Рішення № 78362008, 16.12.2010, Київський районний суд м. Одеси

Київський районний суд м. Одеси

м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43

Справа № 2-5460/20 Юр.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року Київський районний суд м. Одеси

в складі: головуючого-судді Луняченка В.О.

при секретарі Жімбріу Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій після уточнення позовних вимог (зменшення розміру позовних вимог) просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів на їх користь прострочену заборгованість за кредитом та відсотками за кредитним договором №388/FО від 07.12.2007 року в сумі 91 437,58 доларів США та 1 288 799,54 гривень, а також судові виграти по сплаті державного мита в сумі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн., посилаючись на те, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти, які банку своєчасно не повертає, проценти за користування кредитом не оплачує, внаслідок чого у відповідачів виникла солідарна заборгованість перед позивачем.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 про час. дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, але без поважних причин до суду не з'явився, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд за його відсутності суду не надавав та не заявляв. У відповідності зі ст. 74 ЦПК України відповідач викликалась в суд через оголошення у пресі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ПАТ "Марфін банк" щодо стягнення з нього як солідарного боржника суми заборгованості за кредитним договором № 388/ FО від 07.12.2007 року вважає необґрунтованими, незаконними та не підлягаючими задоволенню.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 07.12.2007 року, між Відкритим акціонерним товариством «Морським транспортним банком» (ВАТ «Морський транспортний банк» був перейменований у Публічне акціонерне товариство «Марфін банк" а.с.234-240 т.2) та відповідачем ОСОБА_3, був укладений кредитний договір №388/БО відповідно до якого ПАТ «Марфін банк» надав ОСОБА_3 кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний\картковий рахунок позичальника з 7 грудня 2007р. і терміном погашення по 5 грудня 2008р. включно, у вигляді поновлюваної кредитної лінії з лімітом 200 000,00 доларів США на споживчі потреби, зі сплатою за користування кредитом відсотків 13% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов'язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в кредитному договорі повернути банку кредит (Графік погашення кредиту Додаток №1 до кредитного договору), сплатити відсотки за користуванням кредитними коштами, а також сплатити комісії, пені та штрафи, та інші платежі, які передбачені умовами договору. Вартість кредиту, супутніх послуг, процентної ставки та інших фінансових зобов'язань ОСОБА_3 зазначена в відповідному розрахунку (Додаток №2 до кредитного договору), що є невід'ємною частиною кредитного договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору поруки №3512-СО від 07 грудня 2007р., поручителем по кредитному договору виступає ОСОБА_2, який відповідає перед кредитором за невиконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків, комісій, штрафів, пені та інших платежів,відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Станом на 13.12.2010р. прострочена заборгованість за кредитним договором складає: 91 437,58 доларів США та 1 288 799,54 гривень, з яких:

прострочена заборгованість за кредитом - 79 532,12 доларів США;

заборгованість за відсотками - 11 905,46 доларів США;

заборгованість за пенею - 1 218 181,77 гривень;

штраф за невиконання зобов’язань – 70 617,77 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, відповідно до ч. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідачів є повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним у строки, в розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

-неторговельні операції з валютними цінностями;

-операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

-ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

-залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

-залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

-інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Враховуючи вищевикладене, у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Зібрані у справі докази та їх належна правова оцінка вказують на наявність підстав для задоволення вимог Публічне акціонерне товариство «Марфін банк».

Вирішуючи даний позов, суд враховує вимоги ст. 88 ЦІІК України, а саме, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином стягненню підлягає судовий збір у розмірі 1700 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 8. 10. 11, 15, 209. 212-215, 223-226, 294 ЦПК України, ст. ст. 15,16. 192, 525, 526, 543, 546. 549, 553, 610. 611. 625, 651, 1046-1051 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" (Одеська область, м.Іллічівськ, вул.Леніна, 28, код ЄДРПОУ 21650966) прострочену заборгованість за кредитом та відсотками за кредитним договором у сумі 91 437,58 ( дев'яносто одна тисяча чотириста тридцять сім) доларів США 58 центів, заборгованість за пенею та штрафом в сумі 1288799,54 (один мільйон двісті вісімдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 54 копійки.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" судові витрати у розмірі 1700 грн. та витрати на сплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду судового процесу у розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеський області через суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційне

Головуючий