Рішення № 78378026, 03.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2018Справа № 910/12351/18Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РКДЗ»

до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про стягнення заборгованості в розмірі 967 492,26 грн.

Представники сторін:

від позивача: Авраменко В.В., за довіреністю № 30 від 27.02.2018;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РКДЗ» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості в розмірі 967 492,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 35/1-14 від 29.04.2015 в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

08.10.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли заяви позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.11.2018.

У судове засідання 12.11.2018 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

За результатами судового засідання 12.11.2018 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2018.

У судове засідання 03.12.2018 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням № 0103048092962.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та дату, час та місце судових засідань.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що явка представника відповідача судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд з урахуванням належного повідомлення всіх учасників справи, враховуючи що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 03.12.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РКДЗ» (далі - постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 35/1-14 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити щебеневу продукцію, що визначені в специфікації, яка є додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник передає у власність покупцю продукцію в наступному асортименті: щебінь фракції 0-5, щебінь фракції 5-10, щебінь фракції 10-20, щебінь фракції 20-40, відсів.

Кількісні характеристики, а також асортимент продукції в кожній окремій партії визначаються заявками покупця і закріплюються у відповідних накладних, які підписуються сторонами на кожну партію продукції (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору ціна за одиницю є договірною та визначається у специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна, зазначена у відповідній специфікації, може бути змінена постачальником в залежності від кон'юнктури ринку. Згода сторін на зміну ціни продукції закріплюється сторонами шляхом підписання відповідної специфікації у новій редакції. Дану Специфікацією постачальник надає для покупця за п'ять днів до вступу в силу відповідних змін ціни на продукцію, протягом яких покупець, в разі його згоди на зміну ціни на продукцію, зобов'язаний підписати та надати для постачальника дану специфікацію.

У відповідності до п. 4.1 Договору поставка продукції за даним Договором здійснюється автомобільним транспортом постачальника, згідно з заявкою покупця. Заявки подаються покупцем у письмові або усній формі за допомогою факсу, електронної пошти, пошти, тощо.

Ціна доставки продукції визначається сторонами у відповідній специфікації яка є невід'ємною частиною даного Договору (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.4 Договору узгоджено, що приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної накладної уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 5.1 Договору постачальник зобов'язується передати покупцю продукцію належної якості та у вказаній у заявці покупця кількості в строк передбачений в п. 4.3 даного Договору, а також підготувати та надати необхідні документи, що стосуються продукції та підлягають переданню разом із продукцією: податкову накладну; видаткову накладну та сертифікат якості.

Покупець в свою чергу, зобов'язується своєчасно та в повному обсязі провести оплату за продукцію згідно з розділом 6 даного Договору (п. 5.2.3 Договору).

За умовами п. 6.1 Договору оплата поставленої партії продукції здійснюється покупцем протягом 5-ти календарних днів після отримання покупцем у власність відповідної партії продукції, що підтверджується відповідною накладною.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 (п. 7.1 Договору).

Додатковою угодою від 11.11.2015 до Договору сторони домовились викласти пункти 4.1 та 6.1 Договору в новій редакції.

Відповідно до п. 4.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 11.11.2015) поставка продукції за даним Договором здійснюється автомобільним транспортом постачальника та/або залізничним транспортом, згідно з заявкою покупця.

За умовами п. 6.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 11.11.2015) всі розрахунки за даним Договором здійснюється покупцем протягом п'яти банківських днів після отримання покупцем у власність відповідної партії продукції, що підтверджується відповідною накладною.

Також, Додатковою угодою від 11.11.2015 до Договору сторони дійшли згоди доповнити пункт 4.2 Договору реченням в наступній редакції: В разі доставки продукції залізничним транспортом, покупець сплачує (компенсує) постачальнику вартість залізничного тарифу, розмір якого зазначається у видатковій накладній.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2015 сторони дійшли згоди викласти пункт 7.1 Договору в новій редакції.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині здійснення розрахунків - до повного їх виконання (п. 7.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.12.2015).

Додатковою угодою № 3 від 30.12.2016 сторони дійшли згоди викласти пункт 7.1 Договору в новій редакції.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині здійснення розрахунків - до повного їх виконання (п. 7.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 30.12.2016).

Додатковою угодою № 4 від 30.12.2017 сторони дійшли згоди викласти пункт 7.1 Договору в новій редакції.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині здійснення розрахунків - до повного їх виконання (п. 7.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 30.12.2017).

28.03.2018 сторонами погоджено Специфікацію до Договору.

