Рішення № 78372147, 29.11.2018, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/2143/18

Провадження №2/718/688/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

29.11.2018 року

Кіцманський районний суд Чернівецької області

у складі: головуючого - судді Олексюк Т.І.

секретаря - Пітак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» про відшкодування матеріальної шкоди та сплату неустойки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправними дії посадових осіб Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» щодо ненадання відповіді на його заяву від 23.06.2018 року; стягнути з даного підприємства на його користь: витрати на звернення та подання позову в сумі 1000 гривень; витрати, пов’язані з розглядом справи в сумі 1000 гривень; упущену вигоду в сумі 13644 гривні; моральну шкоду в сумі 16000 гривень; винести окрему ухвалу щодо протиправних дій посадових осіб санаторію та скерувати її до Уповноваженого Верховної ради з прав людини.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 23 червня 2018 року звернувся до ЧОКП " Бальнеологічний санаторій "Брусниця" із заявою про надання послуг з санаторно-курортного лікування, однак його заява у межах строків, передбачених Законом України «Про звернення громадян», не була розглянута. У зв’язку з порушенням вимог, передбачених ст.ст. 1, 24, 25 Закону України «Про звернення громадян», вчиненням правопорушення, передбаченого ст.212-3 КУпАП, з підстав, передбачених ст.23 ЦК України, дії посадових осіб ЧОКП " Бальнеологічний санаторій "Брусниця" є протиправними. Завдану такими протиправними діями посадових осіб санаторію йому завдано матеріальну та моральну шкоду. Матеріальна шкода полягає у втраті можливості отримати кошти на лікування, а також у витрачанні коштів на звернення до санаторію та до суду, складання позовної заяви, у витратах, пов’язаних із розглядом справи. Упущена вигода полягає у втраченій можливості отримання коштів на його лікування та лікування його дружини. Моральна шкода полягає у виникненні негативного для нього явища, зокрема, необхідності вжиття додаткових заходів для вирішення питання щодо оздоровлення, витрачання особистого часу для відновлення свого порушеного права, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані, спричинених неправомірними діями та бездіяльністю посадової особи ЧОКП " Бальнеологічний санаторій "Брусниця".

Відповідно до ст.262 ЦПК, зважаючи на те, що посадовими особами залишено його звернення без відповіді, після визнання таких дій протиправними, слід винести ухвалу щодо ознак адміністративного правопорушення та направити її на розгляд до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

У поданому на позовну заяві відзиві представник відповідача ЧОКП «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» заперечував проти задоволення позову безпідставністю заявлених вимог, вказуючи, що звернення позивача не відноситься до скарг, а отже не може бути застосовано ст.25 Закону України «Про звернення громадян. Притягнення до адміністративної відповідальності не може вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Окрім того, питання санаторно-курортного лікування вирішуються управлінням соціального захисту населення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно статті 3 цього Закону заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Статтею 24 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про звернення громадян» у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обгрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.

Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Частиною 1 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 3, 5, 9 постанови № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди,

суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

01.03.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 110 „Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення деяких категорій інвалідів санаторно-курортним лікуванням, та внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 22.02.2006р. № 187 і від 31.03.2015р. № 200”, якою змінено систему закупівлі санаторно-курортних послуг на відшкодування вартості послуг санаторно-курортного лікування (путівки) для осіб з інвалідністю та постраждалих учасників антитерористичної операції через безготівкове перерахування коштів санаторно-курортним закладам за надані послуги на підставі трьохсторонньої угоди (особа - управління - санаторій).

Громдянин може самостійно обрати санаторій для оздоровлення, після цього звернутися до управління соціального захисту населення за місцем реєстрації, де перевіряється заклад на відповідність встановленим вимогам. Після цього укладається тристороння угода, яка передбачає безготівкове перерахування коштів санаторно-курортним закладам за надані послуги. Гранична вартість путівки для відшкодування вартості послуг санаторно-курортного лікування визначається кожного року Міністерстівом соціальної політики за погодженням з Міністерством фінансів.

Міністерством соціальної політики 04.04.2018 року затверджено наказ № 471 «Про встановлення граничної вартості путівки (ліжко-дня) у 2018 році», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.04.2018р. за № 461/31913.

Згідно з пунктом 4 Порядку виплати деяким категоріям осіб з інвалідністю грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2007р. № 150 (зі змінами) грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки особам з інвалідністю нараховується і виплачується в таких розмірах: І та ІІ групи - 75 відсотків; ІІІ групи - 50 відсотків розміру середньої вартості санаторно-курортної путівки, що обчислюється з розрахунку 35 відсотків (з округленням до однієї гривні) розміру одного прожиткового мінімуму, щороку встановленого законом на 1 січня відповідного року для осіб, які втратили працездатність.

Структурними підрозділами соціального захисту населення місцевих органів самоврядування здійснюється організаційна робота щодо укладання угод для забезпечення послугами із санаторно-курортного лікування зазначеної категорії осіб, в порядку черговості, відповідно до поданих ними заяв.

Позивач просить визнати протиправними дії посадових осіб Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» щодо ненадання відповіді на його заяву від 23.06.2018 року, проте не зазначає в чому полягає протиправність дій, при тому, що ненадання відповіді на звернення полягає у бездіяльності відповідного органу/посадової особи.

Наведена вище інформація з приводу санаторно-курортного лікування є загальнодоступною для громадян, а позивач є освіченою особою та компетентною у сфері засобів електронної інформації, про що свідчить наявність його особистої електронної адреси.

Отже, судом не встановлено, а позивачем не доведено факту заподіяння йому моральних страждань через ненадання відповіді саме відповідачем на його звернення, а також не встановлено причинного зв'язку між діями відповідача та спричиненням моральних страждань, не здобуто доказів, у чому полягає моральна шкода, чим саме керувався позивач, визначаючи розмір такого відшкодування.

Також, позивач просить стягнути упущену вигоду в сумі 13644 гривні.

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Судом не встановлено, що позивачу було відмовлено у виплаті грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки у передбаченому законодавством розмірі і що обов’язок по виплаті такої компенсації покладено саме на відповідача.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення витрат на звернення та подання позову в сумі 1000 гривень та витрат, пов’язаних з розглядом справи в сумі 1000 гривень, суд виходить з наступного.

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Належних і допустимих доказів стосовно понесення саме зазначених витрат позивачем не надано.

Як передбачено статтею 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк.

Позивач посилається на наявність в діях посадових осіб ЧОКП «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.212-3 КУпАП, у зв’язку з чим наявні підстави для постановлення окремої ухвали та скерування її до Уповноваженого Верховної ради з прав людини.

Питання про підстави притягнення відповідної особи до адміністративної відповідальності не належить до предмету вирішення спору в порядку цивільного судочинства.

Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб’єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з’ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

За вищенаведеного заявлені вимоги суд не знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в обраний позивачем спосіб.

Враховуючи викладене, ст.ст.16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст.1, 3, 24, 25 Закону України «Про звернення громадян», керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 141, 223, 259, 263, 264, 265 268, 352, 354 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» про відшкодування матеріальної шкоди та сплату неустойки – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 06 грудня 2018 року.

Суддя: