Постанова № 78391284, 04.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О.

04 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4056/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старостіна В.В.

суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача Поліщука Д.В.

представника відповідача Черепахи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ніколаєва Олексія Миколайовича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 по справі № 820/4056, повний текст складено 24.09.2018, за адресою: вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004

за позовом ОСОБА_4

до Начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ніколаєва Олексія Миколайовича , Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2018 року, позивач, ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ніколаєва Олексія Миколайовича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати незаконною бездіяльність Начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ніколаєва Олексія Миколайовича щодо надання неповної та необґрунтованої відповіді ОСОБА_4 на скаргу на незаконні дії працівника патрульної поліції від 28.12.2017 року;

- зобов'язати Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції надати повну та обґрунтовану відповідь ОСОБА_4 на скаргу на незаконні дії працівника патрульної поліції від 28.12.2017 року;

- зобов'язати Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції провести службове розслідування стосовно відповідності займаній посаді та професійної придатності інспектора роти № 1 батальйону № 3 лейтенанта поліції ОСОБА_5.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він 28.12.2017 року на підставі Закону України "Про звернення громадян" звернувся до Начальника Управління патрульної поліції в м. Харкові Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ніколаєва О.М., з письмовою скаргою на незаконні дії працівника патрульної поліції інспектора роти №1 з батальйону №3 УПП у м. Харкові лейтенанта поліції ОСОБА_5 В подальшому, листом від 01 лютого 2018 року за №Г-2373/41/14/01-2018 позивач отримав відповідь на вищезазначену скаргу, яка, на думку позивача, є неповною та необґрунтованою. Також, позивач зазначає, що відмова у прийнятті рішення про призначення службового розслідування та притягнення працівника патрульної поліції до адміністративної та дисциплінарної відповідальності є необґрунтованою та безпідставною, оскільки на думку, позивача розгляд скарги останнього від 28.12.2017 року Управління патрульної поліції в Харківський області проведений формально, тобто без розгляду та вирішення по суті, чим порушено права позивача, як громадянина України, що передбачені положеннями Конституції та Законів України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано незаконною бездіяльність Начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ніколаєва Олексія Миколайовича щодо надання неповної та необґрунтованої відповіді ОСОБА_4 на скаргу на незаконні дії працівника патрульної поліції від 28.12.2017 року.

Зобов'язано Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції надати повну та обґрунтовану відповідь ОСОБА_4 на скаргу на незаконні дії працівника патрульної поліції від 28.12.2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_4 (61093, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України за наступними реквізитами: одержувач: УК Основ'ян/мХар Основ'янсь/22030101, код 37999628, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок 34318206084012, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - "*;101; (код платника); судовий збір за позовом (ім'я/назва платника), Харківський окружний адміністративний суд", суму судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (61033, м. Харків, вул. Шевченко, 315 А) на користь ОСОБА_4 (61093, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1952 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 50 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 та відмовити в задоволені позову ОСОБА_4

В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 04.08.2017 року інспектором роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Харкові лейтенантом поліції ОСОБА_5, було винесено постанову серії БР №243352 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.11.2017 року по справі № 638/12094/17 відповідно до положень п.1 ст.247 КУпАП, зазначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. У зв'язку із чим, Постановою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.11.2017 року провадження у справі № 638/12094/17 про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито.

28 грудня 2017 року представник позивача ОСОБА_7 звернувся до В.о. начальника Управління патрульної поліції в м. Харкові Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ніколаєва О.М., з письмовою скаргою на незаконні дії працівника патрульної поліції інспектора роти №1 батальйону №3 УПП у м. Харкові лейтенанта поліції ОСОБА_5

У своїй скарзі позивач просив:

- повідомити, чи проводилась за вказаним фактом службова перевірка після винесення постанови суду, чи були притягнуті до відповідальності інспектор роти №1 батальйону №3 УПП у м. Харкові лейтенант поліції ОСОБА_5;

- в разі не проведення службової перевірки, провести службову перевірку, щодо дій інспектора роти №1 батальйону №3 УПП у м. Харкові лейтенанта поліції ОСОБА_5, який виніс незаконний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП серії БР №243352 від 04.08.2017 р.;

- притягнути до адміністративної та дисциплінарної відповідальності інспектора роти №1 батальйону №3 УПП у м. Харкові лейтенанта поліції ОСОБА_5, за порушення ЗУ "Про Національну поліцію", Наказів МВС та Конституції України при виконані своїх службових обов'язків;

- відповідно до ч. 1 абз. 4 ст. 19 ЗУ "Про звернення громадян" подану мною скаргу розглянути за його участю або участю його представника;

- розглянути скаргу у термін, встановлений ст. 20 ЗУ "Про звернення громадян";

- письмово проінформувати про прийняте рішення негайно після його прийняття, а у випадку продовження строку розгляду скарги - повідомити про це.

