Рішення № 78361352, 06.12.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 0426/11681/2012

Провадження № 2/0182/23/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06.12.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

Сторони по справі.

Позивач – Публічне акціонерне товариство „ОСОБА_1 ОСОБА_2” ( 49044, м. Дніпро, вул. С.Стрільців,4-Д, рахунок № 29091000000002 в Дніпропетровській обласній дирекції Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 ОСОБА_2” МФО 305653, ЄДРПОУ 19358201)

Відповідач – ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_1,53200, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Олексіївка, вул. Шкільна, буд.9, ІПН НОМЕР_1)

Відповідач – ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Ізюмська, буд.. 7, ІПН НОМЕР_2)

Відповідач – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Ізюмська, буд. 7, ІПН не відомий)

Відповідач – ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4, 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Ізюмська, буд. 7, ІПН НОМЕР_3)

Третя особа – Нікопольський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (53210, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Микитинська, буд. 5)

розглянув у м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 ОСОБА_2” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 тюк ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа – Нікопольський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зобов’язання зняти з реєстрації за місцем проживання .

Представник позивача – ОСОБА_9 за довіреністю від 16.03.2018 року №96/18 (а.с.116)

Заяви по суті справи:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами та просить звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №014/147416/3144/74-ж від 14.04.2008 року, а саме житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 53,9 кв.м., розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Ізюмська, будинок 7 , який належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_10 14.04.2008 року, для задоволення грошових зобов’язань за кредитним договором №014/147416/3144/74 від 14.04.2008 року перед Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_1 ОСОБА_2” в сумі 171809,97 грн, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України „Про виконавче провадження”, виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 з предмету іпотеки, а саме житлового будинку в м. Нікополі, вул. Ізюмська, буд. 7, який належить на праві власності ОСОБА_3. Зобов’язати Нікопольський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області зняти з реєстраційного обліку всіх зареєстрованих осіб за адресою Дніпропетровська область, місто Нікополь, вул. Ізюмська, будинок 7, судові витрати покласти на ОСОБА_3 (а.с.39-42)

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 14 квітня 2008 року між ВАТ „ОСОБА_1 ОСОБА_2”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „ОСОБА_1 ОСОБА_2”, та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №014/147416/3144/74 про надання кредиту у сумі 164 187 грн. строком до 14.04.2023 року. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 014/147416/3144/74-ж про передання в іпотеку Банку житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 53,9 кв.м., та земельної ділянки розміром 0,0125 га, які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Ізюмська, буд. 7, що належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки б\н від 14.04.2008 року. Банк виконав свої зобов’язання за умовами кредитного договору, а відповідач перестав виконувати свої зобов’язання з лютого 2012 року, у зв’язку з чим станом на 09.07.2012 року перед банком виникла заборгованість у розмірі 171809,97 грн. таким чином у банку виникло право на звернення стягнення за договором іпотеки в рахунок погашення виниклої заборгованості за кредитним договором. Оскільки в житловому будинку окрім позивача проживають та зареєстровані також ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_8, то просить суд також виселити їх із будинку, що є предметом іпотеки, і зняти останніх з реєстрації за місцем проживання.

Відповідач ОСОБА_12 відзиву на позов не подав.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_8 подали до суду відзив на позовну заяву, просять суд відмовити у задоволенні позову, оскільки вона не була повідомлена і своєї згоди на отримання чоловіком кредиту та передання будинку в іпотеку Банку не надавала. Вона є співвласницею житлового будинку та земельної ділянки за адресою м. Нікополь, вул. Ізюмська, буд.7, що підтверджується Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.10.2014 року, а тому не може бути виселена з будинку. ЇЇ частка не виділена в натурі, а тому не можливо звернути стягнення на житловий будинок та земельну ділянку, що перебуває у іпотеці Банку. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є членами її сім’ї, а тому мають право на користування її часткою у житловому будинку 7 по вулиці Ізюмській в м. Нікополі та земельної ділянки під будинком. Окрім цього в будинку також зареєстровані ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5 – її донька та онука ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_6, і вони також мають право на користування цим будинком. Виселивши їх будуть порушені права дітей, оскільки вони на законних підставах мають право на користування цим житловим приміщенням(а.с.130-134, 156-161)

Відповідач ОСОБА_5 відзиву на позов не подав.

