Рішення № 78352990, 06.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року м. Житомир

справа № 240/4745/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи з 15.03.2017 внаслідок поранення, захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.06.2018 №65;

- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи з 15.03.2017 внаслідок поранення, захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 та факту подання позивачем усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

В обґрунтування позову зазначає, що Міністерство оборони України, відмовляючи в призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що встановлено інвалідності понад 3-х місячний строк після звільнення із служби, порушує його право на соціальний захист та отримання належної грошової допомоги у зв'язку із встановлення інвалідності 2 групи, внаслідок поранення (контузія) пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Відповідач відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що встановлено інвалідності понад 3-х місячний строк після звільнення із служби. Крім того, зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін.

Справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

На виконання вимог суду, відповідачем було надано відзив на позовну заяву, який обґрунтовано тим, що оскільки первинна група інвалідності, внаслідок поранення (контузія) пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, була встановлена позивачу з 04.04.2014 та в матеріалах справи відсутня інформація про настання інвалідності в період проходження позивачем строкової служби в 1988-1989 роках, чи не пізніше ніж через три місяці після звільнення, підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю немає.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу на території республіки Афганістан в період з 03.06.1988 по 07.01.1989.

В матеріалах адміністративної справи віститься витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2252 від 21.12.2011 відповідно до якого осколкове поранення грудей колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 та ІХС, стенокардія напруги, ФК ІІ, Симптоматична гіпертензія, Міокардіопатія змішаного генезу, СН І ст., дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. з гіпертензією, поранення (контузія) та захворювання, ТАК пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Як вбачається з копії висновку судово-медичної експертизи №1068/Ж від 17.12.2011 у ОСОБА_1 рубець є наслідком загоєння ран, що могли утворитися в результаті вогнепальних (осколкових) поранень, які могли бути отримані в 1988 році.

Згідно наявної в матеріалах справи копії довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ №289354 від 25.04.2012, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 19.04.2012. Причина інвалідності: Поранення (контузія) та захворювання Так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №782385 від 25.04.2017, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 15.03.2017. Причина інвалідності: Поранення (контузія) та захворювання. так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

У позовній заяві позивач зазначає, що подав заяву до Міністерства оборони України через Житомирський ОВК щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Протоколом від 22.06.2018 №65 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги: сержанту в запасі ОСОБА_1 з тих підстав що згідно з пунктом 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається військовослужбовцям строкової служби у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.

Вказано, що згідно абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку №975, у разі зміни інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулись, не здійснюються. ОСОБА_1 групу інвалідності змінено понад дворічний термін.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року "Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до статті 41 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом №2011-XII.

При цьому, згідно ст. 1 Закону N 2011-XII на час виникнення правовідносин соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 2 статті 16 Закону №2011-XII в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності 3 групи з 19.12.2008 року, визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок № 499).

Пунктом 2 постанови КМУ № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

При цьому одноразова грошова допомога по 3 групі інвалідності позивачеві після звільнення з військової служби не призначалася та не виплачувалася.

В подальшому, на час встановлення позивачу 2 групи інвалідності з 21.11.2016 року, нормативними актами, якими врегульовано його право на отримання одноразової грошової допомоги є: Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону № 5040-VI від 04.07.2012 року (набрав чинності з 01.01.2014 року) та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п.6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до приписів ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції періоду повторного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності позивачу ) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

При цьому, враховуючи вищенаведені норми права, особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи повторного встановлення такої інвалідності.

Частиною 2 п.3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Надаючи офіційне тлумачення положень ст.58 Конституції України Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи виникло з моменту встановлення йому цієї інвалідності з 15.03.2017, незалежно від часу, що минув після звільнення його з військової служби.

При цьому, аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи повторного встановлення такої інвалідності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 року № 21-446а14 та від 21.04.2015 року № 21-135а15.

Окрім того, в постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 року по справі №21-563а14 проаналізувавши положення редакцій статті 16 Закону №2011-XII суд застосував саме те (нове) законодавство, яке було чинним на час встановлення особі вищої групи інвалідності дійшов висновку, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Крім того, Порядок №975 не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування його до осіб, які отримали первинну інвалідність до 01.01.2014 та до осіб, які проходили строкову військову службу в країнах, де велись бойові дії. А, отже, в розумінні вимог вказаних положень позивач може реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права.

Враховуючи той факт, що грошову допомогу по 3-й групі інвалідності позивач не отримував, він має право на отримання грошової допомоги по 2-й групі інвалідності у повному розмірі з 17.03.2017.

Пунктом 8 ст.16-3 Закону №2011-XII встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас статтею 16-4 Закону встановлений вичерпний перелік підстав коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу зазначений у пункті 11 Порядку №975.

Такими документами відповідно пункту 11 Порядку №975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Правова позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №806/986/16, постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №802/1869/17-а.

З наданих до справи доказів вбачається, що поранення і захворювання позивач отримав не внаслідок протиправних дій, а внаслідок виконання обов'язків військової служби під час участі в бойових діях.

Доводи Міністерства оборони України є помилковими з огляду й на те, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 квітня 2015 року №21-135а15.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Як встановлено судом у визначений Законом трирічний термін позивач звернувся до Житомирського ОМВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому саме 2-ї групи інвалідності з 17.03.2017 у відповідності до Порядку № 975, яким врегульовано право позивача на отримання названої допомоги.

З огляду на викладене, відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, діяв всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому рішення Міністерства оборони про відмову у призначенні позивачу грошової допомоги, що оформлене протоколом засідання комісії МОУ 22.06.2018 №65 є протиправним.

Таким чином, cуд вважає, що позивачеві, як інваліду війни 2-ї групи, повинна бути призначена і виплачена одноразова грошова допомога, відповідно до п. 6 Порядку № 975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому 2-ї групи інвалідності, а саме 17.03.2017.

Аналогічної правової позиції притримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 05.11.2018 у справі №806/2286/18.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.267 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив:

Позов ОСОБА_1 (с.Заболоть, Радомишльський район, Житомирська область,12234, РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат (вул. Сергія Параджанова, 4, м.Житомир, 10001) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи з 15.03.2017 внаслідок поранення, захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.06.2018 №65.

Зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи з 15.03.2017 внаслідок поранення, захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.С. Токарева