Рішення № 78392931, 27.11.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/7036/17

2/310/302/18

РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Черткової Н.І.,

за участю секретаря судового засідання - Димової Л.В.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача- Дона В.О.,

представника відповідачів- Амельченка Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позов мотивує тим, що вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2012 по справі № 1/0808/466/2012, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 300000 грн. (триста тисяч гривень) на кожного.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 березня 2013 року по вказаній справі вищезазначений вирок суду було залишено без змін. На виконання вироку суду було видано виконавчі листи та 17 квітня 2013 року подано до відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області заяву про відкриття виконавчого провадження.

18.04.2013 року державним виконавцем Пугачовою A.B. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання в/л № 1/0808/466/2012 та встановлено боржнику строк для добровільного виконання до 24.04.2013 року.

Позивач вказав, що за весь час боржником частково сплачено заборгованість за виконавчим листом в сумі 38477,27 грн., залишок заборгованості станом на 02.08.2017 року становить 261522,73 гривень.

05 березня 2014 року боржник ОСОБА_4 помер.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2016 року задоволено подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції про заміну сторони виконавчого провадження, замінено сторону у зведеному виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_1 моральної шкоди по 300000 грн. на кожного, з боржника з ОСОБА_4 на його правонаступників - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в солідарному порядку в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишені без задоволення, а ухвала Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2016 року залишена без змін.

Позивач вказав, що з моменту набрання чинності ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, а саме з 11 травня 2016 року обов'язок виконати вирок суду було покладено на правонаступників ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Позивач зазначив, що станом на дату подачі цього позову жодної гривні правонаступниками на виконання вироку суду сплачено не було. Таким чином, позивач вважає, що на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання щодо сплати шкоди, зобов'язаний сплатити на користь позивача 3 % річних від простроченої суми за період часу, починаючи з 28 січня 2014 року по 06 жовтня 2017 року, що складає грошову суму коштів у розмірі 28954, 00 грн.

Позивач вказав, що за період з 28 січня 2014 року по 06 жовтня 2017 року відповідно з відповідача необхідно стягнути інфляційні втрати у розмірі 306696, 78 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надали судові пояснення, аналогічні, викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні, викладеним в запереченні на позов.

Суд, заслухав сторони, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2012 року по справі № 1/0808/466/2012, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди кошти у розмірі 300000 (триста тисяч) гривень на кожного.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 11 березня 2013 року по вищевказаній кримінальній справі вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2012 року було залишено без змін. Встановлено, що на виконання вироку суду було видано виконавчі листи та 18.04.2013 року державним виконавцем Пугачовою A.B. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання в/л № 1/0808/466/2012 та встановлено боржнику строк для добровільного виконання вироку до 24.04.2013 року.

Судом встановлено, що боржником ОСОБА_4 було частково сплачено заборгованість за виконавчим листом в сумі 38477,27 грн., залишок заборгованості станом на 02.08.2017 року становила - 261522,73 гривень.

05 березня 2014 року боржник ОСОБА_4 помер.

Згідно ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2016 року було задоволено подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції про заміну сторони виконавчого провадження та замінено сторону у зведеному виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 300000,00 грн. з боржника ОСОБА_4 на його правонаступників, відповідачів по справі - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2016 року, залишено без змін.

Таким чином, судом об»єктивно встановлено факт того, що з моменту набрання чинності ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, а саме з 11 травня 2016 року обов'язок виконати вирок суду було покладено на правонаступників ОСОБА_4 - відповідачів по справі -ОСОБА_2 та ОСОБА_3, однак ними на користь позивача нічого сплачено не було.

Судом встановлено, що до теперішнього часу вирок Жовтневого суду м. Запоріжжя від 28.11.2012 року не виконано відповідачами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом п.1 та 3 ч.2 ст. 11 ЦК підставою виникнення грошового зобов'язання зокрема є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У зв'язку з цим до боржника, який прострочив виконання такого зобов'язання, можуть застосовуватися наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За змістом ст. ст. 524, 533 - 535, 625 ЦК України, грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою застосування відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, є прострочення боржником грошового зобов'язання.

Ст.625 ЦК України розміщена у розділі 1 « Загальні положення про зобов»язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу 1 книги 5 ЦК України поширюються, як на договірні зобов»язання ( підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні ( деліктні) зобов»язання ( підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).

Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності будь-якого грошового зобов»язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов»язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов»язань.

Зобов»язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов»язки можуть виникати з рішення суду.

Таке зобов»язання зводиться до сплати грошей, отже, є грошовим зобов»язанням.

Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2012 року в частині стягнення моральної шкоди до теперешнього часу не виконаний, тому є законні підстави для застосування ст. 625 ЦК України, але позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 60751,56 гривень за період з 11.03.2016 року по 06.10.2017 року з наступних підстав.

Дійсно, відповідачі звернулися з відповідними заявами до приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_6 з заявами про прийняття спадщини після смерті батька – ОСОБА_4, який помер – 05.03.2014 року і саме з цього часу відповідно до ч.2 ст. 1231 ЦК України до них перейшли всі обов»язки спадкодавця, в тому разі і обов»язок відшкодування моральної шкоди за вироком суду.

Але позовні вимоги полягають не в стягненні основного боргу, який був стягнутий за вироком суду, а в стягненні суми заборгованості, яка утворилася внаслідок невиконання боржником вироку суду.

Суду позивачем не надано належних письмових доказів, з якого часу відповідачам стало відомо про невиконання їх померлим батьком вироку суду про стягнення з нього моральної шкоди.

Єдиним письмовим документом, який наданий судові є ухвала Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, яка набрала законної сили – 11.05.2016 року, відповідно до якої була замінена сторона у зведеному виконавчому провадженні за виконавчими листами від 17.04.2013 року по кримінальній справі № 1/0808/466/2012 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 300 000, 00 грн. з боржника ОСОБА_4 на його правонаступників – ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Саме з цього часу у відповідачів виник обов»язок відповідати за невиконання вироку суду, саме за період з 11.05.2016 року по 06.10.2017 року (період, зазначений в позові) необхідно стягнути з них кошти, передбачені ст. 625 ЦК України ( три проценти річних та інфляційни втрати).

Суд не бере до уваги доводи відповідачів про пропуск позивачем строку, зазначеного в ст. 1281 ЦК України, оскільки він стосується боргу, який був стягнутий за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2012 року, в даному випадку у відповідачів виникла відповідальність за невиконання вироку суду відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11.03.2016 року про заміну сторони у виконавчому провадженні.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягнення судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 73093 (сімдесят три тисячі дев»яносто три гривні), 78 копійок, що складається з 3 (трьох) відсотків річних у розмірі 12342,22 грн. та інфляційних витрат у розмірі 60751, 56 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 365,46 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 365,46 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 ЦПК України рішення суду, що набрало законної сили, є обов’язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред’явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідачі: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Повний текст рішення суду виготовлено 07 грудня 2018 року.

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області ОСОБА_7