Ухвала суду № 78363393, 29.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4448/17

Провадження № 1-кп/522/507/18

У Х В А Л А

про повернення обвинувального акту

29 листопада 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:

Головуючого судді - Попревича В.М.,

судді: Деруса А.В., Куцарова В.І.,

секретар судового засідання - Шараєва О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі, обвинувальний акт №42013171010000096 від 27.11.2013 року та обвинувальний акт №12017160000000180 від 22.02.2017 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, який народився 21.11.1981 року у м. Одесі, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_2, який народився 17.01.1981 року у м. Одесі, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

ОСОБА_3, який народився 03.07.1986 року у м. Одесі, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України,-

Учасники процесу:

прокурор - Глєбов В.В.

Обвинувачені: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

Захисники: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

Представники потерпілого: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходяться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42013171010000096 від 27.11.2013 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України, та обвинувальний акт №12017160000000180 від 22.02.2017 року, по обвинуваченню ОСОБА_2, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

Ухвалою колегії суддів Приморського районного суду м. Одеси від 29.11.2018 року призначено підготовче судове засідання у цій справі.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_5 звернувся із клопотанням про повернення обвинувального акту прокурору з тих підстав, що в обвинувальному акті незаконно не вказано кількість сторінок на яких запечатаний реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов та розписки обвинуваченого і захисника, в обвинувальному акті незаконно не вказані всі ідентифікуючі ознаки одного із потерпілих ОСОБА_8 оборони України, представником потерпілого МОУ є ОСОБА_9, однак слідчий незаконно не вказав на якій правовій підставі діє ця особа, слідчий незаконно вказав цивільний позов і відповідно незаконно указав розмір матеріальної і моральної шкоди, безпідставно не вказані пом’якшуючі обставини, слідчий Ніколайчук І.І. незаконно повідомив про нову підозру, правових підстав для процесуального керівництва військовою прокуратурою немає, оскільки підозрюваний та потерпіла не військовослужбовці.

Прокурор вважав за можливе призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки обставини на які посилається захисник, не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Представники потерпілих підтримали думку прокурора.

Обвинувачені та їх захисники підтримали клопотання про повернення обвинувального акту.

Суд, заслухавши думку сторін, розглянувши обвинувальний акт з додатками та клопотання сторони захисту прийшов до висновку про наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Частиною 4 ст.110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст.291 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Виклад фактичних обставин повинен містити інформацію, про час, дату, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, що ставиться у вину обвинуваченому.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання встановлених юридичних (об’єктивних і суб’єктивних), а також кваліфікуючих ознак, що визначають конкретне діяння як суспільно небезпечне.

Згідно із ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 26.06.2008 року у справі "Ващенко проти України" Європейський Суд з прав людинин та основоположних свобод нагадав, що поняття "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51);

У рішенні від 25.07.2000, у справі «Маттоціа проти Італії" зазначив, що ... обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення.

У рішенні від 09.10.2008 року у справі "ОСОБА_9 проти Росії" зазначено, що деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення ... .

В цьому ж рішенні Суд нагадав, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Слід зазначити, що обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом, яким закінчується досудове розслідування. Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити формулювання обвинувачення в остаточному вигляді.

При розгляді клопотання сторони захисту про необхідність повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_1 прокурору для усунення недоліків, суд зазначив, що викладені в клопотанні підстави для повернення є несуттєвими, вимог щодо зазначення в обвинувальному акті захисників немає. Наявність обтяжуючих чи пом’якшуючих обставин суд встановлює саме за результатом судового розгляду, та викладені в обвинувальному акті обставини, не є недоліком, який унеможливлює подальше судове провадження.

Однак, в даному разі наявні інші обставини, які зумовлюють необхідність повернення обвинувальних актів щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Так, відповідно до частини 2 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 статі 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини 1 статті 11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Під час підготовчого судового засідання, було встановлено, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 містить посилання на прізвище інших осіб, які за версією органу досудового розслідування, були співучасниками вчиненого злочину та за попередньою змовою з якими діяв обвинувачений у даному кримінальному провадженні. Однак, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості щодо існування обвинувального вироку щодо таких осіб, а матеріали стосовно них виділені в окреме провадження, а в самому обвинувальному акті зазначено, що вони знаходяться в розшуку.

Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини та основоположних свобод, право на презумпцію невинуватості, закріплене у пункті 2 статті 6 Конвенції є одним з елементів справедливого судового розгляду кримінальної справи, який вимагається відповідно до пункту 1 цієї ж статті (див. рішення від10 лютого 1995 року у справі «ОСОБА_9 де Рібемон проти Франції» (AllenetdeRibemontv. France), п. 35, Series А, № 308 ). Воно забороняє передчасне вираження самим судом думки про те, що «той, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення», є винним, до того, як це було доведено відповідно до закону самим судом (див. рішення від 25 березня 1983 року у справі «Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п. 37, Series А. 62). Воно також охоплює заяви інших державних посадових осіб щодо кримінального розслідування, які заохочують громадськість вважати підозрюваного винним і передують оцінці фактів компетентним судовим органом (див. рішення у справі «ОСОБА_9 де Рібемонт проти Франції», процитоване вище, п. 41; рішення від10 жовтня 2000 року у справі «Дактарас проти ОСОБА_7» (Daktaras v. Lithuania), заява № 42095/98, пп. 41–43, ECHR 2000-X, і рішення від 26 березня 2002 року у справі «Буткевічюс проти ОСОБА_7» (Butkevicius v. Lithuania), заява № 48297/99, п. 49, ECHR 2002-II).

В даному разі, органом досудового розслідування, передчасно, і без проведення судового розгляду, зазначено, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 209 КК України (ар. 7, 3 абз., ар 10, 3 абз.).

З урахуванням вимог КПК України та практики Європейського суду, зміст обвинувального акту відносно ОСОБА_1 недвозначно вказує констатацію факту вчинення ним кримінального правопорушення всупереч принципу презумпції невинуватості, та безпідставно стверджує про причетність інших осіб до вчинення зазначеного злочину.

Зазначення в обвинувальному акті обставин кримінального правопорушення, скоєного іншою, крім обвинуваченого особою, яка фактично на даний час не притягується до кримінальної відповідальності в даному провадженні, не лише входить у колізію з нормами кримінального процесуального законодавства щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим ст.ст. 2, 7 КПК України завданням кримінального провадження та загальним засадам кримінального провадження, зокрема забезпеченню до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, а тому є незаконним.

Аналогічні порушення зазначені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3

При цьому, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до положень кримінального процесуального закону підлягає обов'язковому застосуванню та виходить з того, що презумпція невинуватості порушується, якщо судове рішення щодо особи, яка обвинувачується у вчинені кримінального злочину, відображає думку про його винність до того, як його вина була доведена відповідно до закону.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, про неможливість призначити дані обвинувальні акти до судового розгляду і необхідним буде їх повернути прокурору для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 291, 314-316, 372 КПК України, суд –

у х в а л и в:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №42013171010000096 від 27.11.2013 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України, та обвинувальний акт №12017160000000180 від 22.02.2017 року, по обвинуваченню ОСОБА_2, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України - повернути прокурору військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України для усунення недоліків вказаних в ухвалі.

Ухвала може бути оскаржена сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляції протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя:

Судді:

29.11.2018