Рішення № 78385334, 07.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3352/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

за участю секретаря Станкової О.Ф.

за участю сторін:

від позивача – не з’явилися

від відповідача – не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з позовними вимогами до Центрального об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, згідно яких позивач просить визнати протиправними дії Центрального об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі щодо відмови з березня 2018 року у призначенні пенсії за віком, як державному службовцю ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) згідно норм ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII; зобов’язати Центральне об’єднане Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі поновити ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) виплату пенсії за віком, як державному службовцю згідно норм ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII з березня 2018 року; зобов’язати Центральне об’єднане Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) як державного службовця з урахуванням розміру середньомісячної матеріальної допомоги на соціально-побутові питання, допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки у сумі 1406 грн. 52 коп. та з урахуванням середньомісячного розміру компенсації за невикористану відпустку у сумі 67 грн. 97 коп., починаючи з 01 вересня 2017 року.

Позивач вважає, що їй безпідставно відмовлено відповідачем в отриманні пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», адже станом на 01.05.2016 року стаж державної служби позивача становив більше 20 років. Крім того, до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях, який безпідставно виключено відповідачем з підрахунку стажу позивача. Безпідставним позивач вважає включення відповідачем в заробіток для обчислення пенсії державного службовця розміру середньомісячної матеріальної допомоги на соціально-побутові питання, допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки, у сумі 937 грн. 68 коп., тоді як вказаний середньомісячний розмір для розрахунку пенсії повинен становити 1406 грн. 52 коп. Також, позивач вважає, що не включення відповідачем компенсації за невикористану відпустку до розрахунку заробітку є протипраним.

Представник відповідача у відзиві на позов (а.с.63-64) зазначив, що пенсію за віком згідно норм Закону України «Про державну службу» позивачу призначено з 01.09.2017 року. Пенсію призначено при страховому стажі 35 років 8 місяців 04 дні, в том числі 29 років 04 місяців 09 днів період роботи на державній службі. У зв’язку з невірним визначенням періодів роботи, які підлягають зарахуванню до стажу роботи на державній службі, управлінням проведено уточнення періодів роботи на державній службі. Стаж роботи на державній службі станом на 01.05.2016 року склав 09 років 03 місяців 19днів, у зв’язку з чим винесено рішення від 02.03.2018 року №6436 про відмову призначенні пенсії за віком згідно норм Закону України «Про державну службу». До стажу державної служби не враховано періоди військової служби 28.03.1986 року по 12.05.1987 року, з 01.05.1990 року по 10.08.1993 року та з 20.09.1995 по 11.01.2007 року. Оскільки, періоди військової служби не зараховуються до стажу роботи, що дає право на пенсію державного службовця, станом на 01.05.2016 року у позивача немає стажу роботи 10 чи 20 років на відповідних посадах державного службовця, тому відсутні будь-які підстави для призначенні пенсії у відповідності до Закону №889. Отже, з березня 2018 року позивачу виплачується пенсія за віком згідно Закону Україні «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 4105,05грн. Крім того, управління не погоджується з позовною вимогою щодо зобов’язання здійснення перерахунку пенсії позивача як державного службовця з урахуванням розміру середньомісячні матеріальної допомоги на соціально - побутові питання, допомоги на оздоровлення до щорічні відпустки у сумі 1406,52 грн. та з урахуванням середньомісячного розміру компенсації за невикористану відпустку у сумі 67,97 грн. починаючи з 01.09.2017 року, оскільки складові заробітної плати чітко визначені Законом України «Про державну службу». Інші виплати не входять до складу заробітної плати державних службовців згідно ЗУ «Про державну службу» і не враховуються при обчисленні цього виду пенсії. У зв’язку з цим, здійснення перерахунку пенсії позивача як державного службовця з урахуванням розміру середньомісячної матеріальної допомоги на соціально - побутові питання, допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки у сумі 1406,52 грн. та з урахуванням середньомісячного розміру компенсації за невикористану відпустку у сумі 67,97 грн. починаючи з 01.09.2017 року немає законних підстав.

Ухвалою суд від 13.07.2018 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 03.09.2018 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Представником позивача 30.11.2018 року надано до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника позивача.

