Рішення № 78378247, 27.11.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1785/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.

розглянувши справу №916/1785/18

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Молокозавод” (68400, Одеська область, м. Арциз, пров. Заводський, 18, код ЄДРПОУ 31292740)

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Південний хліб” (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 14, код ЄДРПОУ 41740807)

про стягнення 1 184 436,02грн.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №5-18 від 21.08.2018р.

Від відповідача: ОСОБА_3П за довіреністю від 01.06.2018р.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Молокозавод” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Південний хліб” про стягнення 1 184 436,02грн.

При цьому в обґрунтування позовних вимог позивач позивач посилається на неналежне виконня відповідачем своїх зобов`язань за договром поставки №3 від 01.01.2018р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2018р. було відкрито провадження по справі №916/1785/18. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.10.2018р. строк підготовчого засідання був продовжений на тридцять днів в порядку ст. 177 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.11.2018р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач 13.09.2018р. за вх.ГСОО №18739/18/18 надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.01.2018р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Молокозавод” (Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Південний хліб” (Покупець) був укладений договір поставки №3, за умовами якого Постачальник поставляє та передає партіями в власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує на умовах даного Договору молочну продукцію (Товар) (п.1.1 договору).

Найменування (номенклатура, асортимент) та ціна Товару, що постачається за цим Договором, вказується у видаткових накладних та Специфікаціях (Додаток-1 до договору), що є невід’ємною частиною, кількість Товару у кожній партії вказується у замовленнях Покупця, наданих Постачальнику Покупцем відповідно до умов Договору. Замовлення Товару здійснюється в будь-якій зрозумілій Сторонами формі (в усній формі, шляхом надсилання замовлення електронною поштою, факсимільним зв’язком, тощо) (п.1.2 договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору, товар, поставка якого здійснюється за цим Договором, постачається Покупцю окремими партіями за його замовленнями (заявками), які складаються Покупцем на підставі погодженої Сторонами Специфікації. Під узгодженням Сторони договору розуміють підписання Специфікації Сторонами договору. Узгоджена Сторонами договору Специфікація стає невід’ємним додатком до цього Договору, Зміна у Специфікацію можуть бути внесені виключно за згодою Сторін, що оформлюється додатковою угодою, або складанням Специфікації у новій редакції із зазначенням дати її підписання сторонами.

Розділом 2 договору передбачена вартість товару та порядок розрахунків. Так, пунктом 2.1 договору встановлено, що загальна вартість цього договору складається з суми вартості партій Товару, фактично поставленого відповідно до підписаних Сторонами Специфікацій. Орієнтовна, попередньо узгоджена Сторонами вартість Договору, з урахування строку, на який його укладено, становить 1 000 000грн. Ціни на товар, погоджені Сторонами у Специфікації за цим договором зміні не підлягають. Розрахунки за цим договором за товар здійснюється у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.2.2 договору). Покупець здійснює оплату за поставлений Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 7 (сім) банківських днів з моменту поставки відповідної партії Товару (отримання товару на склад Покупця) (п.2.3 договору). Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п.2.4 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що Постачальник поставляє Товар на умовах DDP (склад Покупця, що розташований за адресою: м. Одеса, вул.. Генерала Петрова, 14), у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010рку), які застосовується з урахування особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Передача та прийом кожної партії Товару здійснюється на підставі поданого Покупцем Замовлення та оформлюється підписанням обома Сторонами відповідної видаткової накладної (п.3.3 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору, ризик випадкової загибелі Товару несе Покупець з момент переходу до нього права власності на Товар. Момент переходу права власності на Товар від Постачальника до Покупця (моментом поставки відповідної партії товару) є фактично дата отримання і підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної на товар.

При прийманні-передачі Товару Постачальник зобов’язаний передати Покупцю оригінали наступних документів: видаткову накладну, специфікацію, товарно-транспорту накладну, рахунок – фактуру, документи, що підтверджують якість Товару (п.3.10 договору).

Пунктом 8.1 договору, договір вважаться укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2018р. включно, а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання своїх зобов’язань.

Позивач вказує, що свої зобов’язання за договором виконав належним чином, постави відповідачу товар: «сир кисломолочний (творог) 9%», що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чином не виконав, в зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість за отриманий товар в розмірі 1 082 420грн.

