Рішення № 78372409, 20.11.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/8802/16-ц

Провадження № 2/727/301/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 року

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

за участю сторін:

- представника позивача ОСОБА_2

- представників відповідача ОСОБА_3

за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог - ОСОБА_4,

розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частку у майні, стягнення компенсації, - ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_6 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частку у майні, стягнення компенсації, мотивуючи позовні вимоги тим, що рішенням Шевченківського районного суду від 31.05.2016 року шлюб між нею та відповідачем, ОСОБА_6 розірвано. В період укладеного шлюбу між нею та ОСОБА_6 вони проживали однією сім’єю та вели спільне господарство разом із спільним сином. Під час перебування в шлюбі вона з відповідачем придбали певне майно за спільні кошти, а саме: автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, який був придбаний за спільні кошти, та зареєстрований за ОСОБА_6 з 02.11.2001 року. 01.11.2016 року їй стало відомо, що в період коли вони вже не перебували в шлюбі, відповідач без її згоди автомобіль відчужив ОСОБА_4 Оскільки спірний автомобіль був придбаний в період шлюбу, то вважає, що він є спільною сумісною власністю подружжя, слід за нею визнати право власності на ? частину спірного автомобіля та має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого без її згоди та не в інтересах сім’ї автомобіля. Просить визнати спільним сумісним майном подружжя транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN GOLF», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 та Визнати за нею, право власності на ? частину транспортного засобу, марки «VOLKSWAGEN GOLF», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідачем до суду подано заперечення 05.12.2016 року, відповідно до яких просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі, оскільки позивачем не доведено той факт, що джерелом набуття автомобіля є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

11.04.2017 року позивачем до суду подано позовну заяву в новій редакції, відповідно до якої просила визнати спільним сумісним майном подружжя – транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN GOLF», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1; визнати право власності на ? частину транспортного засобу, марки «VOLKSWAGEN GOLF», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, як на частку в майні подружжя; стягнути з відповідача компенсацію вартості відчуженого без її згоди транспортного засобу - автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у розмірі ? (однієї другої) частки його вартості, у розмірі 24355,00 грн.

11.04.2017 року, відповідачем до суду подано додаткові заперечення, відповідно до яких просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі, оскільки позивачем не доведено той факт, що джерелом набуття автомобіля є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя (а.с.63-65).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15.06.2017 року залучено по справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 (а.с.84).

05.04.2018 року до суду подано відповідачем відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заробляв кошти для утримання сім’ї, та які були спільною сумісною власністю, також він мав особисті кошти, за які придбав спірний транспортний засіб, який по своїй правовій природі не був і не міг бути спільною сумісною власністю подружжя. Перебування у шлюбі з позивачем, яка ніде не працювала, не мала будь-якого доходу, майна; він працював один в сім’ї по найму та мав незначні доходи від роботи, а тому придбати автомобіль за кошти сімейного бюджету він не міг фізично. Позивачем будь-яким чином не доведений той факт, що джерелом набуття автомобіля є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Відповідно до договору купівлі-продажу 7341/2016/160182 від 01.11.2016 р., складеного Чернівецьким територіальним сервісним центром МВС 7341, він відчужив зазначений автомобіль ще 01.11.2016 р. із зняттям з реєстраційного обліку. На момент укладання договору на автомобіль будь-які обтяження не були накладені, договір купівлі-продажу до цього часу ніким не оспорювався та в установленому порядку не скасований. Власником спірного транспортного засобу на законних підставах стала інша стороння особа, яка будь-якого відношення до предмету позову не має, тому вважає, що вимога позивача щодо залучення до справи ОСОБА_4 в якості третьої особи на стороні відповідача є безпідставною та необґрунтованою. Зазначає, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Спірний автомобіль був відчужений за 8000,00 грн., відомості про вартість автомобіля у висновку стосуються іншого, а не спірного автомобіля. Просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні, позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини зазначені у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - ОСОБА_4, в судовому засіданні пояснила, що нею було придбано автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у відповідності до договору купівлі-продажу 7341/2016/160182 від 01.11.2016 р., складеного Чернівецьким територіальним сервісним центром МВС 7341, за 8000,00 грн. у відповідача по справі. Даний автомобіль до даного часу перебуває у її власності, вони ним користується.

Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об’єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом, належними і допустимими доказами, встановлено, що позивач ОСОБА_5, народилася 09.01.1978 року в м.Чернівці, зареєстрована за адресоюм.Чернівці 4 пр.Рогізнянський, 3, що підтверджується паспортом громадянина України (а.с.6-8).

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 належав відповідачу ОСОБА_6 (а.с.9).

Згідно даних Територіального сервісного центру №7341 регіонального сервісного центру МВС в Чернівецькій області за громадянином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцем м.Чернівці вул.Веренчанська, 6 від 02.11.2001 року зареєстровано транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN GOLF», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, від 26.04.2016 року на даний автомобіль видавався дублікат за д.н. НОМЕР_2 т.х.п. СХО 086003 (а.с.10).

Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 31.05.2016 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано, стягнуто на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі 1200,00 грн. щомісяця, яка підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 05.04.2016 року і до повноліття дітей (а.с.20-21).

З копії договору купівлі-продажу 7341/2016/160182, транпортний засіб марки «VOLKSWAGEN GOLF», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, вбачається, що покупцем ОСОБА_4 придбано автомобіль за 8000,00 грн. (а.с.33).

У відповідності до довідки територіального сервісного центру-7341 регіонального сервісного центру МВС у Чернівецькій області №765 від 29.11.2016 року, згідно бази НАІС ТСЦ №7341 РСЦ МВС в Чернівецькій області , ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 не зареєстровані транспортні засоби (а.с.34).

Згідно довідки територіального сервісного центру-7341 регіонального сервісного центру МВС у Чернівецькій області №770 від 02.12.2016 року, 26.04.2016 року була перереєстрація транспортного засобу ( втрата свідоцтва про реєстрацію) і змінено д/н 73718МО та СЕ9664ВН. 01.11.2016 року траснпортний засіб був перереєстрований н нового власника по договору укладеному в ТСЦ (а.с.35).

За запитом представника позивача ОСОБА_2, 21.12.2016 року СП «Західно-Українським Експертно-Консультативним центром» проведено автотоварознавче дослідження автомобіля «VOLKSWAGEN GOLF», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, відповідно до якого ринкова вартість «VOLKSWAGEN GOLF», VIN, номер WVWZZZ19ZJB151251, становить 48710,00 грн., проте досліджувався не спірний автомобіль який є предметом спору (а.с.46-49).

У відповідності до трудової книжки, відповідач на даний не працює (а.с.66-67), зареєстрований за адресою: м.Чернівці вул,заставнянська, 115/1 у відповідності до паспорта громадянина України (а.с.68-69).

Із договору про поділ спільного майна подружжя укладеного 03.03.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_9, вбачається, що транспортний засіб «VOLKSWAGEN GOLF», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 не був зазначений серез майна, яке було придбано у зареєстрованому шлюбі подружжям, за рахунок спільних коштів, що підлягає поділу (а.с.79-80).

19.09.2014 року зареєстровано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканкою м.Чернівці вул.Небесної Сотні, 23/102, транспортний засіб «VOLKSWAGEN GOLF», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, згідно даних Територіального сервісного центру №7341 регіонального сервісного центру МВС в Чернівецькій області (а.с.101).

На виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26.09.2017 року про призначення судової автотоварознавчої експертизи, матеріали справи напрвалені в суд без виконання ухвали у зв’язку з тим, що автомобіль «VOLKSWAGEN GOLF», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, станом на день проведення експертизи на 23.11.2017 року не був представлений експерту на огляд (а.с.103).

В подальшому на виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11.04.2018 року про призначення судової автотоварознавчої експертизи, проведено судову автотоварознавчу експертизу та згідно висновку експерта №011/2 встановити ринкову вартість автомобіля «VOLKSWAGEN GOLF», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3 (змінено з д/н 73718МО), виходячи з даних про нього, що наявні у представлених матеріалах цивільної справи №720/8802/16-ц, як на 01.11.2016 року так і на час завершення виконання цієї експертизи у липні 2018 року, - не представляється можливим внаслідок того, що у вказаних матеріалах справи відсутні необхідні для цього вихадні дані про комплекс особливостей його стану на обидві задані дати оцінки. Середня ринкова ціна автомобіля «VOLKSWAGEN GOLF», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3 (змінено з д/н 73718МО), станом на 01.11.2016 року, виходячи з його ідентифікаційних даних, становила 48710,00 грн. Середні ринкова ціна автомобіля «VOLKSWAGEN GOLF», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3 (змінено з д/н 73718МО), станом на день завершення виконання експертизи – 24.07.2018 року, виходячи з його ідентифікаційних даних, становить 39150,00 грн.

Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи Договору купівлі-продажу 7341/2016/160182 від 01.11.2016 р., складеного Чернівецьким територіальним сервісним центром МВС 7341, відповідач ОСОБА_6 відчужив спірний автомобіль ще 01.11.2016 р. та відповідно до п.9.1. цього договору останній вважається укладеним та набрав чинності з моменту його підписання, тобто з 01.11.2016 р. На момент укладання договору на автомобіль відповідача ОСОБА_6 будь-які обтяження не були накладені, договір купівлі-продажу до цього часу ніким не оспорювався та в установленому порядку не скасований.

З матеріалів справи вбачається, що власником придбаного автотранспортного засобу на законних підставах стала інша стороння особа, зокрема: ОСОБА_4

У відповідності до письмової інформації органу реєстрації автотранспортних засобів на запит суду за третьою особою від 19.09.2014 р. зареєстрований інший автомобіль, хоча такої ж моделі; автомобіля з ідентифікаційним номером кузова WVWZZZ19ZJB151251, на який посилається представник позивача, у власності третьої особи не було і на час розгляду справи в суді та проведення експертизи не має.

У висновку судовий експерт-автотоварознавець без будь-якого рішення суду, необґрунтовано посилаючись на положення п.4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮ України №53/5 від 08.10.1998 р., на власний розсуд змінив поставлене в клопотанні позивача та ухвалене судом запитання на інші два запитання, які по своїй суті є абсолютно іншого змісту та носять інший пізнавальний характер.

Судовий автотоварознавець при виконанні ухвали суду щодо проведення належної автотоварознавчої експертизи КТЗ не врахував та невірно посилався на п.4.14 Інструкції.

Висновок експерта щодо заявленої вартості автомобіля не узгоджуються з положеннями п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», де зазначено, що вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності суди виходять з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду справи. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

За загальним правилом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року №6-2333цс15).

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна подружжя на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості і є її процесуальним обов'язком.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.07 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання.

При цьому, суд повинен встановити також той факт, що джерелом набуття спільного майна є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя, тобто виникнення права спільної сумісної власності на майно, факт набуття якого мав місце в період шлюбу, не є безумовним та не презюмується, а доводиться в суді.

Проте, позивачем ОСОБА_5 не надано доказів суду та не доведено той факт, що транспортний засіб придбано було сторонами на спільні сумісні кошти.

Згідно ст. 368 ч.3 ЦК України та ст. 60 ч.1 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У відповідності до ст. 70 ч.1 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Згідно ст.62 ч.1 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Передбачено п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до ст.368 ч.3 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 57 ч.1 п.3 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року в справі №6-801цс16.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Тобто, статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норму ст.60 СК України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Тобто, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

А відтак, вищевказаний спірний транспортний засіб, автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя: позивача ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_6, оскільки спірний транспортний засіб був придбаний за особисті кошти одного з подружжя, зокрема: ОСОБА_6

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

На основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 57, 60, 62, 70 СК України, ст.368 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя; визнання права власності на частку у майні, стягненні компенсації, а саме – визнанні спільним сумісним майном подружжя – транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN GOLD 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1; визнанні права власності на ? частину транспортного засобу, марки «VOLKSWAGEN GOLD 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, як на частку в майні подружжя та стягненні з відповідача компенсації вартості відчуженого без її згоди транспортного засобу - автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLD 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у розмірі ? (однієї другої) частки його вартості, у розмірі 24355,00 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 29.11.2018 року.

Суддя Слободян Г.М.