Рішення № 78384188, 26.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2018 р. Справа№805/4349/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., за участі секретаря судового засідання Грисюк І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Донецькій області

про визнання протиправною та скасування постанови від 15 грудня 2017 року

№ 05-22-3340/076/0167

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2, за догов. від 12.12.2017 року,

представників відповідача: ОСОБА_3, за дов. від 29.12.2017 року

ОСОБА_4, за дов. від 09.10.2018 року

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 15 грудня 2017 року № 05-22-3340/076/0167 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 320 000,00 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що відповідно до наказу від 20 листопада 2017 року № 2024, направлення на перевірку від 20 листопада 2017 року № 04.3/1163 21 листопада 2017 року посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області складено акт № 04.3/22-3340/076 про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства про працю, загальнообов’язкового державного страхування та зайнятості населення.

Як зазначено в акті, інспекційне відвідування провести неможливо у зв’язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Також зазначено про ненадання ФОП ОСОБА_1 доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця у магазині «Фортуна», розташованого за адресою: вул. Гоголя, 24 а, м. Селидове Донецької області.

Перешкоди щодо доступу до виробничих приміщень, де знаходились неоформлені продавці, а саме: здійснення заходів фізичного та психологічного впливу вчинялися ФОП ОСОБА_1, тому інспектором здійснено виклик «102».

Також зазначено про ненадання для ознайомлення завірених об’єктом відвідування копій книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування на усну вимогу інспектора праці, що зафіксовано засобами відеофіксації.

Крім того, в акті зазначено про ненадання можливості ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування: здійснено заходи фізичного та психологічного впливу з боку ФОП ОСОБА_1 на працівників магазину, внаслідок чого, вони покинули робочі місця в торгівельному залі магазину та сховалися в виробничих приміщеннях магазину.

Позивач зазначив, що факти, вказані в акті від 21 листопада 2017 року не відповідають фактичним обставинам інспекційного відвідування, надавши відеозапис з камер, розташованих у магазині «Фортуна».

Зазначає, що працівники відповідача не повідомили кого саме вони прийшли перевіряти, оскільки площу магазину орендує чотири підприємці, не зазначили, які питання підлягають перевірці, не показали йому службові посвідчення та не надали змоги звірити їх з інформацією з офіційного веб-сайту Держпраці України, а відразу забігли за прилавок та намагалися проникнути до кухні та його квартири, розташованої за стіною магазину.

На підставі вказаного акту від 21 листопада 2017 року Головним управлінням Держпраці в Донецькій області прийнято постанову про накладення штрафу № 05-22-3340/076/0167, відповідно до якої, на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 320 000,00 гривень.

В діях позивача немає ознак порушення законодавства про працю, тому прийняття постанови від 15 грудня 2018 року про накладення штрафу в розмірі 320 000,00 гривень на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування вважає протиправною дією з боку відповідача.

З зазначених причин позивач просить задовольнити позовні вимоги та визнати протиправною та скасувати постанову від 15 грудня 2017 року № 05-22-3340/076/0167.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17 липня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 03 вересня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року провадження у справі зупинено для надання часу для примирення сторін. Призначено наступне підготовче засідання на 05 листопада 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року поновлено провадження у справі.

05 листопада 2018 року в судовому засіданні, протокольною ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено до розгляду справи по суті.

05 листопада 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 15 листопада 2018 року.

15 листопада 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 19 листопада 2018 року.

19 листопада 2018 року відкладено розгляд справи на 26 листопада 2018 року.

Представником відповідача надано письмовий відзив (а.с. 61-67). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що на підставі п. 1 ст. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області було здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1, за результатами якого було прийнято постанову від 15 грудня 2017 року № 05-22-3340/076/0167 про накладення штрафу за вчинення перешкод діяльності інспекторів праці.

Зазначає, що контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми.

Згідно до пункту 14 Порядку під час проведення інспекційного відвідування об’єкт відвідування має право: перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення та не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі відсутності службового посвідчення. Такі посвідчення під час інспекційного відвідування позивачу було пред’явлено.