Третя особа – Нікопольський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України будь-яких пояснень щодо позову не подавав.

Інших заяв по суті справи учасники не подавали.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.12.2012 року по справі відкрито провадження(а.с. 30)

Ухвалою суду від 16.12.2013 року відмовлено у відкритті провадження по зустрічному позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8В.(а.с.83)

18.03.2014 року ухвалою суду зупинено провадження у справі(а.с.96)

Протоколом повторного авто розподілу судової справи від 29.07.2015 року справу передано в провадження судді Багрової А.Г. у зв’язку з відставкою судді Бабаніної В.А.(а.с.97)

Ухвалою суду від 27.06.2018 року по справі відновлено провадження та постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення(виклику) сторін(а.с.118-119)

Ухвалою суду від 26.07.2018 року відмовлено ОСОБА_4, ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення(викликом) сторін.(а.с.162)

Інших заяв та клопотань з процесуальних питань учасниками справи до суду не подавалось.

Судом встановлено.

14 квітня 2008 року між ВАТ „ОСОБА_1 ОСОБА_2”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „ОСОБА_1 ОСОБА_2”, та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №014/147416/3144/74 про надання кредиту у сумі 164 187 грн. строком до 14.04.2023 року (а.с. 6-9).

Цільове використання кредиту за умовами договору визначено для придбання нерухомості – будинку з надвірними будівлями загальною площею 53,9 кв.м. за адресою Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Ізюмська, буд. 7 (а.с.6)

На виконання умов кредитного договору відповідач отримав від банку кредитні коштив розмірі 164187 грн. для придбання житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 53,9 кв.м., та земельної ділянки розміром 0,0125 га, які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Ізюмська, буд. 7 (а.с.15,16)

14.04.2008 року відповідач ОСОБА_3 придбав житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 53,9 кв.м., та земельної ділянки розміром 0,0125 га, які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Ізюмська, буд. 7, про що був укладений договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Нікопольського міського нот. округу ОСОБА_10 14.04.2008 року за р.№ 883.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 014/147416/3144/74-ж про передання в іпотеку Банку житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 53,9 кв.м., та земельної ділянки розміром 0,0125 га, які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Ізюмська, буд. 7, що належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки б\н від 14.04.2008 року (а.с.13-14).

Згідно рішення Нікопольського міськрайонного суду по справі № 182/5670/13-ц від 01.10.2014 року , що набрало законної сили 22.01.2015 року, встановлено факт проживання однією сім’єю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з серпня 2003 року по 20.09.2008 року без реєстрації шлюбу, визнано, що будинок №7 по вулиці Ізюмській в м. Нікополі є об’єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3, визнано за ОСОБА_4 право власності на 1\2 частину будинку 7 по вулиці Ізюмська,Нікополь.(а.с.98-104)

Згідно Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 року (а.с.109-115) відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки від 14.04.2008 року № 014/147416/3144/74-ж недійсним (а.с. 109-115) Зазначеним Рішенням суду встановлено, що право спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок 7 по вулиці Ізюмській в м. Нікополі було встановлено судом майже через шість років після укладення оспорюваного іпотечного договору, і що при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном, вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, а тому підстави для визнання договору іпотеки недійсним у зв’язку з його укладенням одним із подружжя без згоди другого подружжя відсутні.

Згідно зі статтею 74 СК України визначено, що на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (Право спільної Сіминої власності подружжя).

Відповідно до статті 61 СК України визначено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 65 СК України передбачено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Статтею 73 СК України передбачено, що стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби, тому відповідно до ч. 4. ст. 65 СК Українидоговори купівлі-продажу, кредиту та іпотеки створюють обов’язки для обох з подружжя і після розлучення.

Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України свідчить, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об'єктивний підхід, оскільки він не пов'язує виникнення обов'язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов'язаною особою, якщо об'єктивно цей договір було укладено в інтересах сім'ї та одержане майно було використано в інтересах сім'ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів. Той з подружжя, хто не був учасником договору, не може посилатися на відсутність своєї згоди, якщо договір було укладено в інтересах сім'ї.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 19 червня 2013 року у справі № 6-55цс13.

Як вбачається з Рішення Нікопольського міськрайонного суду від 01.10.2014 року, судом встановлено, що придбання житлового будинку 7 по вулиці Ізюмській у м. Нікополі за отримані від Банку кредитні кошти було вчинено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спільно в інтересах сім’ї та потреби сім’ї, для спільного проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» - "наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи" при поділі нерухомості навпіл до дружини в даному випадку переходять усі обов’язки та права іпотекодавця на аналогічних умовах, які діють для її чоловіка.

Отже доводи відповідача ОСОБА_4, що позивач не має право на звернення стягнення на предмет іпотеки через те, що вона є співвласницею житлового будинку і частка боржника ОСОБА_3 не виділена є безпідставними.

Згідно з п.1.3. Договору іпотеки від 14.04.2008 року № 014/147416/3144/74-ж сторонами визначена заставна вартість предмета іпотеки в сумі 202200 грн.

Судом встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору від 14.04.2008 року № 014/147416/3144/74 утворилась прострочена заборгованість перед банком, у зв'язку з чим останнім на адресу позичальника ОСОБА_3 11.07.2012 року за вих. N 903 була направлена вимога про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором (а. с. 21-22).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором від 14.04.2008 року № 014/147416/3144/74 доданого представником позивача до позовної заяви, вбачається, що заборгованість за даним договором станом на 09.07.2012 року становить 171809,97 грн., що складається із заборгованості по кредиту у розмірі 150065,71 грн., заборгованості по пені по тілу кредиту 1016,43 грн., заборгованості по пені за відсотками в розмірі 7758,71 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 12969,12 (а. с. 17-18)

Як вбачається з копії листа до відповідача ОСОБА_3 щодо погашення кредиту та виконання зобов’язань, ПАТ „ОСОБА_1 ОСОБА_2” роз’яснював відповідачу щодо процедури добровільної реалізації майна, які діють в банку та про виконання зобов’язань у відповідності до поточних умов кредитного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 21-22).

Листами від 20.03.2013 року про заборгованість за кредитом позивачем запропоновано відповідачам ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_8 виселитись з будинку 7 по вулиці Ізюмська в м. Нікополі та звільнити приміщення протягом 1 місяця з дня отримання цієї вимоги, роз’яснено про примусове вислення у зв’язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки(а.с. 44-46)

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладених між сторонами договорів.

Частиною 1ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 1ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання.

За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України "Про іпотеку".

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Згідно до вимог ст. 39 Закону України " Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленоїст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У відповідності до роз'яснень п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 30.03.2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України " Про іпотеку", так і положенням п. 4 ч. 215ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Разом з тим, вирішуючи питання початкової ціни предмета іпотеки, слід виходити з того, що дана ціна встановлюється в самому договорі, якщо остання не оспорюється сторонами.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про іпотеку" вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Як з'ясовано судом, у відповідності до п. 1.3 іпотечного договору передбачена вартість предмета іпотеки, що визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем та становить 202200 грн. (а. с. 45).

Відповідно до п. 5.5.3 Договору іпотеки , реалізація предмета іпотеки , на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, може проводитись , якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна продажу Предмета іпотеки прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду або за згодою між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем якщо така згода не досягнута – спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки. При цьому початкова ціна не може бути нижчою за 90 відсотків вартості предмета іпотеки, визначеної шляхом оцінки.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідачів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 14.04.2008 року № 014/147416/3144/74-ж, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, які розташовані за адресою: місто Нікополь, вулиця Ізюмська, будинок 7, який належить ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві власності, приймаючи до уваги неналежне виконання боржниками зобов'язань за кредитним договором, які були забезпечені вказаним договором іпотеки, суд приходить до висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог щодо звернення стягнення на іпотечне майно, у зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити цю вимогу позивача.

