Постанова № 78391285, 28.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/5755/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Перцової Т.С. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 (суддя Шляхова О.М., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004) по справі № 2040/5755/18

за позовом ОСОБА_1

до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Чугуївського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволений.

Визнано дії Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016 року протиправними.

Скасовано Розпорядження Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.03.2016 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016 року.

Зобов'язано Чугуївське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії та виплатити з 01.03.2016 року виниклу заборгованість з несплаченої пенсії ОСОБА_1 та виплатити з 01.04.2016 року ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів. Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Так, відповідач вказує, що незгода позивача з встановленим порядком та умовами здійснення соціальних виплат, зокрема, пенсій внутрішньо переміщеним особам, встановленими постановами Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 р. "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", №509 від 01.10.2014 р. "Про облік внутрішньо переміщених осіб" не є підставою для визнання дій Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області неправомірними, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв в межах встановлених законодавством правил та норм, які регулюють порядок здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, до яких відноситься позивач. Також, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано і те, що ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

До суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи за його відсутності.

Також, від представника відповідача надійшла до суду заява про розгляд справи без участі представника Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачка, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - є пенсіонеркою, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 07.07.2010 року, яка міститься в матеріалах справах (а.с. 16) та здобула право на отримання пенсії.

У липні 2014 року позивачка була змушена стати на облік, як внутрішньо переміщена особа в м. Чугуїв, Харківської області, що підтверджується довідкою, яка знаходиться в матеріалах пенсійної справи та звернутися до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області із заявою про виплату пенсії. На підставі чого, пенсійна справа ОСОБА_1 була поставлена на облік до УПФУ в Чугуївському районі Харківської області та розпочата виплата пенсії шляхом перерахування коштів на її банківський картковий рахунок.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року № 1055 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області реорганізовано шляхом злиття з Управлінням Пенсійного фонду України в Печенізькому районі Харківської області та утворено Чугуївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області.

Таким чином, Чугуївське об'єднане управління ПФУ Харківської області стало правонаступником Управління ПФУ в Чугуївському районі Харківської області.

Позивачка повідомила, що свій картковий рахунок в АТ «Ощадбанк», на який надходить пенсія, вона фактично використовувала як накопичувальний та знаходилась на повному утриманні своїх рідних. 20.04.2018 року, з метою зняття накопичених коштів на своєму пенсійному картковому рахунку, позивачка вирішила з'ясувати залишок коштів на ньому та зателефонувала на гарячу лінію АТ «Ощадбанк». В розмові з оператором, їй стало відомо, що зарахування щомісячних пенсійних виплат на її картковий рахунок припинилося в березні 2016 року.

24.04.2018 року була змушена звернутися за правовою допомогою до адвоката, що підтверджується Договором про надання безоплатної правової допомоги від 24.04.2018 року за № 124/19, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 15).

08.05.2018 року з метою з'ясування підстав припинення виплати пенсії захисником позивача направлено засобами поштового зв'язку до Управління ПФУ відповідну заяву про надання інформації від 03.05.2018 року (а.с. 16-17).

04.06.2018 року стороною позивача отримано лист Управління ПФУ від 24.05.2018 року № 167-Ш/1, в якому відповідач повідомляє, що ОСОБА_1 перебуває на обліку з 01.07.2014 року за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_1 (а.с. 18). Пенсія їй виплачувалася з 01.07.2014 року по 29.02.2016 року за макетом електронної пенсійної справи. Паперова пенсійна справа до управління не надходила. Після обміну інформацією з органами соціального захисту населення (далі - УСЗН), розпорядженням від 01.03.2016 року (а.с. 19) виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено з 01.03.2016 року у зв'язку із не підтвердженням фактичного місця проживання/перебування (а.с. 19).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та наявності протиправних дій відповідача щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2016 року на підставі Розпорядження відповідача від 01 березня 2016р., та як наслідок, нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрачених нею доходів, починаючи з 01.04.2016 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

22.11.2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з ст. 7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

За приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Відповідно до п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується судом апеляційної інстанції, що довідка про взяття позивача на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, є дійсною. Вказаний факт не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до п.п.2 п.12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Відповідачем не надано будь-якого обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, як внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування.

У статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії.

Так, колегія суддів вказує на пріоритетність застосування вимоги ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18).

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо порушення строку звернення до адміністративного суду з позовом та щодо виплати позивачу компенсації за втрату частини доходів з 01.04.2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Так, Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 р. у справі № 646/6250/17, зазначає, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія. У разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказав, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.

За таких обставин, посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення строку звернення до адміністративного суду є безпідставними.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрачених нею доходів, починаючи з 01.04.2016 року.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018р. по справі № 2040/5755/18 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018р. по справі № 2040/5755/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді Т.С. Перцова О.І. Сіренко Повний текст постанови складений та підписаний: 07.12.2018.