Таким чином, Головне управління Держпраці у Донецькій області має право відповідно до чинного законодавства проводити перевірки суб’єктів господарювання на предмет дотримання вимог законодавства про працю у формі інспекційних відвідувань.

З зазначених причин відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є фізичною особою – підприємцем з 23.08.2017 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (а.с. 22).

З 31.08.2017 року позивач зареєстрований як платник єдиного податку, що доведено витягом з реєстру платників єдиного податку (а.с. 21).

Згідно договору оренди від 01.11.2017 року, укладеного з орендодавцем ФОП ОСОБА_5, позивач орендує частину приміщення магазину, розташованого за адресою: м. Селидове, вул. Гоголя, 24а для здійснення торгівельної діяльності (а.с. 106-107).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі – Положення).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Наказом Державної служби України з питань праці від 04 лютого 2016 року № 8 затверджено Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області.

Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, Головне управління Держпраці у Донецькій області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Повноваження Управління Держпраці поширюються на територію Донецької області.

Суд зазначає, що до утворення Державної служби України з питань праці існувало дві окремі служби, зокрема, Держпраці України з територіальними Державним інспекціями з питань праці, яка здійснювала контроль за додержанням законодавства про працю з таких основних питань: про трудовий договір і ведення трудових книжок; про робочий час і час відпочинку; про оплату праці, гарантії і компенсації; про укладання та виконання галузевих і регіональних угод, колективних договорів; про трудові відносини у разі банкрутства та приватизації підприємств; про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків; про працю жінок, молоді, інвалідів та інших категорій громадян, які потребують соціального захисту; про трудову дисципліну і матеріальну відповідальність працівників; про виплату працівникам допомоги з державного соціального страхування та Держгірпромнагляд України з територіальними управліннями Держгірпромнагляду, який забезпечував реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.

Виходячи з різних функцій, основним нормативним актом, на підставі якого діяли інспекції з питань праці був Кодекс законів про працю України, а управління Держгірпромнагляду діяли на підставі Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

З дати затвердження Положення про Державну службу України з питань праці, тобто, з 11 лютого 2015 року функції зазначених двох органів фактично об’єднані.

Відповідно до направлення на проведення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування суб’єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 від 20 листопада 2017 року № 04.3/1163, яке підписано заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області (а.с. 33), виданого на підставі наказу начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області від 20 листопада 2017 року № 2024 (а.с. 32), посадовим особам Головного управління Держпраці у Донецькій області доручено в період з 21 листопада 2017 року по 22 листопада 2017 року провести інспекційне відвідування дотримання вимог законодавства про працю ФОП ОСОБА_1

Суд зазначає, що підставою наказу на проведення інспекційного відвідування вказано скаргу гр. ОСОБА_6 від 22.02.2017 року щодо порушення законодавства про працю, яка зазначила, що працювала у нього без оформлення трудових правовідносин з 06.07.2017 року по 17.02.2017 року (а.с. 111). Разом з тим, як зазначено вище, ОСОБА_1 зареєструвався як суб’єкт підприємницької діяльності лише 23.08.2017 року, а договір оренди магазину уклав з ФОП ОСОБА_5 01.11.2017 року.

Селидівське відділення поліції Покровського відділу поліції ГУПН в Донецькій області листом від 29.03.2017 року, отриманим відповідачем 07.04.2017 року направило в ГУ Держпраці в Донецькій області копію заяви ОСОБА_6 для вжиття заходів у межах компетенції (а.с. 113). При цьому, перевірку відповідач розпочав лише 21.11.2017 року, тобто, майже через сім місяців після отримання листа від правоохоронних органів.

Правовою підставою у наказі № 2024 від 20 листопада 2017 року вказано абз. 2,3,4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295.

21 листопада 2017 року інспекторами праці ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 складено акт № 04.3/22-3340/076 про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства про працю, загальнообов’язкового державного страхування та зайнятості населення (а.с. 23-26).

