Рішення № 78371376, 06.12.2018, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________

Справа № 636/1500/18

Провадження № 2/636/1906/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Оболєнської С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Гамоліної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування фактичних витрат, пов’язаних з утриманням за період навчання,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього фактичних витрат, пов’язаних з його утриманням за період навчання, у розмірі 32748,54 грн., посилаючись на те, що відповідно до наказу ХНУВС від 10.08.2012 року за № 319 о/с ОСОБА_1 зараховано до складу курсантів ХНУВС.

Згідно наказу ХНУВС від 20.06.2015 року за № 86 о/с ОСОБА_1 відраховано зі складу курсантів ХНУВС та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Харківській області.

Наказом ГУНП в Харківській області від 12.07.2016 року за № 226 о/с ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням.

Відповідно до укладеного договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 01.09.2012 року відповідач зобов’язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов’язані з утриманням у навчальному закладі.

До теперішнього часу витрати ОСОБА_1 не відшкодовано. В зв’язку з чим представник позивача був змушений звернутись до суду.

Представник позивача у судове засідання не з’явилася, надав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити. (а.с.99).

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з’явився, подав письмові пояснення, в яких зазначав, що проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити, а розгляд справи провести без його участі (а.с.105-107).

Свою незгоду з позовом ОСОБА_1 обґрунтував тим, що позивачем не надано доказів того, що відповідача було звільнено з Чугуївського РВ ГУМВС в Харківській області за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни. Відповідач вважає, що виконав умови договору, після закінчення навчання прибув до місця призначення та приступив до виконання службових обов’язків за посадою. Звільнення його з посади оперуповноваженого міліції Чугуївського РВ ГУМВС в Харківській області відбулось не з його волі та не за його бажанням, а в зв’язку зі змінами в законодавстві.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу ХНУВС від 10.08.2012 року за № 319 о/с ОСОБА_1 зарахований курсантом 1 курсу навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції ХНУВС (а.с.4). Під час навчання в університеті він знаходився на державному забезпеченні.

01.09.2012 року між ХНУВС, Головним управлінням МВС України в Харківській області та відповідачем укладено Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с.7).

Згідно наказу ГУМВС України в Харківській області від 20.06.2015 року за № 86 о/с випускника 3-го курсу навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції ХНУВС лейтенанта міліції ОСОБА_1 відраховано зі складу курсантів ХНУВС та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУМВСУ в Харківській області (а.с.5).

Наказом ГУМВС України в Харківській області від 12.07.2016 року за № 226 о/с (а.с.6) оперуповноваженого Чугуївського ВП ГУ лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних сил, згідно із Законом України від 02.07.2015 року № 580-VІІІ «Про Національну поліцію» п. 7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням).

Згідно з п. 2.3.6 укладеного 01.09.2012 року відповідачем договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України відповідач зобов’язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п.3 цього договору (дострокове розірвання договору у зв’язку з небажанням продовжувати навчання або відмова від подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання), відшкодувати фактичні витрати, пов’язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Відповідно до розрахунку фактичних витрат, пов’язаних з утриманням ОСОБА_1 в ХНУВС, їх загальна сума складає 32748,54 грн. (а.с.9).

Згідно з п.4.4 Договору у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до ч.4,5 ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов’язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міліцію», який втратив чинність у зв’язку із набранням законної сили Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ, однак був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Пунктом 2.2 Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України» від 14 травня 2007 року № 150 зобов’язано керівників структурних підрозділів центрального апарату МВС України, начальників головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, керівників вищих навчальних закладів МВС України на підставі Типового договору укласти відповідні договори про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України з кожною особою, яка навчається в цьому закладі за державним замовленням.

У п.п. 2.3.5, 2.3.6 самого Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 травня 2007 року № 150, йдеться про те, що особа, яка навчається у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, зобов’язується після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначена замовником, і відпрацювати не менше трьох років.

У разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Підставами відшкодування фактичних витрат на підготовку, зокрема, є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання (пункт 3 Типового договору).

Про аналогічне йдеться й у п.п. 2.3.5, 2.3.6, та п. 3 договору від 01 вересня 2012 року, укладеного між Харківським національним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням МВС України в Харківській області та ОСОБА_1 (а. с. 7-8).

