Рішення № 78378436, 03.12.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2755/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (62371, Харківська обл., Дергачівський район, сел. Подвірки) до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11) про стягнення 600405,01 грн. за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 10.01.2018

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність №38-2072/470 від 10.05.2012

ВСТАНОВИВ:

05.10.2018 Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" згідно вимог якої позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 241947,13 грн. та інфляційних втрат у розмірі 358457,88 грн., всього - 600405,01 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Харківської області від 24.05.2016 по справі № 922/874/16 з відповідача на користь позивача було стягнуто основну заборгованість за теплову енергію у розмірі 20634557, 53 грн., поставлену у січні - березні 2016 р., пеню у розмірі 601126, 05 грн., З % річних у розмірі 87318, 56 грн. за період з 14.02.2016 р. по 12.05.2016 р. та інфляційні втрати у розмірі 1350820, 74 грн. за період лютий 2016 р. - квітень 2016 р. При цьому, позивачем наголошено про те, що стягнута заборгованість за вищевказаним судовим рішенням, а також заборгованість за періоди поставки квітень - липень 2016 р. відповідачем сплачувалася із простроченням та погашена відповідачем повністю лише 16.11.2016. Враховуючи, що вищевказаним рішенням по справі № 922/874/16 стягнуто 3 % річних за період з 14.02.2016 по 12.05.2016 від простроченої суми поставки, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідачу за прострочення виконання грошового зобов’язання щодо оплати теплової енергії нараховано 3 % річних у розмірі 241947,13 грн. за період з 13.05.2016 по 16.11.2016 (до повного погашення боргу). Крім того, позивачем, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов’язання щодо оплати теплової енергії нараховано інфляційні у розмірі 358457, 88 грн. за період травень - листопад 2016 р. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 05.11.2018 о 12.00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.11.2018 закрито підготовче провадження та призначити справу № 922/2755/18 до судового розгляду по суті на 03.12.2018 об 11:40.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг.

В судовому засіданні 03.12.2018 позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В обґрунтування позову вказує на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 24.05.2016 по справі № 922/874/16 з відповідача на користь позивача було стягнуто основну заборгованість за теплову енергію у розмірі 20634557, 53 грн., поставлену у січні - березні 2016 р., пеню у розмірі 601126, 05 грн., З % річних у розмірі 87318, 56 грн. за період з 14.02.2016 р. по 12.05.2016 р. та інфляційні втрати у розмірі 1350820, 74 грн. за період лютий 2016 р. - квітень 2016 р. При цьому, позивачем наголошено про те, що стягнута заборгованість за вищевказаним судовим рішенням, а також заборгованість за періоди поставки квітень - липень 2016 р. відповідачем сплачувалася із простроченням та погашена відповідачем повністю лише 16.11.2016. Враховуючи, що вищевказаним рішенням по справі № 922/874/16 стягнуто 3 % річних за період з 14.02.2016 по 12.05.2016 від простроченої суми поставки, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідачу за прострочення виконання грошового зобов’язання щодо оплати теплової енергії нараховано 3 % річних у розмірі 241947,13 грн. за період з 13.05.2016 по 16.11.2016 (до повного погашення боргу). Крім того, позивачем, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов’язання щодо оплати теплової енергії нараховано інфляційні у розмірі 358457, 88 грн. за період травень - листопад 2016 р.

В судовому засіданні 03.12.2018 відповідач вказує про важкий фінансовий стан підприємства, про що посилається на баланс підприємства на 30.06.2018, також зазначає про те, що фінансування КП "Харківські теплові мережі” здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. Додаткового відповідачем зазначено про те, що у станом на 01.10.2018 загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 2,2 млрд. грн., у тому числі заборгованість населення 1,9 млрд. грн., бюджетних установ 156,6 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 84,6 млн. грн., заборгованість місцевого бюджету з компенсації пільг 62,2 млн. грн.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 03.12.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарським судом встановлено наступне:

29.12.2015 р. між ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" та КП «Харківські теплові мережі» (надалі - Відповідач) було укладено Договір № 735 купівлі-продажу теплової енергії, яка поставляється бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача теплову енергію, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити теплову енергію на умовах ОСОБА_3.

Кількість та вартість теплової енергії визначаються розділами 2 та 5 ОСОБА_3 відповідно.

Відповідно до п. 4.4. ОСОБА_3, на підставі ОСОБА_3 розподілу теплової енергії, між сторонами оформлюється окремий акт приймання-передачі теплової енергії із зазначенням її кількості та вартості, який оформлюється сторонами до 8-го числа місяця, наступного за звітним.

Позивач виконав свої договірні зобов’язання за ОСОБА_3, що підтверджується оформленими згідно з п. 4.4 ОСОБА_3 приймання-передачі теплової енергії, а саме:

- №01БО від 31.01.2016 за січень 2016 р. на суму 57 176 442, 64 грн.

- №02БО від 29.02.2016 за лютий 2016 р. на суму 47 580 550, 68 грн.

- №0ЗБО від 31.03.2016 за березень 2016 р.на суму 35 478 353, 80 грн.

- №04БО від 30.04.2016 за квітень 2016 р. на суму 18 631 670, 18 грн.

- №05БО від 31.05.2016 за травень 2016 р. на суму 1 402 444, 32 грн.

