Рішення № 78353627, 06.12.2018, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3675/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним ОСОБА_1 до Рубіжанського міського відділу Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1О.) до Рубіжанського міського відділу Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі – відповідач), в якому позивач просив суд стягнути з відповідача недонараховану та недосплачену винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період часу з 01.01.2015 року по 31.03.2015 року 581,00 грн.; в період часу з 01.04.2015 року по 31.08.2015 року 119,48 грн.; за період з 01.10.2015 року по 31.10.2015 року 25,36 грн. та в період часу з 01.11.2015 року по 06.11.2015 року 2238,13 грн., в загальному розмірі 2963,97 грн. (а.с. 3-6).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді міліціонера ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб, підпорядкованого Рубіжанському МВ ГУМВС України у Луганській області у спеціальному званні старшина міліції, де 06.11.2015 року на підставі наказу № 399 о/с ГУМВС України у Луганській області був звільнений з органів внутрішніх справ. В період часу, з 06.09,2014 року по теперішній час, позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції згідно довідки № ВДЗ/7100/А від 08.07.2015 року на підставі наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 07.06.2015 № 158.

28.09.2018 року позивач звернувся з заявою до голови ліквідаційної комісії Рубіжанського МВ ГУМВС України у Луганській області, в якій просив надати довідку про заробітну плату помісячно в період часу з 01.01.2015 року по 06.11.2015 року, довідку про виплати винагороди щомісячно за участь в антитерористичній операції в період часу з 01.01.2015 року по 06.11.2015 року та довідку про те, чи перебував на лікарняному чи у черговій відпустці у вказаний період часу. 16.10.2018 року позивач отримав відповідь № ВДЗ/132 від 16.10.2018 року, в якій позивачу надали довідку за вих. №108 від 05.10.2018 року про доходи, довідку за вих.109 від 05.10.2018 року, щодо виплати винагороди за безпосередню участь в АТО та довідку за №110 від 05.10.2018). В період часу з 03.04.2015 року по 11.05.2015 року позивач перебував у черговій відпустці. Згідно довідки № 109 від 05.10.2018 року в період часу з 01.01.2015 року по 31.03.2015 року позивачу було нарахована та сплачена винагорода за безпосередню участь в АТО в сумі 8419,00 грн., в період часу з 01.04.2015 року по 31.08.2015 року було нарахована та сплачена винагорода за безпосередню участь в АТО в сумі 11116,00 грн., в період часу з 01.09.2015 року по 30.09.2015 року позивачу було нарахована та сплачена винагорода за безпосередню участь в АТО в сумі 3000 грн., в період часу з 01.10.2015 року по 31.10.2015 року позивачу була нарахована та сплачена винагорода за безпосередню участь в АТО в сумі 3288,00 гривень, в період часу з 01.11.2015 року по 06.11.2015 року була нарахована та сплачена винагорода за безпосередню участь в АТО в сумі 658,00 грн. Позивач вважає, що такий розрахунок є не правильним, грошові кошти винагороди за безпосередню участь в АТО виплатили не в повному обсязі, а тому звернувся до суду та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 06.12.2018 за вх.№37564/2018 надав відзив, в якому зазначив наступне (а.с.26-33). Наказом АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивач був включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення, з 06.09.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 29.10.2015 № 321 позивач був виключений зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення, з 07.11.2015. Відповідач зазначив, що позивач у позовній заяві робить невірний розрахунок винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції на вказаний період, оскільки позивач робить розрахунок винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції з урахуванням виплат за роботу у нічний час. Відповідно до довідки Рубіжанського МВ ГУМВС України у Луганській області від 29.11.2018 № 150 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено виплати за роботу у нічний час: у лютому 2015-81,71 грн., у березні 2015 - 11,48 грн., у квітні 2015 - 26,72 грн., у травні 2015 - 2,62 грн., у червні 2015 - 17,13 грн., у липні 2015 - 88,86 грн., у серпні 2015 - 16,64 грн., у вересні 2015 - 30,63 грн., у жовтні 2015 - 25,36 грн., у листопаді 2015 - 28,29 грн. Відповідач також вказує, що виплати за роботу у нічний час не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, не мають постійного характеру, їх розмір не є фіксованим, мають компенсаційний характер, розраховуються відповідно до графіку залучення особового складу до несення служби у нічний час, який змінюється помісячно. Враховуючи викладене, виплати за роботи у нічних час не виносяться до щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, а являють собою відповідний механізм розрахунку грошового забезпечення. Щодо розрахунку винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за листопад 2015, крім вищевикладеного щодо включення до розрахунку винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції виплат за роботу у нічний час, відповідач зазначив, що позивач неправильно зазначає розмір премії за листопад 2015, яка входить до розрахунку винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції. З урахуванням інформації, викладеної у листі-роз’ясненні Рубіжанського МВ від 29.11.2018 № 153 вбачається, що у листопаді 2015 ОСОБА_1 було сплачено премію за жовтень 2015 у розмірі 2210,17 грн. та за листопад 2015 у розмірі 442,04 грн., у загальному розмірі 2652,21 грн. Для розрахунку винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за листопад 2015 для розрахунку повинна братися премія у розмірі 442,04 грн., а не у загальному розмірі 2652,21 грн. Відповідно до довідки Рубіжанського МВ у період з 01.01.2015 по 06.11.2015 ОСОБА_1 перебував у щорічній черговій відпустці з 01.01.2015 по 06.01.2015 та з 03.04.2015 по 11.05.2015. Відповідно до довідки Рубіжанського МВ ГУМВС України у Луганській області від 29.11.2018 № 151 ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.03.2015 була виплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у загальному розмірі - 26481,00 грн. (у липні 2015 – за період з 01.01.2015 по 31.03.2015 у розмірі 8419,00 грн., у вересні 2015 - за період з 01.04.2015 по 31.08.2015 у розмірі 11116,00 грн., у жовтні 2015 - за період з 01.09.2015 по 31.10.2015 у розмірі 3000,00 грн., у листопаді 2015 - за період з 01.10.2015 по 31.10.2015 у розмірі 3288,00 грн., у грудні - за період з 01.11.2015 по 06.11.2015 у розмірі 658,00 грн.).

Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначив, що заборгованість щодо виплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 у Рубіжанського МВ ГУМВС України у Луганській області відсутня. Крім того, відповідач вказує, що позивач пропустив строк звернення до суду, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) (а.с.1-2).

В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.21), надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності (а.с.22).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.20), у відзиві на позову заяву просив розглядати справу за відсутності представника (а.с.32).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд дійшов наступного.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, є учасником бойових дій відповідно до інформації, зазначеної в посвідченні серії МВ №027727 від 06.11.2015 (а.с.7,8,9).

Згідно довідки ГУМВС України в Луганській області від 08.07.2015 №ВДЗ/7100/А позивач наказами першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 07.06.2015 №158 в період з 06.09.2014 по теперішній час безпосередньо бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (а.с.23).

Аналогічна інформація зазначена у довідці ГУ МВС України у Луганській області від 26.11.2018 №6/4-478ЛК (а.с.34).

Згідно інформації, зазначеній у довідці від 23.11.2018 №138 позивач в період з 01.01.2015 по 06.11.2015 перебував у щорічній черговій відпустці за 2014 та 2015 рік з 02.12.2014 по 06.01.2015 та з 03.04.2015 по 11.05.2015. На лікарняному за вищевказаний період ОСОБА_1 не перебував (а.с.38).

Також, згідно інформації, зазначеній у довідці від 14.11.2018 №71 позивач перебував на лікарняному з 22.10.2014 по 25.10.2014 та з 14.11.2014 по 24.11.2014 (а.с.44).

Згідно інформації, зазначеній в довідці від 29.11.2018 №150, яка видана Рубіжанським міським відділом ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, позивачу нараховано:

- у січні 2015 року: 3210,90 грн., з яких 2964,86 грн. – розмір грошового забезпечення, 246,04 грн. – індексація;

- у лютому 2015 року: 3278,04 грн., з яких 2889,39 грн. – розмір грошового забезпечення, 81,71 грн. – нічні, 306,94 грн. – індексація;

- у березні 2015 року: 5972,20 грн., з яких 2803,14 грн. – розмір грошового забезпечення, 11,48 грн. – нічні, 354,44 грн. – індексація;

