Рішення № 78379682, 05.12.2018, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/839/18

н/п 2/174/485/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2018 року м.Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Борцової А.А.,

з участю секретаря – Заіки А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом вказуючи, що з 06.02.1995р. по 01.05.2009 рік вона працювала у Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті на посаді лаборанта рентгеноспектрального аналізу на дільниці збагачувального виробництва в лабораторії рентгеноспектрального аналізу. 21.03.2015 року, коли їй виповнилось 45 років, вона набула загального трудового стажу 23 роки 05 місяців 17 днів, з яких 14 років 02 місяці 25 днів в якості лаборанта рентгеноспектрального аналізу, та вважала, що із досягненням відповідного віку у неї виникло право на пенсію за віком на пільгових умовах. В тому ж місяці вона звернулась до територіального органу Управління Пенсійного фонду України у місті Вільногірськ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за пільговим стажем за Списком №1. Однак у призначенні вказаної пенсії їй відмовлено з посиланням на необхідність документального підтвердження її зайнятості за відповідною професією за результатами атестації умов праці. 16.06.2015р. їй підприємством надано довідку, із змісту якої вона довідалась, що вперше атестація на підприємстві відповідача відбулась у 2001 році і до її стажу в важких та шкідливих умовах увійшов лише період від 01.09.2003 до 30.04.2009 тобто 5 років 9 місяців замість 14 років 3 місяців 25 днів її роботи на рентгенівських установках.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації. В її випадку, коли умови трудового договору в період її роботи на посаді лаборанта рентгеноспектрального аналізу ніколи докорінно не змінювалися існують підстави стверджувати, що не проведення роботодавцем атестації її робочого місця, відколи підтвердження роботи в важких та шкідливих умовах праці та її документальне підтвердження уточнюючою довідкою стало обов’язковою нормою від 21.08.1992 року, призвело до втрати права виходу на пенсію на пільгових умовах у 45 річному віці і як наслідок — втрата очікуваного доходу у вигляді пенсійних виплат. Крім того, не проведена вчасно атестація є наслідком зменшення розміру пенсійних виплат, оскільки у відповідності до статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування» у її редакції станом на час звернення до Управління ПФУ в м. Вільногірську, за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Відтак, кількість місяців страхового стажу впливає на коефіцієнт трудового стажу (ст.25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування»), а тому і на розмір пенсії (формула в статті 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування» в його редакції станом на 21.03.2015).

Розмір пенсії, яку вона могла б отримувати щомісяця починаючи з квітня 2015 року становить 1919,31 грн.

За рішенням Вільногірського міського суду від 19.05.2016 р., яке залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 26.07.2017 у справі № 174/164/16-ц за її позовом до Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди внаслідок втрати пенсії, відповідач відшкодував матеріальні збитки та спричинену моральну шкоду за період від 01.04.2015 року до 18.03.2016 року.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області скасовано рішення Вільногірського міського суду від 12.01.2018 у справі №174/721/17 та прийнято нове рішенням, яке в наступному набуло законної сили, та з відповідача стягнено на її користь матеріальні збитки, компенсовано моральну шкоду за період від 18.03.2016 до 20.10.2017 року.

Однак, вона і надалі продовжує нести матеріальні збитки спричинені відсутністю атестації її робочого місця. Матеріальні збитки станом на день подання цієї заяви становлять: 21731,54грн., тобто 1919,31грн.х11місяців+(1919,31грн./31день х 10 днів жовтня 2018р.).

Окрім того, після того як її звільнили з підприємства відповідача у віці після 40 років з яких 14 років її роботи на рентгенівських установках, вона не може знайти роботу за фахом, не мала можливості навчатися та здобути іншу спеціальність, оскільки в цей час доглядала батьків похилого віку та мала на утриманні неповнолітню дитину. Виконувати будь-які важкі фізичні роботи, які пропонував місцевий центр зайнятості вона не могла і не може в силу медичних протипоказань. З цих причин вона позбавлена можливості самостійно оплачувати власні потреби, а саме: витрати на лікування, сплачувати комунальні платежі, оновлювати одяг, купувати продукти харчування, предмети першої необхідності, у зв’язку з чим постійно перебуває в стані нервового напруження. Регулярне позичання коштів та конфлікти в сім'ї із-за матеріальних негараздів, судова тяганина з вини відповідача, призвели до зміни звичайного способу її життя, фізичних та душевних страждань. Через постійний стресовий стан та пригніченість вона втратила зв’язки зі своїми друзями, знайомими та зі своєю родиною, відтак відчуває себе не повноцінною та не спроможною організувати власне життя.

Обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є викладені в позовній заяві факти, які неодноразово встановлювалися у справах: №174/603/15-а; №174/164/16-ц; №174/721/17. Справи були розглянуті і знаходяться у Вільногірському міському суді.

Позов про зобов’язання Управління Пенсійного фонду в м. Вільногірськ призначити пільгову пенсію відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 21.03.2015 року у справі № 174/603/15-а відхилено. Позовні заяви про відшкодування матеріальних збитків пов’язаних з втратою пенсії та відшкодування моральної шкоди ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» у справах № 174/164/16-ц; №174/721/17 задоволені, рішення набрали законної сили та виконані відповідачем в примусовому порядку.

Орієнтовний розрахунок розміру пенсії здійснено нею особисто із врахуванням правового підґрунтя ст. 24, 25, 27, 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування», записів в трудовій книжці серії БТ-ІІ №1307203; змісту «Форми ОК-5» від 08.02.2016, наданої Пенсійним фондом України «Індивідуальні відомості про застраховану особу», номер облікової картки НОМЕР_1; змісту довідки №188 «Про заробітну плату для обчислення пенсії» від 20.08.2015, виданої Філією «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» приватного акціонерного товариства «Юкреніан Кемікал Продактс».

Просить стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за спричинену майнову шкоду у розмірі 21731,54 грн. та 20000,00 грн. грошової компенсації за спричинену моральну шкоду.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 12.10.2018 року у справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам роз’яснені їх процесуальні права та обов’язки.

Клопотання про розгляд справи в іншому провадженні сторони не заявляли.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідно до вимог ч.5 ст. 279 ПК України сторонами не заявлялося.

Позивач копію ухвали суду про відкриття провадження отримала особисто 19.10.2018 року. (а.с. 24).

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами, отримано уповноваженою особою ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» 23.10.2018 року. (а.с.25).

Представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що позов не визнає, оскільки позивачка була звільнена у зв’язку закінченням строкового трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України 31.10.2011 року у той же час отримала трудову книжку із витягом з наказу про перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, і з цього часу дізналася про те, що атестація її робочого місця в лабораторії АСУТП не проводилась. З урахуванням наведених норм загальний термін позовної давності за цим позовом сплинув 31.10.2014 року, оскільки вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди пов’язані саме з непроведенням атестації її робочого місця, про що позивач знала ще з моменту її звільнення у 2011 році, а відносини щодо призначення пільгової пенсії це відносини позивача і Пенсійного фонду. Згідно позовних вимог позивача матеріальна шкода за даним позовом пов’язана саме з несвоєчасним проведенням атестації її робочого місця, тому до даних вимог слід застосувати позовну давність, що встановлена законом. Жодні обставини, які б зумовлювали зупинення чи переривання перебігу позовної давності, передбачені ст.ст. 263, 264 ЦК України відсутні. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Таким чином, сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог заявлених позивачкою.

Крім того, лише на підставі атестації робочого місця можливо встановити чи мали місце шкідливі, несприятливі умови праці на тому чи іншому робочому місці, тому твердження позивача про те, що на її робочому місці у спірний період були наявні шкідливі умови праці є лише припущенням наявності таких умов. Враховуючи наявність чіткої процедури встановлення шкідливості умов праці для подальшого віднесення стажу роботи в таких умовах до пільгового, встановити наявність шкідливих умов в судовому порядку не можливо. Більше того, позивачка і не заявляє вимоги про встановлення факту наявності шкідливих умов на її робочому місце в спірний період роботи. Дійсно, атестація робочого місця позивачки в період з 06.02.1995 р. - 01.05.2009 р. не проводилась. Тому, встановити наявність або відсутність шкідливих умов праці без проведення атестації робочого місця не можливо.

Згідно позовних вимог зазначених в позовній заяві позивачка прохає стягнути з відповідача компенсацію за втрачену пенсію, при цьому дії роботодавця з приводу не проведення атестації жодним судовим рішенням не визнані незаконними. Таким чином, вважає, що правомірність чи неправомірність дій відповідача має підтверджуватись відповідним рішенням суду і не може бути предметом розгляду даної справи оскільки позовні вимоги стосуються компенсації за втрачену пенсію. Позов обґрунтовується на припущеннях наявності шкідливих умов праці позивача, що як наслідок, породжує на думку позивача право на призначення пільгової пенсії, що повністю не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки пільгова пенсія призначається за наявності низки факторів в т.ч. пільгового трудового стажу якого позивачка не має, не є достеменним і той факт, що у випадку проведення атестації робочого місця позивача вона могла б отримати пільгову пенсію, оскільки результатом атестації могло бути встановлення відсутності шкідливих умов праці на робочому місці позивача. Таким чином, можна лише припустити, що позивач працювала в шкідливих умовах, та що позивач у випадку проведення атестації робочого місця отримувала б пільгову пенсію, що позивач отримала пільгову пенсію саме в такому розмірі в якому остання вимагає стягнути за цим позовом з відповідача.