ТОВ “Молокозавод” з метою досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача претензію №03/07-1 від 03.07.2018р. про сплату заборгованості. Відповідач заборгованість не сплатив, а у відповіді на претензію №123 від 09.07.2018р. запропонував розстрочення сплати існуючої заборгованості.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором поставки №3 від 01.01.2018р. щодо належної оплати вартості отриманого товару, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Молокозавод” звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у томі числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

01.01.2018р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Молокозавод” (Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Південний хліб” (Покупець) був укладений договір поставки №3, за умовами якого Постачальник поставляє та передає партіями в власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує на умовах даного Договору молочну продукцію (Товар) (п.1.1 договору).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар суму 1 082 240грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України)

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В той же час, як встановлено судом, ще до звернення позивача з відповідним позов до суду, відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 4 000грн., що підтверджується платіжним дорученням №8214 від 27.08.2018р. в зв’язку з чим сума заборгованості за поставлений за договором поставки №3 від 01.01.2018р. на момент подачі позову складала 1 078240грн.

Проте, під час розгляду справи в суді, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Південний хліб” було сплачено ще 5 000грн., що підтверджується платіжним дорученням №9347 від 24.09.2018р.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, суд доходить висновку, що станом на момент проголошення рішення заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар за договором поставки №1 від 01.01.2018р. склала 1 073 240грн, яка є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов’язань перед позивачем за договором поставки №1 від 01.01.2018р., що зумовило нарахування останнім пені в сумі 94 003,52грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту п.5.4. Договору вбачається, що за прострочення здійснення розрахунку за Товар Покупець зобов’язаний виплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв’язку з чим позовні ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Молокозавод” в частині стягнення з відповідача пені в сумі 94 003,52грн. за порушення грошових зобов’язань за договором поставки №3 від 01.01.2018р. підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 8 182,50грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов’язань, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Південний хліб” трьох відсотків річних в сумі 8 192,50грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

Так, відповідач у своїх запереченнях зазначив, що позивач при постачанні товару не надав відповідачу видаткових накладних, специфікацій, рахунків – фактур, які є обов’язковими документами для здійснення відповідачем оплат згідно договору. Пунктом 3.11 договору встановлено, що при відсутності під час приймання-передачі товару або належному оформлені документів, вказаних в п.3.10 договору, покупець має право за своїм вибором відмовитись від прийому товару або вимагати від Постачальника передати йому по факсимільному зв’язку копії зазначених документів з обов’язковим наданням належним чином оформлених документів протягом п’яти днів від дати поставки.

Отже, на думку відповідача він звільнений від відповідальності за невиконання та/або несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за договором поставки.

На думку суду зазначені посилання є хибними, оскільки відповідач не відмовився від прийняття товару за договором поставки №3 від 01.01.2018р. на підставі товарно-транспортних накладних та не вимагав від Постачальника передати йому інші документи зазначені в п.3.10 договору, як то передбачено пунктом 3.11 договору.

Більш того, відповідач частково оплачував вартість отриманого товару, що на думку суду свідчить про визнання отримання товару від позивача.

Що ж до посилань відповідача на неналежність доказів у вигляді товарно-транспортних накладних, які на його думку оформлені не належним чином, суд зазначає що відсутність окремих документів, а також недоліків в їх оформлення не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі платника у зв’язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки наведені в постановах Верховного суду від 19.06.2018р. по справі №826/7704/16 та від 17.04.2018р. по справі №820/475/17.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Молокозавод” є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, проте враховуючи зменшення суми основного боргу, підлягають частковому задоволенню.

Що ж до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000грн. суд зазначає.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду Договір про надання юридичних послуг №1/18 від 10.08.2018р., Акт прийняття-передачі наданих послуг №1 від 22.08.2018р. на суму 15 000грн., Акт прийняття-передачі наданих послуг №2 від 24.05.2018р. на суму 10 000грн., рахунок фактура №001 від 13.08.2018р. на суму 25 000грн., а також платіжне доручення №1291 від 22.08.2018р. на суму 25 000грн.

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав стягнення із ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Південний хліб” на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 25 000 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Молокозавод” (68400, Одеська область, м. Арциз, пров. Заводський, 18, код ЄДРПОУ 31292740) до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Південний хліб” (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 14, код ЄДРПОУ 41740807) про стягнення 1 184 436,02 грн. – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Південний хліб” (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 14, код ЄДРПОУ 41740807) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Молокозавод” (68400, Одеська область, м. Арциз, пров. Заводський, 18, код ЄДРПОУ 31292740) основний борг в розмірі 1 073 240 (один мільйон сімдесят три тисячі двісті сорок)грн., пеню в сумі 94 003 (дев’яносто чотири тисячі три)грн.. 52 коп. , 3% річних в розмірі 8 192 (вісім тисяч сто дев’яносто дві)грн.. 52коп., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 (двадцять п’ять тисяч)грн. та судовий збір 17 631 (сімнадцять тисяч шістсот тридцять одна)грн.. 54коп. .

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07 грудня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна