Рішення № 78378407, 28.11.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 листопада 2018 року м. ТернопільСправа № 921/332/18 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Онуфрієнко М.П.

розглянув справу

за позовом Державного підприємства "Укрриба", вул. Тургенєвська, 82-А, м. Київ, 04053

до відповідача Фізичної особи-підприємця Слободян Василя Володимировича, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за договором зберігання державного майна в загальній сумі 8 522,64 грн

За участі представників:

Позивача: не прибув

Відповідача: не прибув

В порядку ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Суть справи:

Державне підприємство "Укрриба", надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Слободян Василя Володимировича, надалі - відповідач, про стягнення 8 522 грн 64 коп., з яких: 7 191 грн 17 коп - заборгованість по договору зберігання державного майна №25/12 від 01.03.2012, 1 098 грн 86 коп. - пеня, 130 грн 80 коп. - інфляційні втрати та 101 грн 81 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору зберігання державного майна №25/12 від 01.03.2012 та додаткової угоди до нього від 03.03.2012, зокрема в частині внесення за період з грудня місяця 2017 року по березень місяць 2018 року плати за користування переданим для зберігання майном, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.

В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: наказу №192 від 25.07.2003 Державного департаменту рибного господарства; протоколу №1 засідання комісії з питання передачі об'єктів державної власності, що не увійшли до статутного фонду ВАТ "Тернопільський облрибокомбінат" на баланс державного підприємства "Укрриба" від 03.07.2003; акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Тернопільський облрибокомбінат" на баланс державного підприємства "Укрриба" від 03.07.2003, затвердженого головою Державного департаменту рибного господарства 04.07.2003 та додатку №1 до нього на 25.07.2003; договору зберігання державного майна №25/12 від 01.03.2012; акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання від 01.03.2012; додаткових угод до договору зберігання державного майна від 03.03.2012, від 01.11.2012 та від 01.04.2013; картки рахунку 361 за 01.03.2012-17.08.2018; розрахунки заявлених до стягнення сум, а також інших документів.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.08.2018 зазначену вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі 921/332/18, постановлено розгляд справи 921/332/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14:30 год. 17.09.2018, запропоновано сторонам у справі надати передбачені ст. ст. 165, 166 ГПК України заяви по суті справи.

Ухвалами суду від 17.09.2018, від 03.10.2018, від 17.10.2018 та від 07.11.2018 підготовче засідання було відкладено на 10:30 год. 03.10.2018, на 09:10 год. 17.10.2018, на 10:00 год. 07.11.2018 та, відповідно, на 12:30 год. 19.11.2018, з викладених у них підстав. Строк підготовчого провадження було продовжено на тридцять днів, про що судом постановлено відповідну ухвалу від 17.10.2018.

Ухвалою суду від 19.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:45 год. 28.11.2018.

В судове засідання 28.11.2018 позивач явки свого уповноваженого представника не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Зокрема, згідно отриманого судом з сайту Укрпошти "Пошук поштових відправлень" відстеження поштової кореспонденції встановлено, що надіслану судом на адресу позивача ухвалу від 19.11.2018 вручено за довіреністю 26.11.2018.

Відповідач в судове засідання 28.11.2018 не прибув, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 вказаного Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень".

Слід зазначити, що усі процесуальні документи у даній справі у відповідності до вимог чинного законодавства були внесені судом до Єдиного державного реєстру судових рішень та, відповідно, оприлюднені на офіційному веб-порталі судової влади України. Наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, зокрема, ухвал суду від 29.08.2018, від 17.09.2018, від 03.10.2018, від 17.10.2018 та від 07.11.2018 свідчать про отримання кореспонденції адресатами.

Наведене, на думку суду, свідчить про те, що останні володіли інформацією про наявність в провадженні господарського суду даного судового спору, мали можливість ознайомитись з усіма ухвалами суду, а відтак були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак своїм правом брати участь в судових засіданнях не скористались.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За даних обставин, зважаючи на те, що явка повноважних представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, беручи до уваги, що останні були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається за наявними в ній доказами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

Відповідно до спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України "Про передачу гідротехнічних споруд" № 126/752 від 06.05.2003, надалі - Наказ № 126/752, гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, передані із сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

Наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України №192 від 25.07.2003, на виконання п. 11 "Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1482 "Про передачу об'єктів права державної і комунальної власності" від 21.09.1998 та спільного наказу Фонду державного майна України і Міністерства аграрної політики України за №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", затверджено "Акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Тернопільський облрибкомбінат" на баланс ДП "Укрриба" та закріплено зазначене в акті майно за останнім на праві повного господарського відання.

01.03.2012 між Державним підприємством "Укрриба" (Поклажодавець/позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Слободян В.М. (Зберігач/відповідачу справі) було укладено Договір зберігання державного майна №25/12 (надалі-Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Поклажодавець за участю уповноважених представників сторін передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно з Актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі Поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України "Про передачу гідротехнічних споруд" №126/752 від 06.05.2003.