- №06БО від 30.06.2016 за червень 2016 р. на суму 969 531, 60 грн.

- №07БО від 31.07.2016 за липень 2016 р. на суму 743 920, 59 грн.

- №08БО від 31.08.2016 за серпень 2016 р. на суму 0, 00 грн.

- №09БО від 30.09.2016 за вересень 2016 р. на суму 0, 00 грн.

Відповідно до умов п. 6.1., 6.2. ОСОБА_3 Відповідач зобов’язаний прийняти та оплатити зафіксований в Акті прийманні-передачі обсяг теплової енергії за тарифом, зазначеним у п. 5.1. ОСОБА_3.

Оплата за отриману у поточному місяці теплову енергію здійснюється Відповідачем шляхом 100 % оплати протягом поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично передану теплову енергію здійснюється до 14-го числа, наступного за місцем поставки теплової енергії.

Однак відповідач здійснював лише часткову оплату за поставлену теплову енергію внаслідок чого у останнього утворювалася заборгованість за окремі періоди поставки, тобто мало місце прострочення боржника.

Оплата за всі вище перелічені періоди Відповідач здійснював з простроченням платежу у зв'язку з чим Позивач звертався до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 24.05.2016 р. у справі № 922/874/16 з відповідача на користь позивача було стягнуто: основну заборгованість у розмірі 20 634 557, 53 грн. за теплову енергію, поставлену у січні - березні 2016 р., пеню у розмірі 601 126, 05 грн., З % річних у розмірі 87 318, 56 грн. за період з 14.02.2016 р. по 12.05.2016 р.. інфляційні втрати у розмірі 1 350 820, 74 грн. за період лютий 2016 - квітень 2016.

Стягнута заборгованість за рішенням суду, а також заборгованість за періоди поставки квітень - липень 2016 р. відповідачем сплачувалася з простроченням та погашено повністю лише 16.11.2016.

Враховуючи, що рішенням суду у справі № 922/874/16 стягнуто 3 % річних за період з 14.02.2016 по 12.05.2016 від простроченої суми поставки, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідачу за прострочення виконання грошового зобов’язання щодо оплати теплової енергії, були нараховані 3 % річних в розмірі 241947, 13 грн. за період з 13.05.2016 по 16.11.2016 (до дати повного погашення).

Крім того, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідачу за прострочення виконання грошового зобов’язання щодо оплати теплової енергії, також нараховані інфляційні втрати в розмірі 358457, 88 грн. за період травень 2016 р. - листопад 2016 р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, Суд виходить з наступного.

Позовні вимоги у справі, що розглядається, є наслідком невиконання рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2016 р. у справі № 922/874/16.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положення статті 599 Цивільного кодексу України встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одночасно, згідно з приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Згідно з вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення пункту 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлюють, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Це положення спрямоване на захист майнового права та інтересу стягувача (кредитора у зобов'язанні), реальне забезпечення виконання зобов'язань та рішень суду. Адже у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду та зобов'язання, стягувач (кредитор) зазнає матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та від неправомірного користування належними йому до сплати коштами.

Таким чином, застосування статті 625 Цивільного кодексу України після винесення рішення суду, спонукає боржника виконати таке рішення, адже сума коштів, що підлягає до стягнення продовжує зростати до моменту фактичного виконання рішення суду і може бути стягнена за бажанням стягувача (кредитора).

Верховний Суд України у своїй постанові від 25.05.2016 у справі № 6-157цс16 також зробив висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільним кодексом України. Аналогічної позиції Верховний суд України дотримується і в інших своїх постановах, зокрема від 30.09.2008 у справі №1/384-07, від 30.03.2016 у справі №6-2168цс15.

Таким чином, на основі вищезазначеного, Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача інфляційні нарахування та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за ОСОБА_3.

Суд перевірив проведені позивачем розрахунки та погоджується з їх правильністю. Таким чином, до стягнення підлягає 358457,88 грн. інфляційних нарахувань та 241947,13 грн. 3% річних.

У своєму відзиві на позовну заяву, відповідачем зазначено про те, що у на підприємстві відповідача наявний важкий фінансовий стан, про що останній посилається на баланс підприємства на 30.06.2018, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків становить 4,2 млрд. грн.

При цьому, відповідачем наголошено про те, що фінансування КП "Харківські теплові мережі” здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. На протязі останніх років господарської діяльності підприємства заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень. З кожним роком ця заборгованість неухильно зростає, незважаючи на заходи, що приймаються по її стягненню. У 2018 році 85% від загального обсягу виробленої теплової енергії споживається населенням. Станом на 01.10.2018 загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 2,2 млрд. грн., у тому числі заборгованість населення 1,9 млрд. грн., бюджетних установ 156,6 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 84,6 млн. грн., заборгованість місцевого бюджету з компенсації пільг 62,2 млн. грн.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин, Суд дійшов висновку про те, що обставини, які наведені відповідачем у своєму відзиві не спростовують доводів позовної заяви, а Судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (62371, Харківська обл., Дергачівський район, сел. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) - 241947,13 грн. 3 % річних, 358457,88 грн. інфляційних втрат та 9006,07 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.12.2018 р.

Суддя ОСОБА_4