В судовому засіданні 30.11.2018 року, судом, керуючись положеннями ст.250 КАС України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Як вбачається з матеріалів справи розпорядженням Центрального об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі №6436 від 17.11.2017 року (а.с.40) ОСОБА_1 з 01.09.2017 року призначено пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до вказаного розпорядження стаж державної служби позивача становить 29 років 4 місяці 9 днів, загальний процент пенсії від заробітку становить 60%, що в грошовому еквіваленті становить 5301,46 грн.

ОСОБА_2 управління ПФУ в Одеській області від 27.02.2018 року №3126/02 пенсійну справу позивача після перевірки направлено на адресу Центрального об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі. У вказаному листі зазначено, що рішення про призначення пенсії позивачу не відповідає чинному законодавству (а.с.139).

Центральним об’єднаним УПФУ в м.Одесі 02.03.2018 року прийнято Рішення №6436 про відмову в призначенні пенсії позивачу відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», адже стаж держаної служби складає 9 років і 3 місяці, а період військової служби з 28.03.1986 року по 12.05.1987 року, з 01.05.1990 року по 10.08.1993 року та з 20.09.1995 по 11.01.2007 року до стажу держаної служби не враховано. З урахуванням доцільності, пенсія позивачу призначена за віком (а.с.138).

Позивач, 12.03.2018 року звернулася до відповідача з заявою щодо надання письмового роз’яснення, щодо наявності підстав, з яких позивачу відмовлено в отриманні пенсії, що була призначена їй відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.17).

Центральне об’єднане УПФУ в м.Одесі, листом від 26.03.2018 року №114/Р-01 надало відповідь на вищезазначену заяву ОСОБА_1, в якій зазначив, що у зв’язку з невірним визначенням періодів роботи, на державній службі, управлінням проведено уточнення періодів роботи на державній службі. Стаж роботи на державній службі станом на 01.05.2016 року склав 09 років 03 місяців 19днів, у зв’язку з чим винесено рішення від 02.03.2018 року №6436 про відмову призначенні пенсії за віком згідно норм Закону України «Про державну службу». До стажу державної служби не враховано періоди військової служби 28.03.1986 року по 12.05.1987 року, з 01.05.1990 року по 10.08.1993 року та з 20.09.1995 року по 11.01.2007 року. Оскільки, періоди військової служби не зараховуються до стажу роботи, що дає право на пенсії державного службовця, станом на 01.05.2016 року у позивача немає стажу роботи 10 чи 20 років на відповідних посадах державного службовця, тому відсутні будь-які підстави для призначенні пенсії у відповідності до Закону №889. Із зазначених підстав, з березня 2018 року позивачу виплачується пенсія за віком згідно Закону Україні «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 4105,05грн.

Проте, як вбачається з витягу з протоколу обчислення вислуги років та встановлення стажу державної служби державного службовця ОСОБА_1, затвердженої тво начальника Управління інформації адміністрації Державної прикордонної служби України полковником ОСОБА_3 від 11.01.2017 року, на підставі даних послужного списку, трудової книжки та інших документів, що містяться в особовій справі ОСОБА_1, загальний стаж державної служби ОСОБА_1А станом на 01.01.2017 року складає 25 років 8 місяців і 4 дні (а.с.25). Даний стаж встановлений за наступний період роботи та служби, а саме:

військова служба у Збройних Силах у період з 28.03.1986 року по 12.05.1987 року (один рік один місяць чотирнадцять днів);

військова служба у Збройних Силах у період з 01.05.1990 року по 10.08.1993 року (три роки три місяці дев’ять днів);

військова служба у Прикордонних військах України, Державній прикордонній службі України у період з 20.09.1995 року по 11.01.2007 року (одинадцять років три місяці двадцять два дні);

спеціаліст 2 категорії режимно-секретного відділення Інформаційного центру «Одеса» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України у період з 12.01.2007 року по 14.12.2007 року (одинадцять місяців два дні);

начальник режимно-секретного відділення Інформаційного центру «Одеса» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України у період з 14.12.2007 року по 01.07.2016 року (вісім років шість місяців сімнадцять днів).

Також, позивачем до суду надано та судом досліджено довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 31.07.2017 року №15/104 (а.с.36) та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією (а.с.37-39), згідно яких встановлено, що на на всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим відповідачем ОСОБА_4 №6436 про відмову в призначенні пенсії позивачу відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», звернулась до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Конституцією України ст.46 передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

В ст.1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) надано визначення поняття держаної служби та зазначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» (в редакції від 10.12.2015 року) (далі Закон №889-VIII), яким передбачено певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців. З вступом в законну силу Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 Розділу XI (ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ).