Так, згідно договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2012 року, укладеного відповідно до вимог, зокрема, Закону України «Про міліцію» між ХНУВС (Виконавцем), Головним управлінням МВС України в Харківській області (Замовником) та ОСОБА_1, ХНУВС зобов’язався здійснити підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за напрямом «правоохоронна діяльність», ГУ МВСУ у Харківській області зобов’язалося призначити випускника на посаду, а ОСОБА_1 зобов’язався після закінчення навчання прибути до місця призначення, приступити до виконання службових обов’язків за посадою і відпрацювати не менше трьох років. Відповідно до п. 2.3.6 Договору у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п. 3 договору, ОСОБА_1 зобов’язувався відшкодувати фактичні витрати, пов’язані з утриманням у навчальному закладі.

Відповідно до п. 3 Договору підставами для відшкодування фактичних витрат на підготовку є дострокове розірвання договору у зв’язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушення нею дисципліни та відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.(а. с. 7-8).

Згідно розрахунків позивача, наданих до суду, на утримання курсанта ОСОБА_1 було витрачено 32748,54 грн . (а. с. 9).

Як визначено у п. п. 1, 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року за № 313, з відповідними змінами і доповненнями, цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни (підпункт 3 пункту 1 Порядку).

Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1, відповідно до наказу ХНУВС №319 о/с від 10.08.2012 р., ОСОБА_1 13.08.2012 р. прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України (а. с. 63).

06.11.2015 р. ОСОБА_1 звільнений зі служби в органах внутрішніх справ, наказ ГУМВСУ в Х/о №653 о/с від 06.11.2015 р.

Наказом ГУНП в Х/о №22 о/с від 07.11.2015 р. ОСОБА_1 прийнятий на службу до Національної поліції.

Наказом ГУНП №226 о/с від 12.07.2016 р. ОСОБА_1 звільнений зі служби Національної поліції України.

07.11.2015 набув чинності Закон України «Про Національну поліцію», пунктами 8, 9, 10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 13, ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію», систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» № 730 від 16.09.2015 було ліквідовано Чугуївський районний вiддiл (з обслуговування Чугуївського та Печенізького районів) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області і управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

Положення ст. 104 ЦК України не передбачають правонаступництво при ліквідації юридичної особи.

Після набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» згідно витягу з наказу ГУ НП в Харківській області № 226 о/с від 12.07.2016, лейтенанта поліції ОСОБА_1, оперуповноваженого Чугуївського ВП ГУ звільнено згідно з Законом України «Про Національну поліцію» у запас Збройних сил за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) (а.с.6).

Крім того, ГУМВС України в Харківській області, як юридична особа публічного права, що виступало «Замовником» у Договорі від 01.09.2012 року, ліквідоване відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 730 від 16.09.2015року "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", та перебуває в стані припинення з 06.11.2015, про що внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно ст. 609 ЦК України: зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Законом України «Про Національну поліцію» від 07.11.2015 та постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16.09.2015 № 730 правонаступництва між територіальними органами МВС України, апаратом МВС України, а також центральним органом Національної поліції України та його територіальними органами не передбачено.

З вищезазначеного слідує, що з ліквідацією ГУМВС в Харківській області припиняються зобов'язання, передбачені Договором від 01.09.2012 року про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно ст. 607 Цивільного кодексу України: зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

02.07.2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закону України «Про Національну поліцію», згідно п.п, 1, 5 Розділу XI якого, 07.11.2015 він набрав чинності, а Закон України «Про міліцію» втратив чинність відповідно.

Суд вважає, що в обґрунтуванні позовних вимог представник позивача невиправдано посилається на ч. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію»: особи, які навчаються за державним замовленням у, вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2,4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи вказане положення Закону України «Про Національну поліцію», суд вважає, що його застосування можливе при укладенні контракту між вищим навчальним закладом із специфічними умовами навчання, які здійснює підготовку поліцейських, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Згідно ч. 1 ст. 63 Закону України «Про Національну поліцію»: контракт про проходження служби в поліції - це письмовий договір, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає поліція, для визначення правових відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію»: підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Саме поняття «поліцейський» визначено у ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» і було введено з моменту набрання чинності вищевказаним законом, 07.11.2015 р. Національна поліція та її територіальні органи також утворені 07.11.2015 р., про що наявні відповідні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.

