Ухвала суду № 78357570, 06.12.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 06.12.2018 Справа № 554/8874/15-к

Справа № 554/8874/15

Провадження 1-ксі/554/11873/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року м.Полтава

Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Січиокно Т.О.,

за участю секретаря Ромахової В.В.

прокурора Сорокіна І.В.

заявника ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід судді,-

В С Т А Н О В И Л А :

28.11.2018 року до суду надійшла вказана вище заява, у якій заявник ОСОБА_1 просить відвести суддю Микитенка В.М. від розгляду справи № 554/8874/15-к за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, в якій він має статус потерпілого.

Дана заява мотивована тим, що ніби – то суддя Микитенко В.М. при розгляді справи, у судовому засіданні, яке проводилося 18.05.2018 року, проігнорував факт вчинення слідчим Буряком М.М. кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України, та разом з прокурором Мішуровським В.В. не призначив відповідної перевірки по доводах, викладених у поданій ним заяві, не вилучив речові докази та не вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. В подальшому Кегичівським відділенням поліції Сахновщинського відділу поліції ГУНП в Харківській області за результатами розгляду поданої ним цієї ж заяви було внесено відомості до ЄРДР за № 12018220720000324 від 01.11.2018 року із правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 382 КК України. З цих підстав, 20.11.2018 року він звернувся із заявою до Генеральної прокуратури України про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно судді Октябрського районного суду м.Полтава Микитенка В.М. та прокурора Мішуровського В.В. за ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 364 КК України. У зв’язку із поданням даної заяви він набув статус заявника, а тому суддя є його опонентом і не може об’єктивно та неупереджено проводити розгляд кримінального провадження № № 42014170000000198 від 08.08.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заяву про відвід судді підтримали з підстав, викладених у ній, наполягали на її задоволенні.

Прокурор Сорокін І.В. заперечив проти задоволення заяви про відвід судді, вважаючи її безпідставною та необгрунтованою, оскільки сам факт подання заяви про вчинення кримінального правопорушення, у порядку ст. 214 КПК України, не може вказувати на те, що суддя є упередженим при розгляді справи.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти задоволення заяви про відвід судді та звернув увагу на затяжний характер розгляду даної справи, а саме безпідставне задоволення заяви про відвід призведе до необгрунтованого затягування строків її розгляду.

Суддя Микитенко В.М. у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали, додані до заяви про відвід, приходжу до такого висновку:

П.4 ч. 1 ст. 75 КПК України визначено обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, а саме суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_4 України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її справи в національному суді, серед яких як розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановлений законом.

Європейським судом з прав людини у рішенні «Білуха проти України» зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 році суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб’єктивного критерію, на основі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі, тобто жоден з членів суду не має проявляти будь – якої прихильності або упередження, та об’єктивного критерію – тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь – які легітимні сумніви з цього приводу.

Відповідно до об’єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв’язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди у демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Отже, при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об’єктивного, так і суб’єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду для розгляду конкретної справи (об’єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб’єктивний критерій).

Проаналізувавши доводи заявника ОСОБА_1 в обґрунтування заявленого ним відводу судді приходжу до висновку, що ним не надано будь-яких об’єктивних доказів того, що суддя Микитенко В.М.якимось чином проявляв упередженість та необ’єктивність в ході розгляду справи, в якій заявник має статус потерпілого. Сам факт подання заявником заяви про вчинення кримінального правопорушення суддею, у порядку ст. 214 КПК України, та набуття ним стутусу заявника, не може бути підставою для відводу судді від розгляду справи.

З цього приводу у Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_4 Європи зазначено, що є неприйнятною

можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків,

крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій.

Виконання суддею завдань щодо тлумачення закону, оцінки доказів та фактів під час розгляду справ не повинно бути підґрунтям для притягнення його до цивільної або дисциплінарної відповідальності, окрім як у випадках злочинних намірів, умисного невиконання службових обов’язків чи, можливо, грубої недбалості (Висновок № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_4 Європи).

З урахуванням викладеного, приходжу до висновку, що у задоволенні заяви про відвід судді слід відмовити за безпідставністю та необгрунтованістю.

Керуючись п.4 ч. 1 ст. 75 КПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.О. Січиокно