Рішення № 78361920, 30.11.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/50/18

Провадження № 2/0182/2298/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.11.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рунчевої О.В.

секретаря Нагаєвої Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 04 січня 2018 року звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вищевказаним позовом, посилаючись на наступні обставини.

13 березня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта, уклали кредитну угоду відповідно до умов заяви № 004-26505-130313.

У зв'язку з відкликанням банківської ліцензії у АТ «Дельта Банк», відповідно до постанови Правління Національного банку України № 664 від 02 жовтня 2015 року, після спливу чергового строку ліміту кредитної лінії, відповідно до п.2.4 частини 3 договору, був встановлений ліміт кредитної лінії у розмірі 0,00 грн., не сплачена заборгованість за договором, визнана простроченою.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання, відкривши відповідачу картковий рахунок № 26252908075941 в національній валюті України - гривні, та встановивши ліміт кредитної лінії у розмірі 50000,00 грн.

Відповідач скористалася кредитною лінією, але станом на 29 листопада 2017 року не виконує належним чином зобов'язання за договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Станом на 29 листопада 2017 року за відповідачем по укладеному з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» договору № 004-26505-130313 13.03.2013 року рахується заборгованість на загальну суму 74139,64 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 0,00 гривень; простроченого тіла кредиту в розмірі 47257,64 гривень; заборгованості за відсотками в розмірі 26882,00 гривня; заборгованості по комісії в розмірі 0,00 гривень.

Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором у розмірі 74139,64 грн. та понесені ним судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами у справі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 55).

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, надала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутність, проти позову заперечує у повному обсязі, просить застосувати строки позовної давності до вимог позивача.

У зв'язку із неявкою осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положеннями ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Обставинами які мають значення для справ про стягнення кредитної заборгованості є укладення кредитного договору, порушення взятих на себе зобовязань, розмір заборгованості. Крім того, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, встановленню також підлягає обставина дотримання позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 13 березня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта, уклали кредитну угоду відповідно до умов заяви № 004-26505-130313 (а.с. 5).

Згідно умов даної заяви відповідачу ОСОБА_1 було відкрито поточних рахунок № 26252908075941 з використанням платіжної картки та оформлено платіжну картку платіжної системи Visa International та /або MasterCard Worldwide та /або ВОПС Дельта, встановлено ліміт кредитної лінії у сумі 50 000, 00 грн. та на строк 364 (календарних) дні (а.с. 5).

Відповідач своїм підписом підтвердила, що вона повідомлена, що чинна редакція Правил та Тарифів розміщені на Офіційному сайті ОСОБА_3, і вона зобов’язана періодично ознайомлюватися з ними, з метою перевірки їх чинності та ознайомлення із змінами до них, а також перевіряти правильність здійснених операцій за рахунком, у спосіб та в порядку, визначеними у Правилах.

Відповідач також погодилася, що складовою та невід’ємною частиною цієї пропозиції є Правила та ОСОБА_3, з якими вона попередньо ознайомлена, повністю згодна, їх зміст розуміє й положення яких неухильно зобов’язалася дотримуватися.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання, відкривши відповідачу картковий рахунок № 26252908075941 в національній валюті України - гривні, та встановивши ліміт кредитної лінії у розмірі 50 000,00 грн.

Відповідач скористався кредитною лінією, але станом на 29 листопада 2017 року не виконує належним чином зобов'язання за договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Станом на 29 листопада 2017 року за відповідачем по укладеному з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» договору № 004-26505-130313 13.03.2013 року рахується заборгованість на загальну суму 74139,64 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 0,00 гривень; простроченого тіла кредиту в розмірі 47257,64 гривень; заборгованості за відсотками в розмірі 26882,00 гривня; заборгованості по комісії в розмірі 0,00 гривень.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно положень ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положенням ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1, шляхом підписання заяви від 13 березня 2013 року було укладено в письмовій формі кредитний договір.

Суд вважає, що в судовому засіданні також знайшов підтвердження факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором, а припинивши виконання зобов’язань щодо погашення заборгованості відповідач порушила вимоги ст.629 ЦК України та право позивача на отримання частини кредиту та відсотків за користування кредитом.

У разі порушення, невизнання або оспорювання цивільного права кожна особа має право на його захист.

Але законодавством встановлено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а саме - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст. 256, 257 ЦК України).

Обґрунтовуючи наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог позивача, представник відповідача вказувала на те, що сплив строк позовної давності.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно дост. 257-258 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а щодо окремих видів вимог, зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність строком в один рік.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Перебіг позовної давності щодо вимог кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 зазначено, що відповідно дост. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Аналогічна позиція Верховного Суду України викладена у Постановах від 19 березня 2014 року в справі № 6-20цс14, від 18 червня 2014 року в справі № 6-61цс14, від 03 червня 2015 року в справі № 6-31цс15.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.4. частини 3 заяви № 004-26505-130313 від 13 березня 2013 року кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом строку, визначеного у п.2.4 частини 2 пропозиції, а саме кредитний ліміт встановлюється строком на 364 дні. Кожен наступний ліміт кредитної лінії надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у пропозиції та не потребує підписання додаткових угод до пропозиції.

Відповідно до Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У зв'язку з тим, що у договорі не зазначено строк позовної давності, то відповідно до статті 257 ЦК України застосовується загальна позовна давність, яка складає три роки.

Судом встановлено, що останній платіж внесено ОСОБА_1 02 грудня 2014 року, а позов про стягнення заборгованості направлено позивачем на адресу суду лише 28 грудня 2017 року, що вбачається з відбитку поштового штампу на конверті (а.с. 13), в зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позивачем без поважних причин пропущений строк позовної давності щодо захисту порушених прав та інтересів.

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Така ж позиція викладена у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судоверішення у цивільній справі», відповідно до якого, установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

В зв'язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не обґрунтовані та не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, а тому суд вважає, що у задоволенні таких вимог слід відмовити..

Відповідно дост. 141 ЦПК України, вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки останньому в позові відмовлено.

Керуючись ст. ст.256,261,267,1046,1049,1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 5,13,76,81,141,258,259,263,265,268 Цивільногопроцесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: ОСОБА_4