Підстави для задоволення позову відсутні у зв’язку з відсутністю правового обґрунтування позиції позивача, вини у діях відповідача, пропущенням строку для звернення до суду із зазначеним позовом, що підтверджується вищевикладеним. За таких обставин, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. (а.с.34-37)

Відповідно до ст.247 ЦПК України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.

Так, в судовому засіданні встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1, згідно записів її трудової книжки, 06.02.1995 р. була прийнята на роботу у ВДГМК лаборантом рентгеноспектрального аналізу лабораторії АСУТП (автоматизована система управління техногологічними процесами) за 3 розрядом; 01.06.1996 р. їй присвоєно 4 розряд лаборанта рентгеноспектрального аналізу лабораторії АСУТП, а 01.05.1997р. – 5 розряд; 01.04.2002р. ОСОБА_1 переведена там же на посаду лаборанта рентгеноспектрального аналізу рентгеноспектральної лабораторії; 01.08.2003р. її переведено у центральну заводську лабораторію лаборантом рентгеноспектрального аналізу збагачувального виробництва рентгеноспектральної лабораторії за 5 розрядом; 01.05.2009 р. – у тому ж підрозділі лаборантом мінералогічного аналізу центральної заводської лабораторії (далі – ЦЗЛ); 01.07.2009р. – у тому ж підрозділі лаборантом мінералогічного аналізу збагачувального виробництва мінералогічної лабораторії за 3 розрядом на період відпустки іншого працівника; 13.10.2009р. – у тому ж підрозділі лаборантом мінералогічного аналізу збагачувального виробництва мінералогічної лабораторії за 3 розрядом на період відпустки іншого працівника; 01.01.2010р. ОСОБА_1 присвоєно 4-й розряд лаборанта мінералогічного аналізу збагачувального виробництва мінералогічної лабораторії, а 31.10.2011р. звільнено на підставі п.2 ст.36 КЗпП України (а.с.8-10).

16.06.2015р. ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» видало ОСОБА_1 довідку про те, що вона працювала у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «ОСОБА_3» у період з 01.08.2003р. по 30.04.2009р. повний робочий день на посаді лаборанта рентгеноспектрального аналізу збагачувального виробництва рентгеноспектральної лабораторії центральної заводської лабораторії, що відноситься до Списку №1 розділу ХХІІ підрозділу 2 постанови Кабінету міністрів України від 16.01.2003р. №36 (а.с.11).

Також, з копії трудової книжки вбачається, що ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат» ДАК «Українські поліметали» 15.12.2004 року реорганізовано в філію «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ЗАТ «Кримський Титан», яка з 05.05.2011 року змінила назву на філію «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «ОСОБА_3» (а.с. 8-10)

З 24.03.2015 року філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «ОСОБА_3» змінила назву на ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС».

