Рішення № 78362035, 29.10.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6470/18

Провадження № 2/185/3496/18

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в м. Павлограді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю на частину житлового будинку, суд -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю на частину житлового будинку, в якій просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого 09 грудня 1997 року Відділом по обліку та розподілу житлової плащі Виконавчого комітету Павлоградської міської Ради народних депутатів, за № 11930.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилалася на те, що вона із відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який 10 серпня 2010 року було розірвано. Їй та відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 09 грудня 1997 року Відділом по обліку та розподілу житлової плащі за № 11930, належить по 1/6 частини квартири АДРЕСА_2, яка в подальшому була перейменована на вул. Західнодонбаська, в місті Павлограді Дніпропетровської області. Крім того, їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 січня 2012 року, належить 1/3 частини на вказану квартиру. Відповідач у квартирі з 2006року не проживає, знявся з реєстрації та виїхав на постійне місце проживання до Російської Федерації. Тобто, він більше десяти років не виявляє цікавості до зазначеного частини квартири, не утримує її. Вона більше десяти років відкрито володіє та користується належною відповідачу частиною квартири, утримує її, за власні кошти проводить поточний ремонт, сплачує комунальні послуги. У зв'язку з зазначеним, вона змушена звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2018 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити на підставах, зазначених у позові.

Відповідач у судове засідання не з’явився, не повідомив суд про причини не явки, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за можливе задовольнити позов з наступних підстав.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом по справі встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу виданого 10 серпня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області.

Право власності по 1/6 частині на квартиру АДРЕСА_2, яка в подальшому була перейменована на вул. Західнодонбаська, в місті Павлограді Дніпропетровської області, належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 09 грудня 1997 року Відділом по обліку та розподілу житлової плащі Виконавчого комітету Павлоградської міської Ради народних депутатів, за № 11930. Вказане право власності зареєстровано в КП Павлоградське МБТІ 05.12.2011 року, за реєстраційним номером 35368044.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 січня 2012 року, виданого після смерті ОСОБА_7 державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, ОСОБА_1 належить 1/3 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_2, яка в подальшому була перейменована на вул. Західнодонбаська, в місті Павлограді Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за № 1-331.

Позивач з 2005 року проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, яка в подальшому була перейменована на вул. Західнодонбаська, в місті Павлограді Дніпропетровської області, що підтверджується довідкою виданою 22.08.2018 року головою правління ОСББ «Ленінградська 28».

Окрім своєї частини зазначеної квартири, позивач відкрито володіє та користується 1/6 частиною квартири АДРЕСА_2, яка в подальшому була перейменована на вул. Західнодонбаська, в місті Павлограді Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_2, сплачує комунальні послуги, що підтверджується довідкою виданою 06.08.2018 року головою правління ОСББ «Ленінградська 28» про те, що боргів по внескам та утримання будинку та прибудинкової території станом на 01.08.2018 рік немає.

Натомість, ОСОБА_2 у зазначеному квартирі не зареєстрований та не проживає більше 10 років, про що свідчить акт від 06.08.2018 року складений комісією правління ОСББ «Ленінградська 28».

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). Виходячи зі змісту вказаної статті, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність, відсутність інших осіб, які претендують на це майно, відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 01 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2001 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 01 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 01 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

У відповідності зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Беручи до уваги вищевикладене, суд, враховуючи те, що позивач дійсно відкрито і добросовісно володіє спірним майном більше 10 років, інші особи на спірне майно не претендують, позивач є добросовісним набувачем, вважає, що позовні вимоги позивача доведені матеріалами справи, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280-284 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю на частину житлового будинку - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, яка належать ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого 09 грудня 1997 року Відділом по обліку та розподілу житлової плащі Виконавчого комітету Павлоградської міської Ради народних депутатів, за № 11930.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: В.М. Бондаренко