Як зазначає позивач, ТОВ «РКДЗ» взяті на себе зобов'язання за Договором виконало належним чином, однак відповідач за отриману продукцію та послуги не розрахувався, в зв'язку з чим, станом на 10.09.2018 за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 771 129,75 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору поставки та договору транспортного експедирування.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 280 946,40 грн., згідно видаткових накладних № 644 від 03.04.2018 на суму 164 269,20 грн., № 658 від 04.04.2018 на суму 24 439,20 грн., № 690 від 06.04.2018 на суму 92 238 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

В свою чергу, згідно зі ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб'єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб'єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до п. 4.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 11.11.2015) поставка продукції за даним Договором здійснюється автомобільним транспортом постачальника та/або залізничним транспортом, згідно з заявкою покупця.

Ціна доставки продукції визначається сторонами у відповідній специфікації яка є невід'ємною частиною даного Договору (п. 4.2 Договору).

Також, Додатковою угодою від 11.11.2015 до Договору сторони дійшли згоди доповнити пункт 4.2 Договору реченням в наступній редакції: В разі доставки продукції залізничним транспортом, покупець сплачує (компенсує) постачальнику вартість залізничного тарифу, розмір якого зазначається у видатковій накладній.

З погодженої сторонами специфікації вбачається, що сторонами узгоджено, що:ї

- вартість завантаження постачальником товару в транспорт покупця складає 12 грн. за тону щебеню, незалежно від фракції, в тому числі ПДВ 20%;

- вартість доставки постачальником продукції згідно з заявою покупця складає 2,80 грн. за тону/кілометр незалежно від фракції, в тому числі ПДВ 20%.

Згідно видаткових накладних № 644 від 03.04.2018, № 658 від 04.04.2018, № 690 від 06.04.2018 позивачем було надано відповідачу послуги з завантаження на загальну суму 29 644,80 грн. та послуги з перевезення у розмірі 332 016,92 грн.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За умовами п. 6.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 11.11.2015) всі розрахунки за даним Договором здійснюється покупцем протягом п'яти банківських днів після отримання покупцем у власність відповідної партії продукції, що підтверджується відповідною накладною.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару та отриманих транспортно-експедиційних послуг у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару, надання транспортно-експедиційних послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару та транспортно-експедиційних послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 771 129,75 грн.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в розмірі 727,95 грн., 3% річних в розмірі 9 507,08 грн., пеню в розмірі 109 014,51 грн. та штраф в розмірі 77 112,97 грн.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 8.4 Договору узгоджено, що у разі прострочення оплати покупцем за поставлену продукцію, постачальник має право нарахувати покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (включаючи день оплати), без застосування шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України. В разі прострочення оплати за поставлену продукцію понад тридцять календарних днів, покупець додатково повинен сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Таким чином, з погоджених сторонами на власний розсуд умов, визначених у п. 8.4 Договору, вбачається наявність права на нарахування як пені, так і штрафу, виключно у разі прострочення оплати покупцем за поставлену продукцію.

Будь-яких умов, погоджених сторонами, які б свідчили про наявність у позивача права на нарахування пені і штрафу на суму транспортно-експедиторських послуг, позивачем не наведено, а Договір не містить.

Відтак, здійснивши власний розрахунок пені та штрафу, у межах заявлених позивачем періодів та сум, враховуючи наявне у позивача право на нарахування пені та штрафу виключно на суму заборгованості з поставленої продукції, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 39 748,14 грн. та штраф у розмірі 28 094,64 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, а відтак стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 9 507,80 грн. та інфляційні втрати в розмірі 727,95 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, будинок 11-А; ідентифікаційний код: 33096517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РКДЗ» (09600, Київська область, Рокитнянський район, селище міського типу Рокитне, вул. Білоцерківська, будинок 1; ідентифікаційний код: 37066465) заборгованість в розмірі 771 129 (сімсот сімдесят одна тисяча сто двадцять дев'ять) грн. 75 коп., 3% річних в розмірі 9 507 (дев'ять тисяч п'ятсот сім) грн. 08 коп., інфляційні втрати в розмірі 727 (сімсот двадцять сім) грн. 95 коп., пеню в розмірі 39 748 (тридцять дев'ять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 14 коп., штраф у розмірі 28 094 (двадцять вісім тисяч дев'яносто чотири) грн. 64 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 770 (дванадцять тисяч сімсот сімдесят) грн. 90 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.12.2018.

Суддя О.А. Грєхова