Постанова № 78364813, 06.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Спірідонов М.О.

06 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/7899/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 17.10.2018 (15:15 год., повний текст складено 19.10.18) по справі № 2040/7899/18

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій,

ВСТАНОВИВ

Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1, відповідач), в якому просив суд :

1. Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків.

2. Зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу - підприємця ОСОБА_1.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 по справі № 2040/7899/18 в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій - відмовлено.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 по справі № 2040/7899/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що 11.06.2018 представником ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не було допущено працівників ГУ ДФС у Харківській області до проведення перевірки, що у розумінні ст.94 КАС України є підставою для застосування арешту майна позивачки. Вказує, що наказ та дії відповідача щодо проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не були оскаржені в судовому або адміністративному порядку, що свідчить про їх правомірність та відсутність спору про право. Разом з тим, згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.08.2018 по справі № 804/19780/14, оскарження наказу про проведення перевірки, дій податкового органу щодо її проведення є лише запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням та не є спором про право.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області, згідно з пп. 80.2.3 п. 80 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), на підставі направлень на проведення перевірки від 07.06.2018 №№ 5285, 5284, 5367, 5366 та наказу на проведення перевірки від 07.06.2018 № 4118, виданого Головним управлінням ДФС у Харківській області, з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, 11.06.2018 було здійснено вихід за адресою : АДРЕСА_2, місце здійснення господарської діяльності ФО-П ОСОБА_1 для проведення фактичної перевірки.

Також встановлено, що представником ФО-П ОСОБА_1 ОСОБА_2, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від 11.06.2018, було відмовлено в отриманні під розпис копії наказу від 07.06.2018 № 4118, пред'явленні направлень на перевірку від 07.06.2018 № 5285, 5284, 5367, 5366 та відмовлено в допуску до перевірки, а також представником ФО-П ОСОБА_1 ОСОБА_2 було надано письмове пояснення щодо причин недопуску до фактичної перевірки.

Відповідно до п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України працівниками управління аудиту за місцем проведення перевірки, а саме: АДРЕСА_2, було складено акт від 11.06.2018 № 4356/20-40-14-10/НОМЕР_1, що засвідчує факт відмови представника ФО-П ОСОБА_1 ОСОБА_2, у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки у двох примірниках.

На підставі п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області 22.06.2018 прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна ФО-П ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки (а.с.13).

20.09.2018 ГУ ДФС у Харківській області звернулось до суду з цим позовом про підтвердження обґрунтованості арешту майна платника податків, застосованого вищевказаним рішенням, та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків ФОП ОСОБА_1

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності передбачених законом підстав для застосування арешту майна та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Підстави та порядок застосування адміністративного арешту майна врегульовано статтею статтею 94 ПК України

За визначенням п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано у разі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп. 94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України).

За приписами п. 94.5 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків визначено Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632 (далі по тексту - Порядок № 632).

Пунктами 1-2 розділу IV Порядку № 632 передбачено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин. У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, рішення про застосування адміністративного арешту майна відносно ФОП ОСОБА_1 було прийнято 22 червня 2018 року, отже, обґрунтованість такого арешту мала бути підтверджена судом до 26 червня 2018 року.

Позивач - ГУ ДФС у Харківській області - звернувся до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна 22 червня 2018 року, однак, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/4882/18 від 26.06.2018, провадження у справі за заявою ГУ ДФС у Харківській області, поданою в порядку ст. 283 КАС України, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій було закрито.

Відповідно до п. 94.19.1 п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з: відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

При встановленні обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно платника податків, перевірці підлягає накладення арешту саме в межах вказаного 96-ти годинного строку, та у випадку його пропуску арешт вважається припиненим.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що оскільки з моменту застосування рішення про накладення адміністративного арешту майна відповідача вже минуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, тому застосований адміністративний арешт є припиненим, відповідно до вимог підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги податкового органу в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Такий висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.05.2018 по справі № 820/2312/17, від 15.05.2018 по справі № 820/4710/16, від 22.05.2018 по справі № 820/2040/17, від 13.06.2018 по справі № 818/665/16, від 08.08.2018 по справі № 820/3059/17.