В акті зазначено, що інспекційне відвідування провести неможливо у зв’язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Також зазначено про ненадання ФОП ОСОБА_1 доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця у магазині «Фортуна», розташованого за адресою: вул. Гоголя, 24 а, м. Селидове Донецької області. Перешкоди щодо доступу до виробничих приміщень, де знаходились неоформлені продавці, а саме: здійснення заходів фізичного та психологічного впливу вчинялися ФОП ОСОБА_1, тому інспектором здійснено виклик «102».

Також в акті зазначено про ненадання для ознайомлення завірених об’єктом відвідування копій книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування на усну вимогу інспектора праці, що зафіксовано засобами відеофіксації.

Крім того, в акті зазначено про ненадання можливості ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування: здійснено заходи фізичного та психологічного впливу з боку ФОП ОСОБА_1 на працівників магазину, внаслідок чого, вони покинули робочі місця в торгівельному залі магазину та сховалися в виробничих приміщеннях магазину. Також зазначено про ненадання позивачем можливості фіксування проведення інспекційного відвідування засобами аудіо, фото та відеотехніки, оскільки ФОП ОСОБА_1 перешкоджав своїми діями проведенню інспекційного відвідування.

15 грудня 2017 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області на підставі вказаного акту винесено постанову № 05-22-3340/076/0167 про накладення штрафу на позивача в розмірі 320 000,00 гривень (а.с. 27). Правовою підставою постанови вказано, зокрема, абзац 7 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Стосовно вказаних у акті подій судом допитані свідки, як з боку позивача, так і з боку відповідача (перевіряючи).

Щодо факту вчинення ФОП ОСОБА_1 перешкод у проведенні інспекційного відвідування свідок з його боку ОСОБА_10 пояснила, що на підставі цивільно-правового договору (а.с. 96) допомагала позивачу проводити ревізію по залишкам товару. Перевіряючи забігли то торгової зали за прилавок та намагалися забігти до квартири позивача, що розташована поруч з магазином у суміжному приміщенні. На вимогу позивача відмовилися надати службові посвідчення.

Аналогічні пояснення надала ФОП ОСОБА_11, яка теж орендує частину магазину «Фортуна».

Працівник поліції ОСОБА_12 повідомила, що прибула на виклик позивача, побачила конфлікт між ФОП ОСОБА_1 та працівниками ГУ Держпраці у Донецькій області. Оскільки на момент прибуття, зі слів позивача, службові посвідчення не були йому надано, ОСОБА_13 оголосила надані працівниками відповідача документи на перевірку разом з посвідченнями трьох працівників. Позивач запропонував перевіряючим провести перевірку, але вони пішли, не провівши перевірку.

Свідки з боку відповідача, перевіряючи: ОСОБА_7, ОСОБА_8 надали пояснення, що вони зайшли у магазин, купили у продавця в форменому одязі пляшку води та вийшли з магазину. Потім знову зайшли та пред’явили посвідчення, проте, позивач хотів порівняти форми документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю з інформацією на сайті Держпраці України та протиправно не допустив їх на перевірку. Зазначили, що два продавці позивача заховалися. При цьому, свідки з боку позивача повідомили, що дві особи не є продавцями, а на підставі цивільно-правових договорів допомагали здійснювати ревізію залишків товарів (а.с. 96-97).

На відеозаписах з камер спостереження магазину видно, що всі сторони конфлікту знаходилися у торгівельній залі магазину, постійно пересуваючись у різних напрямках. Наявність двох осіб, яких перевіряючи назвали продавцями, у залі також підтвердив представник поліції.

Суд зазначає, що спосіб та форми здійснення заходів державного нагляду (контролю) встановлюються виключно законами.

У відповідності до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює Держпраці та її територіальні органи, в тому числі й Головне управління Держпраці у Донецькій області у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підпунктом 2 п. 14 Порядку № 295 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню.

Форма акту, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню були затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 року № 1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів»(офіційне опублікування - «Офіційний вісник України» від 29.12.2017 року №102).

Тобто, зазначені документи набрали чинності лише 29.12.2017 року, а відтак, не могли бути офіційно оприлюднені на офіційному веб-сайті Держпраці станом на день візиту відповідача (21.11.2017 року) для проведення інспекційного відвідування позивача.