Враховуючи зазначене, а також те, що ХНУВС почав здійснювати підготовку поліцейських для новоствореного органу, починаючи з 07.11.2015, отже, лише з цього часу його можна вважати вищим навчальним закладом із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.

Беручи до уваги вищевказане, суд вважає , що Закон України «Про Національну поліцію» не має зворотної сили в часі, отже, ХНУВС на момент підписання Договору з відповідачем від 01.09.2012 не може бути визнаним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання.

Таким чином, що з моменту набрання законної сили Законом України «Про Національну поліцію», утворення Головного управління Національної поліції України в Харківській області та набуття ХНУВС статусу вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, між відповідачем, позивачем та ГУНП України в Харківській області тристоронньої згоди в будь-якій формі укладено не було.

Окрім зазначеного, пунктом 3 договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВСУ визначено, що підставами відшкодування фактичних витрат на підготовку є: дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни; відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення особи навчальницького складу органів внутрішніх справ зі служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням через службову невідповідність , або через порушення дисципліни.

Згідно п. 1 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 01.03.2007: відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, здійснюється у разі: дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

З аналізу змісту вищевказаних положень Договору від 01.09.2012 року та Порядку, слідує, що цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування витрат настає винятково за наявності перелічених підстав.

До того ж, головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, як юридична особа публічного права, що виступало замовником у договорі від 01 вересня 2012 року, ліквідовано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ».

В той же час, Головне управління Національної поліції в Харківській області, яке, як юридична особа, створилось 07 листопада 2015 року, зі служби в якому за власним бажанням звільнився відповідач, не є правонаступником головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, тому не має ніякого відношення до договору про навчання відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в даному випадку не може йти мова про односторонню відмову відповідачем від зобов’язання (ст. 525 ЦК України, на яку посилається позивач в позовній заяві), порушення ним зобов’язання (ст. 610 ЦК, на яку посилається позивач) чи невиконання договору (ст. 629 ЦК) і, як наслідок, до відповідача не можуть бути застосовані передбачені ст. 611 ЦК України правові наслідки такого, на думку позивача, порушення.

Посилання в позовній заяві позивача як на одну з підстав позовних вимог на ч. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» про те, що поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов’язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, суд вважає помилковими, так як вказані положення Закону стосуються курсантів, які проходили навчання у вказаному навчальному закладі станом на момент набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» і на даний час продовжують навчання, а також стосуються тих поліцейських, які звільняться зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вказаного навчального накладу, в якому навчались та отримали підготовку як фахівці для Національної поліції.

Виходячи з обставин цивільної справи, відповідач станом на момент набрання чинності вказаним Законом вже закінчив навчання у зазначеному вище навчальному закладі і проходив службу в органах внутрішніх справ України, звідки його було звільнено.

В Законі України «Про Національну поліцію» відсутнє зазначення, що органи поліції є органами внутрішніх справ чи їх правонаступниками.

Тому посилання позивача на п. 4 ст. 74 Закону судом не може бути враховано судом, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тобто ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» має застосовуватись до правовідносин, що виникли після набрання чинності цим законом, і не може застосовуватись до правовідносин, які виникли на підставі договорів, укладених до набрання чинності вказаним законом.

За таких обставин справи, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з’ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з його утриманням у Харківському національному університеті внутрішніх справ в сумі 32748 грн. 54 коп., в зв’язку з чим в задоволенні позову Харківського національного університету внутрішніх справ слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування фактичних витрат, пов’язаних з утриманням за період навчання - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Харківський національний університет внутрішніх справ, адреса місцезнаходження: пр-т Льва Ландау, 27, м. Харків, 61080, код ЄДРПОУ 08571096.

Відповідач: ОСОБА_1, адреса проживання: 63544, Харківська область, Чугуївський район, смт. Чкаловське, вул. Свободи, 20/5, ІН: НОМЕР_1, паспорт МТ № 159614.

Повний текст рішення виготовлено 06 грудня 2018 року.

Суддя С.А. Оболєнська