Об'єктом зберігання є гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, греблі, дамби, будівлі, насосні станції, пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, що перебуває у державній власності відповідно до п. 1.1. Договору. Зазначене майно розташоване за адресою: Тернопільська область, Шумський район, с. Кудлаївка, с. Підгайці. Вартість переданого Зберігачу майна визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається по кожному найменуванню (інвентарному номеру) в Акті приймання-передачі майна, який є невід'ємним додатком до цього Договору (п. п. 1.2-1.4. Договору).

Відповідно до п.п. 2.1-2.2, 2.4 Договору Зберігач в 3-денний строк з моменту укладення Договору приймає від Поклажодавця майно згідно з Актом приймання-передачі. Зберігач вживає всі заходи для збереження майна, його цілісності, комплектності протягом всього строку дії Договору відповідно до вимог гл. 66 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). У випадку, коли для збереження якісних властивостей майна необхідне його використання, Зберігач звертається до Поклажодавця за дозволом стосовно використання майна, переданого на зберігання, в порядку дії ст. 944 ЦК України.

Сторони погодили, що за відповідальне зберігання майна щомісячний розмір плати складає 10 грн, у тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок Зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року (п. 4.1 Договору).

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом десяти років з 01 березня 2012 р. по 01 березня 2022 р. Будь-які зміни та доповнення до цього Договору вносяться в письмовій формі в порядку, передбаченому чинним законодавством, і є невід'ємною частиною до Договору (п. п. 6.1, 8.2 Договору).

Долучений позивачем до матеріалів справи Акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання свідчить про те, що 01.03.2012 на виконання умов укладеного правочину Підприємство передало, а Підприємець прийняв об'єкт оренди - нерухоме майно (гідротехнічні споруди ставів) балансовою вартістю 47 325,60 грн, яке розташоване за адресою: Тернопільська область, Шумський район, с. Кудлаївка, с. Підгайці, а саме: гідротехнічні споруди ставу Підгайці №1, площею 49 га, інв. №0259, балансовою вартістю 30 172,28 грн та гідротехнічні споруди ставу Кудлаївка №2, площею 25,4 га, інв. №0260, балансовою вартістю 17 153,32 грн.

03.03.2012 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору зберігання державного майна №25/12 від 01.03.2012, надалі - Додаткова угода, про наступне.

У зв'язку із заявою Зберігача щодо надання дозволу на користування майном, яке передано Зберігачеві згідно з Актом приймання-передачі, Сторони вирішили:

Відповідно до ст. 944 ЦК України Поклажодавець надає згоду Зберігачеві на користування майном, переданим останньому на зберігання в порядку Договору, а Зберігач засвідчує свою обізнаність з усіма властивостями майна та його цільовим призначенням. Зберігач здійснює використання майна відповідно до "Правил технічної експлуатації гідротехнічних споруд рибоводних господарств", затверджених наказом Державного департаменту рибного господарства України №6 від 13.01.2004 (п. 1.1. Додаткової угоди).

Зберігач зобов'язаний не пізніше 15 липня кожного календарного року надавати Поклажодавцеві звітність за формою №1-рг "Звіт про рибництво" (за півріччя) та не пізніше 15 січня календарного року, наступного за звітним - за формою 2-рг "Звіт про вирощування та вилов риби" (за рік), що затверджені наказом Мінагрополітики України №255 від 15.07.2004 (п. 1.2 Додаткової угоди).

Згідно з п. 1.3 Додаткової угоди Зберігач зобов'язується здійснювати оплату за користування державним майном, зазначеним в Акті приймання-передачі. Ціна за користування майном становить 982,42 грн, в т.ч. ПДВ, яку Зберігач повинен вносити до 14 числа місяця наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

У разі затримки оплати за використання майна, переданого для зберігання, Зберігач сплачує Поклажодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У випадку порушення Зберігачем умов Договору Поклажодавець на підставі ст. 236 ГК України, ст. 953 ЦК України має право достроково припинити Договір в односторонньому порядку, повідомивши про це Зберігача листом. Договір вважається розірваним з моменту підписання Акта повернення майна (п. п. 1.4, 1.5 Додаткової угоди).

Відповідно до п. 1.6 Додаткової угоди остання набирає чинності з 03 березня 2012 р.

01.11.2012 між сторонами у справі підписано Додаткову угоду до Договору зберігання державного майна №25/12 від 01.03.2012, згідно якої Р. 5 "Відповідальність сторін" доповнено п. 5.6, зокрема: "На об'єктах, переданих відповідно до даного Договору відповідальність за виконання вимог чинного законодавства України з охорони праці, а також наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.06.2012 №376 несе Зберігач".

Додатковою угодою від 01.04.2013 до Договору зберігання державного майна №25/12 від 01.03.2012 сторони доповнили Р. 2 "Права та обов'язки Зберігача" п. п. 2.5, 2.6, згідно з якими Зберігач зобов'язався "на виконання наказу Держрибагенства України від 13.02.2012 №84 щомісячно до 5 числа місяця наступного за звітним надавати Поклажодавцю звіт про вилов риби, добування інших живих ресурсів за встановленою формою. До 20 січня календарного року, наступного за звітним надавати Поклажодавцю копію звіту за формою №1А-риба (річна) "Виробництво продукції аквакультури". Дотримуватись норм зон аквакультури (рибництва) та зональної продуктивності по регіонах України, визначених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №45 від 30.01.2013".

Як зазначає позивач, у зв'язку із укладенням договорів оренди на зазначене майно №1276 та №1277 від 16.03.2018, вказаний вище Договір зберігання державного майна припинив свою дію 15.03.2018.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 191,17 грн заборгованості по Договору зберігання державного майна №25/12 від 01.03.2012, пені в розмірі 1 098,86 грн, інфляційних втрат в розмірі 130,80 грн та 3% річних в розмірі 101,81 грн. Підставою позову позивачем визначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним правочином, зокрема несплатою коштів за період користування майном з грудня місяця 2017 року по березень місяць 2018 року (по 15.03.2018).

В силу приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. ч. 1-2 ст. 193 ГК України)

Матеріалами справи підтверджено, що 01.03.2012 сторони підписали та скріпили відтисками печаток Договір зберігання державного майна, а 03.03.2012 - Додаткову угоду до нього.

Загальні положення про зберігання врегульовано главою 66 ЦК України.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (ст. 936 ЦК України).

Згідно з ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст. 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі (ст. 944 ЦК України).

Приписами ст. 946 ЦК України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства та умов Договору зберігання державного майна №25/12 від 01.03.2012 свідчить про те, що однією із ознак вказаного правочину є його оплатність. При цьому, обов'язок щодо оплати послуг Зберігача покладено саме на Поклажодавця (позивача).

Натомість, п. 1.3 Додаткової угоди від 03.03.2012 до Договору зберігання державного майна №25/12 від 01.03.2012 сторони встановили обов'язок Зберігача здійснювати оплату за користування державним майном, зазначеним в Акті приймання-передачі від 01.03.2012.

Таким чином, істотні умови Договору, з врахуванням укладеної до нього Додаткової угоди від 03.03.2012, свідчать про фактичну передачу відповідачеві державного майна в користування, тобто вчинення сторонами удаваного правочину, спрямованого на встановлення правовідносин оренди державного майна.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У такій ситуації йдеться про два правочини: один удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. Отже, воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином.

Основною ознакою спірного договору є користування державним майном за плату. При цьому, користування державним майном за плату є кваліфікуючими ознаками оренди державного майна.

Згідно з положеннями ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 287 ГК України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" єдиним орендодавцем державного майна - майна цільових майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Відповідно до пп. 30 п. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Окрім того, на час укладення Додаткової угоди від 03.03.2012 п. 3 спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна від 06.05.2003 №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", де було визначено, що з дозволу Фонду державного майна України (регіональних відділень) орендодавцем майна, переданого згідно з цим наказом, виступає Державне підприємство "Укрриба", згідно з наказом Фонду державного майна України, Міністерства аграрної політики України від 20.06.2006, скасований.

Таким чином, право розпорядження об'єктами державної власності, зокрема, право передачі їх у тимчасове користування (оренду), належить органу, яким у спірних правовідносинах повинен бути Фонд державного майна України.

Ст. 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державним підприємством "Укрриба" відповідачу - Слободяну В.В. державне майно фактично передане в довгострокове платне користування без проведення його оцінки відповідно до Методики та без відома і погодження Регіонального відділення Фонду державного майна України. Доказів протилежного сторонами не надано.

При цьому, суд приймає до уваги, що договір, згідно ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується, зокрема за майно, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), - до державного бюджету.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов до висновку, що при підписанні Договору сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, відсутня згода уповноваженого органу на передання державного майна в оренду, а відтак останній є неукладеним і його умови не породжують жодних правових наслідків.

З огляду на наведене, вимога про стягнення плати за користування є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки нарахована сума боргу є необґрунтованою і суперечить, зокрема, ст. ст. 4, 5, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786.

Зважаючи на те, що вимога про виконання такого грошового зобов'язання є неправомірною - не підлягають задоволенню і додаткові позовні вимоги про стягнення пені, боргу з урахуванням індексу інфляції і відсотків річних.

Окрім того, долучена позивачем до матеріалів справи картка рахунку 361, на думку суду, не може бути належним доказом, який підтверджує виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за спірним правочином, оскільки свідчить про сплату відповідачем коштів виключно за Договором зберігання державного майна, а не за здавання його в оренду.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Повне судове рішення складено 07.12.2018

Суддя І.М. Гирила