Листом від 01.02.2018 року №Г-2373/41/14/01-2018 Управлінням патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції було надано відповідь на скаргу позивача від 28.12.2017 року. Зазначеним листом за підписом начальника Ніколаєва О.М., було повідомлено, що вимоги зазначені у скарзі підлягають частковому задоволенню, а саме ті, що викладенні в п.п.1,2,4,5,6 є обґрунтованими і такими, які підлягають задоволенню, а прохання зазначене у п. 3 - безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.

Аналогічний висновок викладений також у висновку від 01.02.2018 року Начальника Управління патрульної поліції у харківській області ДПП Старший лейтенант поліції Ніколаєва О.М.

Позивач вважає таку відповідь неповною та необґрунтованою, у зв'язку з чим і звернувся до суду із даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав повного обґрунтуваннясвоїх висновків та не розглянув всі пункти звернення, скарга розглядалсь без участі позивача чи його представника.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами права на звернення врегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року №393/96-ВР.

Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян " визначено право громадян України звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст. 3 Закону України "Про звернення громадян", скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно ст. 4 Закону України "Про звернення громадян", до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян).

Відповідно ст. 18 Закону України "Про звернення громадян", громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Також, ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" встановлює обов'язок органу державної влади об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, а також на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач, розглянувши скаргу позивача, надіслав лист № Г-2373/41/14/01-2018 від 01.02.2018 року, в якому зазначив, що пункти 1,2,4,5,6 є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а пункт 3 є безпідставним і задоволенню не підлягає, а також повідомив, що підстави для притягнення поліцейського до відповідальності відсутні.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не надав повного обґрунтування своїх висновків та не розглянув всі пункти, крім того, скарга розглядалася без участі позивача чи його представника, а відтак не можна стверджувати, що скарга позивача була розглянута у повному обсязі та у відповідності до вимог законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання незаконною бездіяльність Начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ніколаєва Олексія Миколайовича щодо надання неповної та необґрунтованої відповіді ОСОБА_4 на скаргу на незаконні дії працівника патрульної поліції від 28.12.2017 року та зобов'язання Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції надати повну та обґрунтовану відповідь ОСОБА_4 на скаргу на незаконні дії працівника патрульної поліції від 28.12.2017 року.

Відносно позовної вимоги щодо зобов'язання Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції провести службове розслідування стосовно відповідності займаній посаді та професійної придатності інспектора роти № 1 батальйону № 3 лейтенанта поліції ОСОБА_5, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1. Інструкції про проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України 12.03.2013 року за №230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС (особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Згідно п.п. 2.2.1 п. 2.2. Інструкції, службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі: невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю.

Пунктом 2.5 Інструкції передбачено, що підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.11.2017 року по справі №638/12094/17 відповідно до положень п.1 ст.247 КУпАП, зазначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. У зв'язку із чим, Постановою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.11.2017 року провадження у справі № 638/12094/17 про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито.

Тобто, дії інспектора, а саме лейтенанта поліції ОСОБА_5, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та призвели до порушення прав та законних інтересів позивача.

Зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині та вважає, що права позивача будуть поновлені за наслідками повторного, повного та всебічного розгляду скарги ОСОБА_4 на незаконні дії працівника патрульної поліції від 28.12.2017.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних атків, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відносно розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

За визначенням ч. 1 ст. 132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В свою чергу, у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАСУ до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАСУ).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАСУ).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАСУ). При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем надані договір про надання правової допомоги, завдання, кошторис наданих послуг, акт виконаних робіт з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом позивача, квитанція про сплату.

Згідно вказаних договорів, гонорар адвоката позивача становить 5000,00 грн., при цьому відповідно до акту виконаних робіт № 1 становить у розмірі 3685,00 грн., а також актом виконаних робіт № 2 становить у розмірі 220,00 грн., отже загальна сума складає 3905,00 грн..

Таким чином, позивач поніс витрати на правничу допомогу, яка підтверджується актом виконаних робіт №1 у розмірі 3685,00 грн., актом виконаних робіт №2 у розмірі 220,00 грн., та згідно наявних матеріалів справи документально доведено вказаний факт понесення витрат на професійну правову (правничу) допомогу.

Згідно з положеннями ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з позивача на користь Державного бюджету України витрат зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн., (за одну вимогу, в якому було відмовлено), а також відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1952,50 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та працесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ніколаєва Олексія Миколайовича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 по справі № 820/4056/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.В. СтаростінСудді А.О. Бегунц С.С. Резнікова Повний текст постанови складено 07.12.2018.