- у квітні 2015 року: 3680,87 грн., з яких 2716,89 грн. – розмір грошового забезпечення, 26,72 грн. – нічні, 437,26 грн. – індексація;

- у травні 2015 року: 3120,19 грн., з яких 2501,26 грн. – розмір грошового забезпечення, 2,62 грн. – нічні, 616,31 грн. – індексація;

- у червні 2015 року: 3089,83 грн., з яких 2199,39 грн. – розмір грошового забезпечення, 17,13 грн. – нічні, 873,31 грн. – індексація;

- у липні 2015 року: 3078,46 грн., з яких 2070,01 грн. – розмір грошового забезпечення, 88,86 грн. – нічні, 919,59 грн. – індексація;

- у серпні 2015 року: 3157,18 грн., з яких 2220,95 грн. – розмір грошового забезпечення, 16,64 грн. – нічні, 919,59 грн. – індексація;

- у вересні 2015 року: 3173,37 грн., з яких 2102,35 грн. – розмір грошового забезпечення, 30,63 грн. – нічні, 1040,39 грн. – індексація;

- у жовтні 2015 року: 3313,66 грн., з яких 3288,30 грн. – розмір грошового забезпечення, 25,36 грн. – нічні;

- у листопаді 2015 року: 2896,13 грн., з яких 2867,84 грн. – розмір грошового забезпечення, 28,29 грн. – нічні (а.с.36).

Відповідно до довідки відповідача від 29.11.2018 вих.№151 вбачається, що ОСОБА_1 була нарахована та виплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у загальній сумі 26487,00 грн., зокрема, за липень 2015 року -8419,00 грн.(з 01.01.2015 по 31.03.2015); вересень 2015 року – 11116,00 грн. (з 01.04.2015 по 31.08.2015); за жовтень 2015 року – 3000,00 грн. (з 01.09.2015 по 30.09.2015); за листопад 2015 року – 3288,00 грн. (з 01.10.2015 по 31.10.2015); за грудень 2015 року – 658,00 грн. (з 01.11.2015 по 06.11.2015) (а.с.37).

Спірним у справі є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу недоотриманої винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01.01.2015 року по 31.03.2015 року 581,00 грн.; в період часу з 01.04.2015 року по 31.08.2015 року 119,48 грн.; за період з 01.10.2015 року по 31.10.2015 року 25,36 грн. та в період часу з 01.11.2015 року по 06.11.2015 року 2238,13 грн., в загальному розмірі 2963,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про міліцію" форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

У відповідності до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" (встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 719 від 23 липня 2014 року, яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах. Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

Таку ж саму норму щодо виплати винагороди військовим службовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичного операції встановлено постановою КМУ від 31.01.2015 № 24 «Про особливості виплати винагороди військовим службовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичного операції».

З аналізу наведених вище нормативних актів, можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та п. 3 наказу МВС України від 31.12.2007 № 499 “Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ” грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з додатком 26 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб ” індексація, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не відносяться.

При цьому, до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ входить доплата за службу в нічний час.

Враховуючи, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.05.2015 № 158 позивача залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 06.09.2014 та наказом АТЦ при СБУ від 29.10.2015 № 321 позивача виключено зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичної операції на території Луганської області з 07.11.2015, винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна становити за період з січня по листопад включно 2015 року:

у січні 2015 року – 3000,00 грн. /31 (кількість днів у місяці) х 25 днів (безпосередньої участі в АТО) = 2419,35 грн.;

у лютому 2015 року – 3000,00 грн. за 28 днів безпосередньої участі в АТО;

у березні 2015 року – 3000 грн. за 31 день безпосередньої участі в АТО;

у квітні 2015 року – 3000 грн. /30 (кількість днів у місяці) х 2 дні (безпосередньої участі в АТО) = 200 грн.;

у травні 2015 року – 3000 грн. /31 (кількість днів у місяці) х 20 днів (безпосередньої участі в АТО) = 1935,48 грн.;

у червні 2015 року – 3000 грн. за 30 днів безпосередньої участі в АТО;

у липні 2015 року – 3000 грн. за 31 день безпосередньої участі в АТО;

у серпні 2015 року – 3000 грн. за 31 день безпосередньої участі в АТО;

у вересні 2015 року – 3000 грн. за 30 днів безпосередньої участі в АТО;

у жовтні 2015 року – 3313,66 грн. за 31 день безпосередньої участі в АТО;

у листопаді 2015 року – 600 грн. /30 (кількість днів у місяці) х 6 днів (безпосередньої участі в АТО) = 600 грн.

