Рішення № 78353009, 06.12.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 грудня 2018 року м. Ужгород№ 0740/1077/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Закарпатській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову від 06.09.2018 №ЗК404/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-171 Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами проведеного інспекційного відвідування кафе-магазину, де він здійснює підприємницьку діяльність, посадовою особою відповідача винесено оскаржене рішення про накладення штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових договорів. В якості підстав для накладення штрафу в постанові зазначена обставина залучення з 11.07.18 по 14.07.18 до роботи в магазині-кафе продавця ОСОБА_2 без укладення трудового договору, що встановлено на підставі протоколу допиту свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 14.07.2018, та поясненнями позивача від 17.08.2018. Таке рішення суб'єкта владних повноважень вважає протиправним, оскільки протокол допиту свідків від 14.07.2018 р. не є доказом допуску до роботи працівника, оскільки цей документ створений іншою особою - Міжгірським ВП, а тому може бути тільки підставою для проведення інспекційного відвідування. Окрім того, звертає увагу суду на те, що постановою Міжгірського районного суду від 19.09.2018 р. у справі №302/1100/18 його визнано винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення та оголошено усне зауваження. Тому, враховуючи штрафну природу відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вважає неможливим подвійне притягнення його до відповідальності за абсолютно ідентичні факти.

28 листопада 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від Управління Держпраці у Закарпатській області надійшов відзив на позов №07-11/4625 від 27.11.2018 р., в якому проти позовних вимог заперечив. Зокрема вважає, що інспекційне відвідування позивача проведено на підставі отриманого від правоохоронного органу - Міжгірського відділення поліції Хустського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області повідомлення про порушення трудового законодавства та в порядку, встановленому законом, за результатами якого виявлено факт використання праці фізичних осіб, яка збігається з видом економічної діяльності позивача, без укладення трудового договору або інших договорів цивільно-правового характеру. Факт залучення до роботи ОСОБА_2 у період з 11.07.2018 р. по 14.07.2018 р. без укладення трудового договору засвідчується протоколом допиту свідків від 14.07.2018 р. (наданим Міжгірським РВ) та підтверджено поясненнями позивача від 17.08.2018 р. Вважає безпідставними твердження позивача щодо подвійного притягнення до відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки до нього було застосовано два різні види юридичної відповідальності, а саме адміністративну (від якої постановою Міжгірського районного суду від 19.09.2018 р. у справі №302/1100/18 звільнено за малозначністю) та фінансову (у вигляді штрафу, передбаченого ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України).

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 17 по 20 серпня 2018 року посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області на підставі наказу «Про проведення інспекційного відвідування» від 09.08.2018 р. №147, виданого на підставі листа Міжгірського відділення поліції Хустського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області вих. №585/106/283-2018 від 27.07.2018 р. та направлення на проведення інспекційного відвідування №911 від 09.08.2018 р. проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1), який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, та здійснює підприємницьку діяльність в кафе-магазині за адресою: АДРЕСА_2 (акр. спр. 49 - 50; 54 - 60).

За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт №ЗК 404/214/АВ від 20 серпня 2018 року (арк. спр. 61 - 65), відповідно до якого встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в магазині-кафе, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність, у період з 11.07.2018 р. по 14.07.2018 р. залучав до роботи продавця ОСОБА_2 без укладення трудового договору встановленого взірця, а відтак порушив вимоги ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Зазначений висновок посадових осіб відповідача базуються на відомостях, отриманих від правоохоронних органів, а саме: протоколів допиту свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 14.07.2018 р., а також відібраних під час інспекційного відвідування пояснень ФОП ОСОБА_1 від 17.08.2018 р.

На підставі висновків акту перевірки та фактів встановлення допуску до роботи фізичних осіб без укладення трудового договору та оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку, головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Хлантою І.Ю. винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗК 404/214/АВ/П від 20 серпня 2018 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язано усунути у строк до 01 вересня 2018 року виявлені під час проведення інспекційного відвідування порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законі про працю України (акр. спр. 101 - 102).

Також головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Хлантою І.Ю. складено протокол про адміністративне правопорушення №ЗК 404/214/АВ/П /ПТ від 20 серпня 2018 року (арк. спр. 98 - 100).

Розглянувши акт інспекційного відвідування №ЗК 404/214/АВ від 20 серпня 2018 року начальник Управління Держпраці у Закарпатській області прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗК404/214/АВ/П /ПТ -ТД від 27 серпня 2018 року (арк. спр. 53).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування №ЗК 404/214/АВ від 20 серпня 2018 року начальник Управління Держпраці у Закарпатській області виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №404/214/АВ/П /ПТ -ТД -ФС-171 від 06.09.2018 р., якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111690,00 грн. (акр. спр. 15 - 16).

Не погоджуючись з прийнятим начальником Управління Держпраці у Закарпатській області рішенням, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 №340, Управління Держпраці у Закарпатській область здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).

