Рішення № 78354261, 20.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 листопада 2018 р. № 2040/5707/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Абояна І.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (61121, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2018 року № НОМЕР_2 на суму податкового зобов’язання 542241,01 грн. та штрафної (фінансової) санкції 135560,25 грн. у повному обсязі; № НОМЕР_3 на суму податкового зобов’язання 167928,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції 41982,00 грн. у повному обсязі; № НОМЕР_4 на суму податкового зобов’язання 45529,99 грн. та штрафної (фінансової) санкції 11382,50 грн. у повному обсязі;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 червня 2018 року № Ф-0000901315 на суму 249062,03 грн. у повному обсязі;

- скасувати рішення № НОМЕР_5 від 06 червня 2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 57715 грн. 88 коп. у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимога про сплату боргу (недоїмки) прийняті контролюючим органом без дотримання податкового законодавства України, а зафіксовані в акті перевірки висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем надано до суду відзив на позов, позиція якої повністю збігається з викладеною у судовому засіданні, де Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області проти позову заперечувало, оскільки встановлені при перевірці позивача порушення належним чином зафіксовані в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв’язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав та мотивів.

Судовим розглядом встановлено, що позивач як фізична особа - підприємець зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 28.03.2003 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В00 № 966600 ( т.1 а.с. 169).

Позивач пройшов передбачену законодавством України реєстрацію як платника податку на додану вартість, про що 21.12.2010 року отримав свідоцтво відповідного зразка №100315485 (т.1а.с. 168).

Фахівцями Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1), щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами вище вказаної перевірки відповідачем складено акт №1953/20-40-13-15-07/НОМЕР_1 від 16.05.2018 року, яким зафіксовано порушення: п.44.1 ст.44, п. 177.4 ст.177, абз.а), п. 176.1, ст. 176, п. 177.2, ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого було занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 542241,01 грн.; п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 388048,00 грн., п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого було занижено військового збору на загальну суму 45529,99 грн., абз.1 п.2 ч.1 ст. 7, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого було занижено єдиного соціального внеску на загальну суму 249062,03 грн. (т.1 а.с. 18-48).

Не погодившись з висновками акту перевірки №1953/20-40-13-15-07/НОМЕР_1 від 16.05.2018 року, позивач 23 травня 2018 року подав до Головного управління ДФС у Харківській області заперечення на акт перевірки (т.1 а.с. 57-66).

Листом від 04.06.2018 року №5464/ФОП/20-40-13-15-14 Головне управління ДФС у Харківській області повідомило позивача, що внаслідок арифметичної помилки висновки акту документальної планової виїзної перевірки №1953/20-40-13-15-07/НОМЕР_1 від 16.05.2018 року викладено в наступній редакції: п.44.1 ст.44, п. 177.4 ст.177, абз.а), п. 176.1, ст. 176, п. 177.2, ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого було занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 542241,01 грн.; п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 167928,00 грн., п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого було занижено військового збору на загальну суму 45529,99 грн., абз.1 п.2 ч.1 ст. 7, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого було занижено єдиного соціального внеску на загальну суму 249062,03 грн. (т. 1 а.с. 67-72).

На підставі акту перевірки №1953/20-40-13-15-07/НОМЕР_1 від 16.05.2018 року відповідачем складено податкові повідомлення - рішення:

- №0006811315 від 06.06.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 677801,26 грн., з яких: податкове зобов'язання +542241,01 грн., штрафні (фінансові) санкції 135560,25 грн. (а.с. 73);

- №0006831315 від 06.06.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 209910,00 грн., з яких: податкове зобов'язання +167928,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 41982,00 грн. (т. 1 а.с. 74);

- №0006821315 від 06.06.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 56912,49 грн., з яких: податкове зобов'язання +45529,99 грн., штрафні (фінансові) санкції 11382,50 грн. (т. 1а.с. 74).

Також, на підставі акту перевірки відповідачем складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2018 року №Ф-0000901315 на загальну суму 249062,03 грн. (т. 1 а.с. 76).

Заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області 06.06.2018 року прийнято рішення № НОМЕР_5 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 57715,88 грн. (т. 1 а.с. 77).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб’єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених в акті перевірки №1953/20-40-13-15-07/НОМЕР_1 від 16.05.2018 року, на їх відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки №1953/20-40-13-15-07/НОМЕР_1 від 16.05.2018 року про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 542241,01 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно п.176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно до п. 177.2, 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

До складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі - підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі від провадження господарської діяльності, а саме:

- виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в т.ч. відсотки банку);

- виручка в натуральній (негрошовій формі);

- суми штрафів і пені, отримані від інших суб'єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші доходи, які пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.

