних та допустимих доказів, що підтверджували б правильність та правомірність нарахування пені в розмірі 9925,57 гривень.

На підтвердження вимог в частині стягнення пені, позивачем не надано до суду детального чітко визначеного та зрозумілого розрахунку суми пені.

За таких обставин, суд приходить до висновку про не доведення позивачем належними та допустимими доказами вимог про стягнення пені в розмірі 9925,57 гривень.

За порушення умов кредитного договору № б/н від 7 листопада 2011 року відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, а саме порушення відповідачем строків сплати належних за договором платежів, позивачем нараховані відповідачеві штрафи - 500,00 гривень штрафу (фіксована частина), 1243,50 гривень штрафу (процентна складова).

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника заснованих на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі №6-2003цс15 та у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1374цс17.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення фіксованої частини штрафу в розмірі 500,00 гривень та процентної частини штрафу – в розмірі 1243,50 гривень не ґрунтується на законі, а тому в цій частині вимог, позивачеві необхідно відмовити.

Беручи до уваги встановлені обставини справи та вказані правові норми, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №б/н від 7 листопада 2011 року в розмірі 19233,57 гривень нарахованих відсотків.

В решті вимог позивача слід відмовити.

Позивачем понесено судові витрати, що становлять 1762,00 гривні (а.с. 1) судового збору, сплаченого на час подання до суду позовної заяви.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд покладає на відповідача ОСОБА_3 витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 1273,40 гривень (19233,57 гривень х 1762,00 гривень : 26613,51 гривень = 1273,40 гривень).

Підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору не встановлено.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на положення ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України № 435-ІV від 16 січня 2003 року.

Застосування вказаних правових норм при вирішенні справи, суд вважає обґрунтованими.

Відповідно до ст.ст. 526, 1054 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи - 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 7 листопада 2011 року в розмірі 19233 (Дев'ятнадцять тисяч двісті тридцять три) гривні 57 копійок (на рахунок 29092829003111, МФО 305299) та 1273 (Одна тисяча двісті сімдесят три) гривні 40 копійок судового збору.

В решті вимог позивача - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Демидівський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.С. Феха.

Повний текст рішення складено 7 грудня 2018 року.