Суд зазначає, що сторонами та свідками повідомлено про те, що працівниками відповідача не надано позивачеві можливості порівняти інформацію, опубліковану на офіційному веб-сайті Держпраці рішення Мінсоцполітики про форми посвідчень, акту, довідки, припису, вимоги, переліку питань, що підлягають інспектуванню.

Певні обставини повинні бути підтверджені належними для них засобами доказування.

Показання свідків позивача та відповідача є протилежними, а записи з камер спостереження та телефонів перевіряючих не надають повної інформації щодо подій у торговій залі магазину «Фортуна» 21.11.2017 року.

Факт не допуску до перевірки чи перешкоджання у проведенні перевірки може підтверджуватися протоколом про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цього органу - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, з пояснень представника відповідача вбачається, що позивач до адміністративної відповідальності не притягався, протокол про адміністративне правопорушення згідно статті 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно позивача не складався.

Відтак, факт відмови від допуску до проведення перевірки чи створення перешкод у проведенні перевірки не підтверджений належними засобами доказування.

Надаючи оцінку правомірності постанови відповідача від 15 грудня 2017 року про накладення штрафу на позивача, суд виходить з наступного.

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (ч. 1 ст. 265 КЗпП України).

Відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Водночас, абзацом 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно положень абзацу 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, згідно абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України застосовується у разі:

- вчинення дій, передбачених абзацом 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України;

- вчинення таких дій при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а саме: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків.

Натомість, як вбачається зі змісту наказу ГУ Держпраці у Донецькій області № 2024 від 20.11.2017 року, направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування від 20.11.2017 року №04.3/1136, акту від 21.11.2017 року № 04.3/22-3340/076 про недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю (створення перешкод у її проведенні) предметом здійснення інспекційного відвідування є саме додержання законодавства про працю.

Зазначене свідчить, що інспекційне відвідування призначено з питань додержання законодавства про працю, проте, відповідачем не проводилась перевірка з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків).

Судом не приймається до уваги посилання відповідача не те, що зазначений у наказі та направленні на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування предмет заходу державного нагляду (контролю), в тому числі, охоплює перевірку питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків, оскільки положеннями ст. 265 КЗпП України передбачена різна відповідальність суб'єктів господарювання за не допуск до проведення перевірки з питань перевірки законодавства про працю (абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України) та за не допуск для проведення перевірки з питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків (абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України).

Отже, встановивши факт вчинення позивачем дій, передбачених абзацом 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні) за відсутності іншої умови, передбаченої абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (вчинення таких дій при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України), відповідач не мав законних підстав для застосування до позивача відповідальності, передбаченої абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (відповідальність у вигляді штрафу - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення).

Окремо суд зазначає, що відповідальність, передбачена абз. 6 та абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, настає виключно у разі недопущення до проведення перевірки, натомість у даному випадку відповідач намагався провести саме інспекційне відвідування, а не перевірку, порядок проведення яких, передбачено не Законом України № 877, а Порядком здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295.

Згідно до приписів ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 01 липня 2003 року по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для всіх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ, замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

Висновок (а по суті констатація, якій не передували фактичне встановлення обставин, їх оцінка та аналіз) про порушення позивачем вимог чинного законодавства, здійснений без врахування всіх обставин та документів, що мали бути враховані при прийнятті оскаржуваної постанови.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність обставин, за яких застосовується штраф, передбачений абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, що свідчить про невідповідність оскаржуваної постанови від 15.12.2017 року № 05-22-3340/076/0167фактичним обставинам та положенням ст. 265 КЗпП України.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 15 грудня 2017 року № 05-22-3340/076/0167 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 320 000,00 гривень підлягають задоволенню.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження згідно даний з ЄДР: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Михайлівська, буд. 33, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (місцезнаходження згідно даний з ЄДР: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф’єва, буд. 82, код ЄДРПОУ 39790445) про визнання протиправною та скасування постанови від 15 грудня 2017 року № 05-22-3340/076/0167 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 320 000,00 гривень – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 15 грудня 2017 року № 05-22-3340/076/0167 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 320 000,00 гривень.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з судового збору у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 06 грудня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.