Відповідно до вимог ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.04.2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» про зобов’язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди встановлено, що ОСОБА_1 21.03.2015р. досягла віку 45 років, проте для призначення їй пенсії на пільгових умовах не враховано період роботи з 06.02.1995р. до 01.08.2003р. на посадах лаборанта рентгеноспектрального аналізу лабораторії АСУТП збагачувального виробництва та лаборанта рентгеноспектрального аналізу рентгеноспектральної лабораторії. Наявність у ОСОБА_1 пільгового стажу за визнаний підприємством період з 01.08.2003р. по 30.04.2009р. складає 5 років 9 місяців, а за період з 06.02.1995р. по 01.08.2003р. – 8 років 4 місяці, що фактично з урахуванням усього часу давало б їй право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за умови проведення атестації робочого місця. Однак атестація робочого місця ОСОБА_1 у період з 06.02.1995р. по 01.08.2003р. не проводилася та на підприємстві не збереглися відомості щодо тривалості її робочого часу або відпустки, однак відповідно до колективних договорів за період з 1995 по 2002р.р. підприємство несло обов’язки щодо надання гарантій працівникам, що займали посади лаборантів рентгеноспектрального аналізу лабораторії АСУТП збагачувального виробництва, лаборантів рентгеноспектрального аналізу рентгеноспектральної лабораторії. Відповідальність за своєчасне проведення атестації робочих місць працівника покладається на керівника підприємства. Суд встановив, що наслідком протиправної винної поведінки підприємства щодо не проведення вказаної атестації робочого місця ОСОБА_1 у період з 06.02.1995р. по 01.08.2003р. стало не зарахування вказаного часу до стажу для отримання пенсії на пільгових умовах, не отримання вказаної пенсії та призвело до спричиненням позивачці майнової та моральної шкоди. Стягнуто у рахунок не отриманої ОСОБА_1 пенсії у період з 18.03.2016 року по 20.10.2017 року на її користь з ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» 36466,89 грн. майнової шкоди. Так, саме преюдиційними для вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є встановлені рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19.05.2016р., залишеного в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.07.2017р., обставини про те, що при досягненні ОСОБА_1 21.03.2015р. віку 45 років вона мала б право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак фактично позбавлена цього права з вини підприємства у зв’язку з не проведенням ним своєчасно у передбаченому законом порядку у період з 06.02.1995р. до 01.08.2003р. атестації її робочого місця, внаслідок чого у рахунок компенсації не отриманої ОСОБА_1 пенсії у період з 21.03.2015р. по 18.03.2016р. на її користь з ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» судом і стягнуто 17 849 грн. 52 коп. майнової шкоди. (а.с. 55-59)

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно положень ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, відповідно до п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Ч. 1 ст. 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, враховуючи, що обставини щодо наявності вини відповідача у позбавленні позивачки пенсії встановлені вищевказаними рішеннями судів і є такими, що не підлягають доказуванню по даній справі в силу ч.4 ст. 82 ЦПК України, то вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої невиплатою пенсії, підлягають задоволенню, а вказана шкода стягненню з відповідача на користь позивачки.

Розмір пенсії, яку вона могла б отримувати, розрахований позивачкою у сумі 1919,31 грн. (а.с. 12-13) відповідачем не оспорюється, правильність наведених розрахунків у суду сумнівів не викликає, тому зазначений розмір приймається судом на обґрунтування заявлених позивачкою вимог.

Разом з тим, позивачка просить стягнути компенсацію за не отриману нею пенсію за період з 20.10.2017 р. по 10 жовтня 2018 р., тобто 11 місяців і 10 днів, що згідно наданого нею математичного розрахунку становить 21731, 54 грн., однак постановою апеляційного суду від 19.04.2018 року на її користь було стягнуто 36466,89 грн. на відшкодування матеріальної шкоди за період з 18.03.2016 по 20.10.2017 року включно, тому період за який зазначена компенсація не виплачувалася становить з 21.10.2017 року по 10.10.2018 року, тобто 11 місяців і 20 днів, однак, враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог, тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути компенсацію невиплаченої пенсії у зазначеному останньою розмірі, задовольнивши позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.

Крім того, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір моральної шкоди має бути визначений судом з урахуванням роз’яснень п.9 Постанови Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Враховуючи, не проведенням атестації робочого місця позивачки відповідач порушив її законні права, оскільки своєчасно проведена атестація мала б бути одним із заходів її соціального захисту, пільгового пенсійного забезпечення, наявності вини підприємства та причинного зв’язку між протиправною поведінкою останнього і настанням шкоди, то вказаними діями позивачці, поза розумним сумнівом, була завдана моральна шкода, яка полягає у необхідності вжиття нею додаткових зусиль по організації свого життя, тому вказана шкода підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, у розмірі 5000 грн., що буде достатньою сатисфакцію перенесених нею моральних страждань.

Підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності, про що просить представник відповідача, суд не вбачає, оскільки з урахуванням періоду, за який позивачка просить стягнути завдану їй матеріальну та моральну шкоду (з 20.10.2017 р. по 10.10.2018 р.), вимоги заявлені нею в межах строків, встановлених ст.ст. 256, 257 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, понесені позивачкою судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1409,60 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

На підставі ст.ст. 16, 22, 256, 257, 1166, 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263- 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» (ЄДРПОУ 03340920, р/р 26007104114 у АБ «Кліринговий Дім», (м.Київ), МФО 300647) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, і/н НОМЕР_1) - 21731,41 грн. (двадцять одну тисячу сімсот тридцять одну гривню 41 копійку) на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000,00 грн. (п’ять тисяч гривень 00 копійок) на відшкодування моральної шкоди та 1409,60 грн. в рахунок відшкодування сплаченого позивачкою судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 05 грудня 2018 року.

Головуючий - суддя: А.А.Борцова