Як вбачається з матеріалів справи у іпотечному будинку проживають ОСОБА_4, ОСОБА_13(ІНФОРМАЦІЯ_7), ОСОБА_6, ОСОБА_14(ІНФОРМАЦІЯ_8), а також зареєстрований ОСОБА_5 (а.с.33,147)

Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

За змістом частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють жилий будинок або жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Судом встановлено, що в будинку також проживає і малолітня дитина власників будинку ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_9, яка, як встановлено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 року , на момент укладення кредитного договору, договору іпотеки та договору купівлі-продажу житлового будинку 7 по вулиці Ізюмській в м. Нікополі не була зареєстрована в спірному домоволодінні разом з батьками , тобто станом на 14.04.2008 року іпотечне майно – домоволодіння 7 по вулиці Ізюмській в м. Нікополі не було місцем проживанням малолітньої ОСОБА_13 та її батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Також, як вбачається з довідки №28 від 14.07.2018 року в будинку зареєстрована і онука ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка набула право користування іпотечним майном у зв’язку з проживанням у цьому домоволодінні її матері ОСОБА_6, яка також не проживала на момент укладенні іпотечного договору у зазначенму будинку.

Отже доводи ОСОБА_4, ОСОБА_6 щодо незаконності вимог позивача про виселення їх із іпотечного будинку через наявність зареєстрованих малолітніх дітей є безпідставними.

Таким чином, вимоги позивача про виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з предмету іпотеки підлягають задоволенню.

Вимоги щодо зобов’язання відповідний орган зняти з реєстрації ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 є безпідставними, оскільки згідно Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” ” рішення суду про виселення є підставою для зняття з реєстрації осіб, щодо яких таке рішення набрало законної сили, а тому в цій частині заявлених вимог позивачу слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволені, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 на користь позивача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з даною позовною заявою у розмірі 1718,10 грн. по 429 грн. 26 коп. з кожного (а. с. 5).

На підставі викладеного, керуючись ст. 109 ЖК, ст. ст. 64,65,74 СК України, ст. ст.33, 39,40 ЗУ "Про іпотеку", ст. ст.526, 527, 575, 589, 590, 610, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 10,12,76-81,141, 258, 263 , 265, 354ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 ОСОБА_2” про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/147416/3144/74 від 14.04.2008 р., яка станом на 09.07.2012 року становить 171809,97 грн., що складається із заборгованості по кредиту у розмірі 150065,71 грн., заборгованості по пені по тілу кредиту 1016,43 грн., заборгованості по пені за відсотками в розмірі 7758,71 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 12969,12 , звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до Договору іпотеки від 14.04.2008року №014/147416/3144/74 –ж – житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: місто Нікополь, вулиця Ізюмська, будинок 7 , який зареєстровано за ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 14.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_15 за реєстровим № 883 і зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за реєстраційним № 2832384, та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження; початкову ціну встановити на рівні ринкових цін на підставі оцінки, проведеної в межах виконавчого провадження.

Виселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_12, з житлового будинку з надвірними будівлями №7 по вулиці Ізюмська в м. Нікополі Дніпропетровської області.

В іншому відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 ОСОБА_2” судові витрати в розмірі 429 грн. 26 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 ОСОБА_2” судові витрати в розмірі 429 грн. 26 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 ОСОБА_2” судові витрати в розмірі 429 грн. 26 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 ОСОБА_2” судові витрати в розмірі 429 грн. 26 коп.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду (м. Кривий Ріг) протягом тридцяти днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд.

Повне рішення складено 06.12.2018 року.

Суддя: ОСОБА_2