Рішення № 78362508, 06.12.2018, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1589/18

Провадження № 2/188/724/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Полубан М.П.

при секретарі Гречко В.С.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та зазначає , що спірне спадкове майно складається з житлового будинку та господарських будівель і споруд, згідно технічного паспорту БТІ , розташованого за адресою – вул.. Українська , 14 с.Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Згідно висновку про грошову оцінку даного майна його ринкова вартість станом на 25.07.2018 р. складає 70 020 грн.

Спірний житловий будинок був збудований матір’ю позивача – ОСОБА_2 , яка прожила в ньому все своє життя. Факт родинного зв’язку між позивачем та його матір’ю підтверджується свідоцтвом про народження позивача від ІНФОРМАЦІЯ_1 серії І-КИ № 2930002.

Згідно даних по господарського обліку Дмитрівської сільської ради власником, головою домогосподарства спірного житлового будинку і всього домоволодіння є ОСОБА_2. Зазначені обставини підтверджуються довідкою Дмитрівської сільської ради від 21.06.2018 р. № 976.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.10.2018 р. №142575076 право власності на будинок по вул.. Українська № 14 в с.Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області не було зареєстровано.

Згідно довідки Дмитрівської сільської ради від 21.10.2018 р. № 978 земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку за вищевказаною адресою на даний час не приватизована.

ОСОБА_2 померла 06.09.1997 р., що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії І-КИ № 040495 від 08.09.1997р.

За життя спадкодавець – ОСОБА_2 заповіту не складала , що підтверджується довідкою Дмитрівської сільської ради від 12.06.2018р. № 923.

Відповідно до довідки Дмитрівської сільської ради від 21.10.2018 р. № 977 на дату смерті разом зі спадкоємцем ОСОБА_2 були зареєстровані її діти – ОСОБА_3( позивач) та ОСОБА_4 ( брат позивача).

На даний час у спадкодавця ОСОБА_2 , крім позивача, інших спадкоємців немає, оскільки син – ОСОБА_4 помер 20.05.2018 р. , а її чоловік – ОСОБА_5 помер раніше спадкодавця – ІНФОРМАЦІЯ_2

21.06.2018 р. позивач звертався до Петропавлівської ДНК з птання отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, але нотаріус своєю постановою від 21.06.2018 р. відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказаний будинок у зв’язку з ненаданням позивачем оригіналу правовстановлюючого документу на майно.

Просять суд :

1. Прийняти до розгляду дану позовну заяву та відкрити провадження у справі.

2. Прийняти рішення , яким визнати за гр.. ОСОБА_1 (рнокп2224320315), як за спадкоємцем за законом право власності на житловий будинок, розташований за адресою – вул.. Українська , 14 с.Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області з господарськими будівлями та спорудами.

3 Витрати по справі залишити за позивачем.

Сторони в судове засідання не з"явилися. В своїх заявах просять суд справу розглянути без їхньої участі. Позивач позов підтримує . Відповідач позов визнає .

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав

Судом встановлено, що 06.09.1997 р. померла ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії 1-КИ № 040495 видане Бреусівською сільською радою Козелещинського району Полтавської області, за актовим записом № 31 .

22.04.1981 р. помер ОСОБА_5 ( чоловік ОСОБА_2 ) , що підтверджується копією свідоцтва про смерть , серії ІІ-КИ № 374986 , виданого 23.03.19812 р. Дмитрівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області .

20.05.2018 р. помер ОСОБА_4 ( брат позивача ) , що також підтверджується копією свідоцтва про смерть , серії ІІ-КИ № 815910 , виданого 21.06.2018 р. Дмитрівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області .

Факт родинних відносин позивача зі спадкодавцями підтверджується копією свідоцтва про його народження , серії І-КИ № 293002 , виданого 15.03.1972 р. Дмитрівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області .

Довідками Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 21.06.2018 р. ( вих. №№ 976 , 977, 978 ) зазначається , що померла ОСОБА_2 є головою домогосподарства в с. Дмитрівка вул. Українська , 14 Петропавлівського району Дніпропетровської області згідно запису в погосподарській книзі . На день її смерті був зареєстрований позивач - ОСОБА_1 Земельна ділянка площею 0.25 га , передана для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарськими будівлями і спорудами не передана у приватну власність ( не приватизована ) .

Згідно даних технічного паспорта , виготовлений ФОП ОСОБА_6 05.07.2018 р. на садибний ( індивідуальний ) житловий будинок № 14 вул. Українська с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області замовником на даний будинок є ОСОБА_3 .

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно … ( № 142575076 від 24.10.2018 р. ) відомості на спірний житловий будинок відсутні .

Як зазначалося вище , нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок в зв"язку з відсутністю на нього правовстановлюючого документа .

Відповідно до п.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження , що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обовязкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до положень ст.ст.100,101 ЦК України, який діяв на час здійснення будівництва будинку, громадяни могли мати у власності житловий будинок , причому, глава 10 «Особиста власність» цього Кодексу не пов"язувала наявність такого права з його обов"язковою державною реєстрацією.

Крім того, відповідно до п.6 ч.2 Інструкції «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР» затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31 січня 1966 року за погодженням з Верховним Судом УРСР від 15 січня 1966 року передбачалося, що державній реєстрації підлягали тільки будинки та домоволодіння в межах міст і селищ, а інвентаризації домоволодіння в сільській місцевості не підлягали. В сільській місцевості оформлення будинків здійснювалося шляхом запису у погосподарській книзі сільської ради після закінчення будівництва. Тобто, Інструкцією не встановлювався обовязок щодо реєстрації будинків та домоволодінь, розташованих у селі.

Крім того , згідно п. п. 4.18. п. 4 глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз’яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Враховуючи вище зазначені норми права відмова нотаріуса є правомірною та відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно п. 4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 : якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, або якщо первинна реєстрація нерухомого майна не була проведена, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред”явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності не визнається нотаріусом в зв’язку з відсутністю у позивача правовстановлюючого документа на житловий будинок із господарчими спорудами, що і призвело до подання цього позову до суду.

Отже, для вирішення питання спадкування позивачем житлового будинку із господарчими спорудами після смерті його батьків за законом потрібно підтвердити належність спадкодавцю об’єкту такого нерухомого майна.

В якості письмових доказів по справі позивачем надано вищезазначені документи , які на думку суду є належними та достатніми для прийняття рішення по суті .

Визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує прав, свобод та інтересів сторін та інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач надав достатню кількість доказів на підтвердження своїх вимог та належним чином обґрунтував свій позов.

Також суд дійшов висновку про можливість звільнення відповідача від сплати судових витрат.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. ст 4,12, 23,76-82, 136, 247, 265 ЦПК України, ст.ст.328,392 , 1268 ЦК України , суд –

В И Р І Ш И В :

Визнати за гр. ОСОБА_1 ( рнокпп НОМЕР_1 ) , як спадкоємцем за законом право власності на житловий будинок , розташований за адресою - вул. Українська , 14 с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області з господарськими будівлями та спорудами .

У порядку ст. 136 ЦПК України звільнити відповідача від сплати судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_7