З наведеного вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції фізичної особи - підприємця, та мають бути пов'язані з отриманням доходу фізичною особою - підприємцем.

При цьому, п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України передбачено, що не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Листом від 29.04.2016 року Головне управління ДФС у м. Києві надало консультацію фізичним особам, якою повідомило, що власні кошти, які фізична особа - підприємець зараховує на розрахунковий розрахунок, не включаються до складу доходу (виручки у грошовій та натуральній формі) та не відображаються у Книзі обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Таким чином, посилання контролюючого органу на не включення позивачем власних коштів до доходу (виручки) є безпідставними та нормативно необґрунтованими.

На підтвердження того факту, що на розрахунковий рахунок позивача надходили власні кошти, позивачем надано виписки з розрахункового рахунку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, з яких вбачається, що власні кошти надходили з призначенням платежу "власні кошти" (т. 23- 24).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що видами діяльності позивача є: Код КВЕД 18.12 Друкування іншої продукції (основний вид діяльності), Код КВЕД 18.13 Виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; код КВЕД 18.14 Брошурувально - палітурна діяльність і надання пов’язаних із нею послуг; Код КВЕД 58.19 Інші види видавничої діяльності (т. 1 а.с. 179-182).

Відповідно до приписів п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для безпосереднього здійснення своєї підприємницької діяльності у період 2014-2016 рр. включно, позивачем придбані папір, фарби, ручки, щоденники, плівки, пружини, друкарські форми, штанцформи, кружки, фольга, обкладинки тощо.

Перелік документів на придбання товарно-матеріальних цінностей та період їх використання у підприємницькій діяльності позивача міститься у видаткових накладних, накладних наявних в матеріалах справи (т. 23-24).

Витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей у 2016 році належним чином відображені у Книзі обліку доходів і витрат (т. 1 а.с. 85-89).

Таким чином, придбані у 2014-2016 рр. товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у виготовленні поліграфічної продукції, а саме: у виготовленні друкованих матеріалів - плакатів, буклетів, брошур, запрошень, прайсів, меню, тощо; у виготовленні сувенірних матеріалів - друк на щоденниках, шарфах, чашках, ручках, тощо.

Також, як документи для внутрішнього використання були складені щомісячні Звіти про використання матеріалів у виробництві за 2014-2016 рр. включно, в яких відображено найменування, одиниці виміру, кількість, постачальники матеріалів та реквізити документа, на підставі яких було придбані товарно-матеріальні цінності, що у подальшому використані позивачем у виробництві (т. 1 а.с. 96-189).

Суд звертає увагу, що доходи та витрати фізичної особи ОСОБА_3 від здійснення господарської діяльності підтверджені належним чином складеними первинними документами, наявними в матеріалах справи (т. 1-24).

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано не враховував витрати позивача, витрачені ним на придбані ТМЦ.

Крім того, у своєму відзиві на позов, відповідач зазначив, що отримані з Єдиного реєстру платників податків відомості щодо доходів ОСОБА_3 свідчать про недостатність особистих коштів для виплати заробітної плати найманим працівникам.

Також, контролюючий орган під час перевірки встановив, що кошти на заробітну плату знімались з розрахункового рахунку лише у 2016 році у суму 103951,43 грн., єдиний соціальний внесок з фонду заробітної плати перераховувався у 2014 р. - 35049,34 грн., у 2015 р. - 90163,07 грн., у 2016 р. - 100982,81 грн.

Суд зазначає, що п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, зокрема: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом.

Суд з вищевказаними посиланнями відповідача не погоджується, оскільки виручка позивача за 2014 рік, яка отримана через РРО склала 290143,5 грн., що не заперечується відповідачем у відповіді на заперечення позивача на висновки акту перевірки від 16.05.2018 року.

Крім того, позивач здійснює підприємницьку діяльність з 2003 року, використовував РРО та відповідно мав виручку у вигляді готівкових коштів. Так, за 2011-2013 роки об’єм такої виручки склав 695998 грн. що підтверджується актом перевірки від 06.06.2014 року № 2039/20 -34-17-01-07/НОМЕР_1. Отже, лише станом на 01.01.2014 року позивач мав у своєму розпорядженні власні кошті у сумі 695998 грн.