П. 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, в тому числі, інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

П. 5 Порядку №295 визначений виключний перелік підстав для проведення інспекційних відвідувань, серед яких, за повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Відповідно до п. 6 Порядку №295, під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (ч. 19 Порядку №295).

Згідно з нормами п. 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

П. 29 Порядку №295 визначено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Оскаржене рішення відповідача було прийняте на підставі висновків посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про працю, а саме, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, зробленого на підставі відомостей протоколів допиту свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 14.07.2018 р., отриманих разом з повідомленням Міжгірського відділення поліції Хустського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області, а також відібраних під час інспекційного відвідування пояснень ФОП ОСОБА_1 від 17.08.2018 р.

Так, згідно з наявним в матеріалах справи протоколами допиту свідка, слідчим СВ Міжгірського відділення поліції Хустського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області 14 липня 2018 року в ході досудового розслідування (в рамках кримінального провадження) допитано в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Відповідно до вимог чинного законодавства, під час допиту зазначених осіб їм роз'яснені їх права відповідно до статті 63 Конституції України, статті 18 Кримінального процесуального кодексу України та, відповідно до вимог ст. 67 Кримінального процесуального кодексу України, попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиве показання та статтею 385 Кримінального кодексу України за відмову свідка від давання показань.

Під час проведеного допиту свідків ОСОБА_2 повідомила, що працює продавцем в магазині-кафе в АДРЕСА_2. Зазначені відомості підтвердив під час проведеного допиту також і ОСОБА_3 (арк. спр. 70 - 81).

Окрім того, в ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 надав посадовим особам відповідача пояснення, відповідно до змісту яких також підтвердив факт використання праці ОСОБА_2 у магазині-кафе в с. Репине-Діл, б/н у період з 11.07.2018 р. по. 14.07.2018 р. Разом з тим, повідомив, що така допомагала йому розносити товар, оскільки проходила стажування, та на момент проведення інспекційного відвідування позивач саме здійснював оформлення трудового договору з нею (арк. спр. 66).

Вказані відомості ФОП ОСОБА_1 частково визнав також під час розгляду справи про адміністративні правопорушення в Міжгірському районному суді Закарпатської області, що підтверджується постановою останнього від 19.09.2018 року у справі №302/1100/18. Окрім того, зазначеним судовим органом встановлено факт допуску позивачем до роботи в якості продавця в магазині-кафе в с. Репине-Діл Міжгірського району з 11.07.2018 по 14.07.2018 р. ОСОБА_2(акр. спр. 88 - 89).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеними обставини допуску позивачем до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_2.

Суд відхиляє посилання позивача на неналежність в якості доказу допуску до роботи протоколів допиту свідків від 14.07.2018 р., оскільки такими підтверджено факт роботи ОСОБА_2 в якості продавця в магазині, в якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1, працівниками правоохоронних органів попереджено свідків про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, а точність фіксації відібраних показів засвідчена ними шляхом проставлення власноручного підпису.

Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Ст. 21 КЗпП України надано визначення поняттю «трудовий договір», відповідно до якого таким є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Норми ст. 265 КЗпП України передбачають відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, зокрема, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі - Порядок №509).

Так, відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку №509, штрафи можуть бути накладені, в тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (п. 3 Порядку №509).

Абз. 2 п. 8 Порядку №509 передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п. 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Враховуючи вищенаведені законодавчі норми та те, що позивач факт використання праці ОСОБА_2 під час розгляду справи про адміністративні правопорушення в Міжгірському районному суді Закарпатської області визнав, суд вважає, що оскаржена постанова Управління Держпраці у Закарпатській області від 06.09.2018 №ЗК404/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-171 про накладення штрафу є правомірною та скасуванню не підлягає.

Суд вважає безпідставною позицію позивача стосовно неприпустимості подвійного притягнення до відповідальності за одне й те саме правопорушення за нормами КЗпП України та 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на наступне.

Постанова Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК404/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-171 про накладення штрафу, яка є предметом оскарження у даній справі, винесена 06 вересня 2018 року, а постанова Міжгірського районного суду Закарпатської області у справі №302/1100/18, на яку посилається позивач, була винесена 19.09.2018 року.

Отже, спірна постанова відповідача була винесена першою в часі, ніж постанова Міжгірського районного суду Закарпатської області, а тому в будь-якому випадку не може розглядатися як повторене притягнення позивача до відповідальності. Більше того, під час розгляду справи про адміністративні правопорушення судом було взято до уваги факт притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за встановленими судом обставинами постановою Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК404/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-171 про накладення штрафу.

Окрім того, суд вважає, що притягнення позивача до фінансової відповідальності на підставі ст. 265 КЗпП України за те, що він як суб'єкт підприємницької діяльності, порушив законодавство про працю, є іншим видом юридичної відповідальності ніж та, яка передбачена Кодексом про адміністративні правопорушення, а тому не суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно норм ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи суд вважає, що відповідач при прийнятті оскарженої постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ - 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяР.О. Ващилін