Рішення № 78381100, 07.12.2018, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1616/18

Провадження № 2/188/739/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі Власенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася суду з позовом до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (далі – відповідач) про визнання права власності.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у 1994 році її чоловік придбав у ОСОБА_2 житловий будинок № 30 по вулиці Шахтарській (колишня Артемівська) в селі Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області.

28.01.1995 року її чоловік помер.

З 1992 року вона постійно використовую житловий будинок № 30 по вулиці Шахтарській (колишня Артемівська) в селі Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, господарчі споруди та земельну ділянку при ньому, на власний розсуд, при цьому користуючись, розпоряджаючись та володіючи цим нерухомим майном одноосібно.

Позивач, посилаючись на ст. ст. 392, 344 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України, просить суд визнати за позивачем в порядку набувальної давності право власності на житловий будинок № 30 по вул. Шахтарська в селі Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, який складається з наступних будівель та споруд, визначених у технічному паспорті спеціальними позначками: будинок - «А»; сіни - «а»; літня кухня - «Б»; сарай - «В»; гараж, сарай - «Г»; погріб - «пл..Г»; сарай - «Д»; вбиральня – «Е»; ворота з хвірткою – «№ 1»; огорожа - «№ 2,3»; трубчатий колодязь «№ 4».

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 року провадження у зазначеній справі було відкрито за правилами загального позовного провадження.

Позивач подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності і відсутності її представника, в якій позов підтримала і просила задовольнити.

Відповідач подав до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши надані позивачем докази, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_3 25.12.1993 року уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом серії ІV – КИ № 468623, виданим виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (а.с. 5).

ОСОБА_2 12.04.1994 року передала будинок № 30 по вул. Артемівській в с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 за договором найму житлового приміщення та зобов’язалася до кінця 1994 року продати цей будинок ОСОБА_3 за оговореною вартістю, що підтверджується її особистою письмовою розпискою (а.с. 8).

ОСОБА_3 та позивач з 12.04.1994 року стали проживати у вказаному будинку.

27.01.1995 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 320078, виданим 28.01.1995 року виконкомом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (а.с. 5).

Розпорядженням сільського голови від 02.02.2016 року № 07-р на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського)тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» вулиця Артемівська перейменована на вулицю Шахтарська (а.с. 24).

Згідно з довідками виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області № 1779 від 28.08.2018 року та № 1780 від 28.08.2018 року, позивач не зареєстрована, але проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. За записом на стор. 137 у погосподарській книзі за 2016-2020 роки № 14 у користуванні позивача перебуває земельна ділянка площею 0,15 га за адресою: Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Миколаївка, вул. Шахтарська, 30 (а.с. 6).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 03.07.2018 року, складеного депутатом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району ОСОБА_4 за участю свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, позивач з квітня 1994 року відкрито проживає в житловому будинку № 30 по вулиці Шахтарська в селі Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, добросовісно веде своє домашнє господарство, доглядає подвір’я, вирощує на присадибній ділянці сільськогосподарські культури (а.с. 7).

Правовідносини між сторонами регулюються нормами ЦК України.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 380 ЦК України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Садибою згідно з статтею 381 ЦК України є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

ЦК України не містить визначення такого об'єкта права власності як домоволодіння.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який прийнято 01.07.2004 року, набрав чинності 03.08.2004 року, в редакції від 04.07.2012 року, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Отже, право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 30 по вул. Шахтарська в с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області не зареєстроване, в тому числі на ОСОБА_2, яка 12.04.1994 року передала будинок № 30 по вул. Артемівській в с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області чоловікові позивача у володіння та користування.

Правочинів щодо переходу власності відповідно до чинного законодавства позивач не укладала.

За згодою особи, що назвалась власницею будинку ОСОБА_2, позивач разом зі своїм чоловіком, яка згідно з паспортом серії АМ № 372593 є громадянкою України (а.с.4), у 1994 році вселились до житлового будинку за адресою: вулиця Шахтарська (колишня - Артемівська), 30 в с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, і в подальшому постійно використовує його, господарчі споруди та земельну ділянку при ньому на власний розсуд, при цьому користуючись та володіючи цим нерухомим майном одноосібно більше 24 років, що підтверджується актом обстеження матеріально - побутових умов та довідками Миколаївської сільської ради. Користування позивачем земельною ділянкою в розмірі 0,15 га за вказаною адресою підтверджується довідкою Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Претензій щодо вказаного нерухомого майна з 1994 року і по цей день до позивача ніхто не пред'являв, тобто її володіння і користування нерухомим майном є відкритим та беззаперечним.

За приписами ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

З системного аналізу цих норм цивільного права можна зробити висновок, що володілець і користувач майна теж може пред’явити позов про визнання його права.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном — протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ за № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах захист права власності та інших речових прав» можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Враховуючи, що попередній власник нерухомого майна не відомий, оскільки ОСОБА_2, яка 12.04.1994 року передала будинок № 30 по вул. Артемівській в с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області чоловікові позивача, не надала йому доказів права власності на будинок, позивачем заявлено позов до органу місцевого самоврядування, уповноваженому управляти майном територіальної громади, де розташовано будинок, право на який є предметом цього позову.

Згідно з рекомендаціями, що містяться у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Судом встановлено, що позивач понад 24 роки безперервно, добросовісно та відкрито володіє і користується житловим будинком за адресою: вулиця Шахтарська, 30 в с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, який згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовлений 10.07.2018 року ФОП ОСОБА_7, складається з наступного: житловий будинок - «А»; сіни - «а»; літня кухня - «Б»; сарай - «В»; гараж, сарай - «Г»; погріб - «пл..Г»; сарай - «Д»; вбиральня – «Е»; ворота з хвірткою – «№ 1»; огорожа - «№ 2,3»; трубчатий колодязь «№ 4» (а.с. 11-14).

Суд прийшов до висновку, що позивач обґрунтовано звернулася до суду, бо не може розпоряджатися цим нерухомим майном у зв'язку з відсутністю на нього правовстановлюючих документів на її ім’я.

Вартість спірного житлового будинку складає 23163 грн., що підтверджується висновком про вартість об’єкта оцінки, виконаного ТОВ «Земля і Право» (а.с.9-10).

Виходячи з цієї ціни позову та вимог пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп., про що до позову додана квитанція банку від 01.11.2018 року (а.с.17).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у зв’язку з задоволенням позову відповідно до приписів ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, ст. ст. 15, 16, 319, 328, 344, 392 ЦК України, керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: 52744, вул. Шахтарська, 30, с. Миколаївка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область, до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району, код ЄДРПОУ 41793136, що знаходиться за адресою: 52744, вул. Першотравнева, 182, с. Миколаївка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область, про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1, в порядку набувальної давності право власності на житловий будинок № 30 по вул. Шахтарська в селі Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, який складається з наступних будівель та споруд, визначених у технічному паспорті спеціальними позначками: будинок - «А»; сіни - «а»; літня кухня - «Б»; сарай - «В»; гараж, сарай - «Г»; погріб - «пл..Г»; сарай - «Д»; вбиральня – «Е»; ворота з хвірткою – «№ 1»; огорожа - «№ 2,3»; трубчатий колодязь «№ 4».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення по суті апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя ОСОБА_9