Також колегія суддів відмічає, що контролюючий орган, звертаючись до суду, з посиланням на положення статей 20 та 94 Податкового кодексу України, просив одночасно підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту платника податків та зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків відкритих у банківських установах, вважаючи правовою підставою такого арешту пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, зазначивши фактичною підставою для звернення до суду - недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової перевірки.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження звернення з вимогою підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків контролюючий орган має довести дотримання ним встановленого положеннями п.81.1 ст.81 ПК України певного алгоритму дій, тобто законності підстав для проведення перевірки та процедури застосування адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1

Необхідно вказати, що позивачем заперечується правомірність проведення перевірки, недопуск до якої слугував підставою для застосування арешту майна.

Так, позивач вказує на те, що наказ на проведення перевірки від 11.06.2018 № 4118 не відповідає вимогам ст.81 ПК України, з огляду на невідповідність норми, на яку посилається відповідач як на підставу проведення перевірки у наказі - пп.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України - фактичній підставі для її проведення - здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених пп.80.2.1-80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії наказу № 4118 від 07.06.2018, нормативною підставою для призначення перевірки зазначено пп.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України, яка передбачає проведення фактичної перевірки з питань порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування. Між тим, відповідачем призначено фактичну перевірку не лише з цих питань, а й з питань регулювання обігу готівки, наявності свідоцтв, виробництва і обігу підакцизних товарів, дотримання норм законодавства з питань оформлення трудових відносин з працівниками.

Тобто, позивач, посилаючись на пп.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України, призначив проведення перевірки з питань, які цим пунктом не охоплюються, розширивши предмет перевірки за відсутності відповідного нормативного обґрунтування.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, накладення адміністративного арешту на майно та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є за своєю правовою природою різними способами забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, мають свої особливості, різні за підставами виникнення та не можуть бути застосовані одночасно.

Підстави застосування зазначених заходів не є тотожними та передбачені різними нормами ПК України.

Пунктом 94.4 статті 94 ПК України визначено, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Отже, кошти платника податку виключені з категорії майна, на яке може бути накладено арешт в порядку, визначеному ст. 94 ПК України.

Відтак, накладення арешту в порядку ст. 94 ПК України не може стосуватися коштів платника податку.

Відповідно до пп.20.1.31, пп.20.1.32, пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень; звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом; звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У відповідності до абз.2 п.89.4 ст.89 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців. (п.91.4 ст.91 ПК України).

Зважаючи на вищевикладені положення ПК України, колегія суддів зазначає, що обраний спосіб на підтвердження правомірності звернення контролюючого органу до суду з даним позовом в частині зупинення видаткових операцій на рахунку платника податку ОСОБА_1 не охоплюється підставами, визначеними у статті 94 ПК України, зокрема відмовою платника податку в проведенні документальної перевірки за наявності законності підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2018 по справі № 811/1723/17, яка є обов'язковою для врахування в силу положень ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Також, слід зауважити, що позивачем не наведено жодної з підстав для звернення до суду з вимогою про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків на підставі пп.20.1.31 п.20.1 ст.20 ПК України (недопущення посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень; платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом тощо).

В свою чергу звернення з вимогою про зупинення видаткових операцій на рахунку платника податків з підстав недопуску перевіряючих до перевірки, не передбачено чинним законодавством.

Доказів наявності податкового боргу у відповідача заявником не подано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зупинення таких операцій.

Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15.05.2017 по справі №820/2312/17, від 08.08.2018 по справі № 820/3059/17, відповідно до яких положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту платника податків за рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 22.06.2018 та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують ФОП ОСОБА_1

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 по справі № 2040/7899/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді О.А. Спаскін С.П. Жигилій