Рішення № 78384272, 07.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2018 р. Справа№200/11440/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько – Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутсько - Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, м. Бахмут, вул. Миру, 35) з позовними вимогами:

- визнати протиправним рішення № 64 від 01 жовтня 2018 в.о. начальника Бахмутсько – Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області ОСОБА_2 про відмову в проведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника;

- скасувати рішення № 64 від 01 жовтня 2018 року в.о. начальника Бахмутсько – Лиманського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області ОСОБА_2 про відмову в переведенні пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника;

- зобов’язати Бахмутсько – Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв’язку з втратою годувальника (ОСОБА_3) з 01 травня 2018 року;

- зобов’язати Бахмутсько – Лиманське об’єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії у зв’язку з втратою годувальника починаючи з 01 травня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначає, що знаходиться у відповідача на обліку, як отримувач пенсії за віком. Позивач вважає, що у зв’язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_3 вона набула право на перехід на пенсію по втраті годувальника, оскільки знаходилась на його утриманні та вела з ним спільне господарство. Для реалізації зазначеного права, вона звернулася до відповідача із заявою про переведення її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Рішенням від 01.10.2018 року № 64 відповідачем відмовлено їй у задоволенні заяви у зв’язку з недосягненням позивачем пенсійного віку, тобто 60 років. Вважає, що рішення відповідача від 01.10.2018 року № 64 є протиправним, незаконним, прийнятим всупереч вимогам законодавства, та підлягає скасуванню.

Представником відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивач на момент подання документів для її переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальникадля не досягла пенсійного віку, який встановлений чинним законодавством України. Право на отримання пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивач набуде після досягнення нею пенсійного віку, а саме, у 60 років. Враховуючи наведене вважає, що Управління діяло у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, отже, вимоги позивача є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 09.11.2018 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, паспорт серії ВК № 655951, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України.

Згідно свідоцтва про одруження від 04.11.2006 року позивач та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 04.11.2006 року.

Як вбачається з пенсійного посвідчення серії ААЗ № 859561 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 18.12.2014 року.

Протоколом відповідача від 27.11.2014 року № 6562 позивачу з 12.11.2014 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пенсійного посвідчення серії ААБ № 146356 ОСОБА_3 отримував пенсію за віком з 20.06.2007 року.

Згідно свідоцтва про смерть від 27.04.2018 року серії ІІ-НО №023295 ОСОБА_3 помер 03.04.2018 року.

20.06.2018 року позивач звернулась до Бахмутсько – Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про переведення з пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Бахмутсько – Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 01.10.2018 року ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відмовлено через відсутність відповідного пенсійного віку, а саме: досягнення 60 річного віку.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 92 Основного закону виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1058- ІV).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 36 Закону України № 1058-ІV, пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були утриманні. Члени сім’ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

У відповідності до ст. 44 Закону № 1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі за текстом Порядок № 22-1).

Відповідно до п.1.5 Порядку № 22-1 Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Як вже встановлено судом, протоколом від 27.11.2014 № 6562 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 12.11.2014 призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки її пільговий стаж на дату звернення становив 5 років 5 місяців 25 днів.

Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки після досягнення 45 років за наявності стажу роботи не менше 20 року, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Жінкам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058- ІV, на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Позивач звернулась до Управління із заявою про переведення з пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію у зв’язку з втратою годувальника згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 10 Закону № 1058- ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно п. 1 ст. 36 Закону № 1058-ІV, пенсія у разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Частиною 2 ст. 36 Закону № 1058-ІV, непрацездатним членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_3 і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

У зв’язку з набуттям чинності Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-УІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі-Закон № 3668), було внесено зміни до ст. 26 Закону № 1058-ІV, щодо визначення пенсійного віку для жінок, а саме: жінки, які народилися з 1 квітня 1961 року мають право на пенсію за віком після досягнення 60 років.

Як вже зазначалось судом, ОСОБА_1, народилась 11.07.1966 року, що підтверджується паспортом серії ВК № 655951.

На момент звернення з заявою про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника досягла віку 51 рік та 11 місяців, тобто до настання пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-ІV не вистачає 8 років та 1 місяць.

Отже, необхідною умовою для призначення особам пенсії у зв’язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною ст. 26 Закону № 1058-ІV.

Отримання цими особами пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до законодавства, яке регулює призначення такої пенсії на пільгових умовах, не дає підстав для призначення їм до досягнення передбаченого ст. 26 Закону №1058-IV віку пенсії у зв’язку з втратою годувальника чи переведення на цей вид пенсії. З урахуванням наведеного, суд не приймає посилання позивача на зменшення його пенсійного віку при призначенні йому пенсії на пільгових умовах, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Бахмутсько – Лиманським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області під час розгляду справи доведено правомірність відмови ОСОБА_1 в її переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні правові підстави для переведення позивача із пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до Бахмутсько – Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо судового збору суд зазначає, наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2018 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до закінчення розгляду справи.

Оскільки сплату судового збору, що підлягав оплаті відповідно до положень цього Кодексу, відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, і судовий збір не оплачено, тому відповідно до наведених вимог процесуального законодавства відмові у задоволенні позову такий судовий збір підлягає стягненню в дохід державного бюджету з позивача.

Керуючись ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Бахмутсько - Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, м. Бахмут, вул. Миру, 35; код ЄДРПОУ 42172734) про визнання протиправним та скасування рішення № 64 від 01 жовтня 2018 в.о. начальника Бахмутсько – Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області ОСОБА_2 про відмову в переведенні пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника; зобов’язання Бахмутсько – Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв’язку з втратою годувальника (ОСОБА_3) з 01 травня 2018 року та зобов’язання Бахмутсько – Лиманське об’єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії у зв’язку з втратою годувальника починаючи з 01 травня 2018 року – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн. на користь Державного бюджету України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.12.2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.