Відповідно до пунктів 10, 11 Розділу XI Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, умовами призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року за вимогами перехідних положень Закону №889-VIII є перебування особи на державній службі на день набрання чинності Законом №889-VIII за наявності не менш як 10 років стажу на посадах держаної служби, а у випадку наявності на день набрання чинності Законом №889-VIII не менш як 20 років стажу на посадах державної служби перебування на державній службі не є обов’язковою вимогою.

В п.8 Розділу XI Закону №889-VIII зазначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Нормативним актом, який до 01.05.2016 року визначав порядок обчислення стажу державної служби був Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою КМ України від 03.05.1994 року №283 (далі - Порядок №283).

Відповідно до абз.5 п.3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції від 20.04.2017 року) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу з 01.09.2017 року призначено пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» при стажі державної служби позивача 29 років 4 місяці 9 днів. Тобто, при першочерговому призначенні пенсії позивачу відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» відповідачем встановлено достатній стаж та всі законодавчі вимоги стосовно призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року.

В подальшому, відповідачем, на підставі тієї ж заяви, за якою позивачу було призначено пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», прийнято рішення, яким період військової служби позивача з 28.03.1986 року по 12.05.1987 року, з 01.05.1990 року по 10.08.1993 року та з 20.09.1995 по 11.01.2007 року до стажу держаної служби не враховано та відмовлено в призначенні пенсії позивачу відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», адже за умови виключення вищезазначеного періоду військової служби позивача, стаж держаної служби складає 9 років і 3 місяці.

Проте, як вбачається з аналізу вищезазначених норм законодавства, військова служба є державною службою особливого характеру і зараховується громадянам України до стажу державної служби, а тому, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно та протиправно не зараховано період військової служби позивача з 28.03.1986 року по 12.05.1987 року, з 01.05.1990 року по 10.08.1993 року та з 20.09.1995 по 11.01.2007 року до стажу держаної служби.

Крім того, зарахування вищезазначеного періоду військової служби до стажу державної служби також підтверджується витягом з протоколу обчислення вислуги років та встановлення стажу державної служби ОСОБА_1, який наявний в матеріалах справи.

З таких підстав, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дії Центрального об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі щодо відмови з березня 2018 року у призначенні пенсії за віком, як державному службовцю ОСОБА_1 згідно норм ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII та зобов’язання відповідача поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, як державному службовцю згідно норм ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII з березня 2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.90 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент звернення позивача за перерахунком пенсії) передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 2 ч.1 ст.41 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Відповідно до вимог ч.1 ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Таким чином, призначення державному службовцю пенсії та її перерахунок здійснюється з сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Також отримувані застрахованою особою суми виплат, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Верховного Суду від 15.03.2018року №466/2402/17.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією (а.с.37-39) позивач отримувала «інші виплати», на які було нараховано єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем повинно бути враховано при розрахунку розміру пенсії позивача суми заробітної плати, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру середньомісячної матеріальної допомоги на соціально-побутові питання, допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки у сумі 1406 грн. 52 коп. та з урахуванням середньомісячного розміру компенсації за невикористану відпустку у сумі 67 грн. 97 коп., починаючи з 01 вересня 2017 року підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які наявні у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Центрального об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо відмови з березня 2018 року у призначенні пенсії за віком, як державному службовцю ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) згідно норм ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII.

Зобов’язати Центральне об’єднане Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі поновити ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) виплату пенсії за віком, як державному службовцю згідно норм ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII з березня 2018 року.

Зобов’язати Центральне об’єднане Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) як державного службовця з урахуванням розміру середньомісячної матеріальної допомоги на соціально-побутові питання, допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки у сумі 1406 грн. 52 коп. та з урахуванням середньомісячного розміру компенсації за невикористану відпустку у сумі 67 грн. 97 коп., починаючи з 01 вересня 2017 року.

Стягнути з Центрального об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2114 /дві тисячі сто чотирнадцять/ гривень 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 07.12.2018 року.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 65114, АДРЕСА_1);

Відповідач: Центральне об’єднане Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (код ЄДРПОУ 41248812, 65121, м.Одеса, вул.Ільфа і Петрова, 4а).

Суддя П.П.Марин

.