Суд зазначає, що позивач відповідно до вищезазначених наказів АТЦ при СБУ приймав безпосередню участь в Антитерористичної операції на території Луганської області до 07.11.2015, при цьому згідно наданої довідки від 29.11.2018 вих.№151 позивачу виплачено винагороду за участь в Антитерористичної операції в сумі 26487,00 грн., зокрема, за липень 2015 року - 8419,00 грн.(з 01.01.2015 по 31.03.2015); вересень 2015 року – 11116,00 грн. (з 01.04.2015 по 31.08.2015); за жовтень 2015 року – 3000,00 грн. (з 01.09.2015 по 30.09.2015); за листопад 2015 року – 3288,00 грн. (з 01.10.2015 по 31.10.2015); за грудень 2015 року – 658,00 грн. (з 01.11.2015 по 06.11.2015) (а.с.37).

З огляду на зазначене винагорода позивача за участь в Антитерористичної операції у період з 01.01.2015 по 07.11.2015 повинна складати:

-з 01.01.2015 по 31.03.2015 у загальному розмірі 8419,35 грн. замість 8419,00 грн.;

-з 01.04.2015 по 31.08.2015 у загальному розмірі 11135,48 грн. замість 11116,00 грн.;

-з 01.10.2015 по 31.10.2015 у загальному розмірі 3313,66 грн. замість 3288,00 грн.;

-з 01.11.2015 по 06.11.2015 у загальному розмірі 600,00 грн. замість 658,00 грн.

Тобто, за період з 01.01.2015 по 31.03.2015 відповідач не доплатив позивачу суму винагороди за безпосередню участь в АТО у розмірі 0,35 грн.; за період з 01.04.2015 по 31.08.2015 у розмірі 19,48 грн. та за період з 01.10.2015 по 31.10.2015 у розмірі 25,66 грн. Загальний розмір недоплаченої суми винагороди за період з 01.01.2015 по 07.11.2015 у загальному розмірі 45,49 грн.

Тобто, судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, що позивачу не було доплачено винагороду за безпосередню участь в Антитерористичної операції на території Луганської області за спірний період у розмірі 45,49 грн.

Доводи відповідача про те, що виплати за роботу у нічний час не повинні входити до загальної суми при розрахунку винагороди за безпосередню участі в АТО, є безпідставними по вище викладеним мотивам.

Згідно частини 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Правові позиції Конституційного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих у справах щодо офіційного тлумачення статті 233 КЗпП України від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі – Рішення від 15.10.2013 № 9-рп/2013) та від 15.10.2013 № 8-рп/2013.

Згідно п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.10.2013 № за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1,12 Закону України “Про оплату праці” (далі – Рішення від 15.10.2013 № 8-рп/2013).

Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.10.2013 № 8-рп/2013, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Згідно вищезазначеного Рішення від 15.10.2013 № 8-рп/2013, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, застосування частини п’ятої статті 122 КАС України у публічних спорах про стягнення заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці і, відповідно, обмеження права на звернення до суду місячним строком призведе до дискримінації державних службовців за ознакою місця роботи, оскільки працівники інших установ та організацій, на яких не поширюється частина п’ята статті 122 КАС України, можуть застосувати своє право безстроково.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне застосувати частину другу статті 233 КЗпП України по даній справі, тобто позивач не обмежений строком зверненням з даним адміністративним позовом. Таким чином, суд не враховує посилання відповідача стосовно пропущеного позивачем строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України зобов’язаний виплатити позивачеві суму заробітку, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. Розмір суми стягнення недоотриманої суми визначено судом з урахуванням днів безпосередньою участі позивача в АТО.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється у зв'язку з їх відсутністю.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського міського відділу Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції – задовольнити частково.

Стягнути з Рубіжанського міського відділу Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08670705, місцезнаходження: 93000, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Смирнова, буд.1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 93010, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Леніна, 23/12) недонараховану та недосплачену винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01.01.2015 по 07.11.2015 у загальному розмірі 45 (сорок п’ять) гривень 49 копійок.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_4