Судовим розглядом встановлено, що дружина позивача ОСОБА_4 з 2011 року займається підприємницькою діяльністю та має дохід за 2015 рік 985218,00 грн., за 2016 рік 4576595,66 грн., що підтверджується податковими деклараціями за 2015-2016 роки (т.24).

Так, грошові кошті, які заробляє подружжя є спільною сумісною власністю подружися, як і все інше майно подружжя, що набуто ним за час шлюбу. Таким чином, позивач має можливості та право використовувати грошові кошти родини для здійснення своєї підприємницької діяльності.

З урахуванням зазначеного вище, суд доходить висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення - рішення №0006811315 від 06.06.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 677801,26 грн., з яких: податкове зобов'язання +542241,01 грн., штрафні (фінансові) санкції 135560,25 грн.

Поряд із цим, відповідно до п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Суд зазначає, що власні кошти, які фізична особа - підприємець зараховує на розрахунковий розрахунок, не включаються до складу доходу (виручки у грошовій та натуральній формі) та не відображаються у Книзі обліку доходів та витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач помилково вважає власні кошти позивача як дохід (виручку від наданих послуг), яка не внесена до декларацій з податку на додану вартість, чим занижено податкові зобов'язання, оскільки в подальшому даний висновок викладений в акті перевірки призвів до прийняття Головним управлінням ДФС у Харківській області податкового повідомлення - рішення №0006831315 від 06.06.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 209910,00 грн., з яких: податкове зобов'язання +167928,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 41982,00 грн.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Отже, обов'язковою умовою для визначення податкового порушення в частині обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору є встановлення обставин чи відбулася у спірному випадку виплата доходу, в які строки, чи сплачено податок на доходи фізичних осіб з такою виплатою доходу або у разі невиплати доходу у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду, оскільки сплата (перерахування) такого податку до бюджету пов'язується саме з оподатковуваним доходом.

Приймаючи до уваги вище наведене, беручи до уваги той факт, що позивачем правомірно не віднесено власні кошти до доходу (виручки), суд доходить висновку про відсутність у контролюючого органу законних підстав для донарахування ФОП ОСОБА_3 доходу з фізичних осіб, що в подальшому потягло за собою додатковий обов'язок у позивача щодо сплати військового збору у розмірі 56912,49 грн.

У зв'язку із чим, прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення №0006821315 від 06.06.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 56912,49 грн., з яких: податкове зобов'язання +45529,99 грн., штрафні (фінансові) санкції 11382,50 грн., є незаконним, а отже підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2018 року №Ф-0000901315 на загальну суму 249062,03 грн. та рішення № НОМЕР_5 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 57715,88 грн., суд вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню через наступне.

Статтею 6 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного закону єдиний внесок нараховується для платників, визначених, зокрема, у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального єдиного внеску за місяць.

Згідно із ст. 9 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджуються нарахування (обчислення) виплат доходу, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Аналізуючи вищевказані положення Закону судом вбачається, що для вирахування єдиного соціального внеску необхідно вирахувати чистий дохід, який безпосередньо залежить від суми документально підтверджених витрат.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність донарахування відповідачем податковим повідомлення - рішення №0006811315 від 06.06.2018 року грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, відтак у Головного управління ДФС у Харківській області відсутні правові підстави для додаткової сплати єдиного соціального внеску.

Враховуючи вищевказане, беручи до уваги наявність первинної документації на підтвердження позиції позивача, та відсутність доказів з боку відповідача щодо законності висновків викладених в акті перевірки, суд дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 06 червня 2018 року № НОМЕР_2 № НОМЕР_4, НОМЕР_3, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06 червня 2018 року № Ф-0000901315, рішення № НОМЕР_5 від 06 червня 2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є необґрунтованим та таким, що не відповідають вимогам законодавства, через що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 159, 160– 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 06 червня 2018 року № НОМЕР_2 № НОМЕР_4, НОМЕР_3.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Харківській області від 06 червня 2018 року № Ф-0000901315.

Скасувати рішення № НОМЕР_5 Головного управління ДФС у Харківській області від 06 червня 2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (61057 м. Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (61121, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) у розмірі 8 810,00 грн. (вісім тисяч вісімсот десять гривень ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05.12.18 року.

Суддя Рубан В.В.