Рішення № 78352856, 05.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Житомир справа № 0640/4469/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2 га., для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації на території Овруцької об'єднаної територіальної громади біля села Велика Фосня, оформлену листом № Н-9002/0- 4737/0/22-18 від 31.08.2018 року.

- зобов'язати відповідача надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2 га., для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації на території Овруцької об'єднаної територіальної громади біля села Велика Фосня на підставі поданої нею заяви від 30.08.2018 та доданого пакету документів;

- зобов'язати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення у встановлений судом строк з дня набрання чинності рішення у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що в серпні 2018 року вона звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою та всіма необхідними доданими до неї документами, в якій просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації на території Овруцької ОТГ Житомирської області. Однак, за наслідками розгляду вищезазначеної заяви Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 31.08.2018 №Н-9002/0-4737/0/22-18 відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку з тим, що бажана позивачем земельна ділянка відсутня в переліку земельних ділянок, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Житомирської області. Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 28 вересня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

19 жовтня 2018 року до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову в повному обсязі.

В підтвердження такої позиції зазначено, що позивач звернувся до Головного Управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, до якого було додано графічні матеріали, які не можуть бути розцінені як належні, оскільки безпосередньо у їх графічній частині не наводиться інформація стосовно меж населеного пункту та не вказана бажана земельна ділянка. У зв'язку з цим неможливо визначити відповідність місця розташування бажаної позивачем земельної ділянки вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам та іншій містобудівній і землевпорядній документації. Крім того, представник відповідача вказує, що у разі розробки проекту землеустрою щодо земельної ділянки, місцезнаходження якої на момент прийняття рішення було визначено не точно, а також відносно якої були відсутні відомості щодо прав на неї третіх осіб, особа, зацікавлена в одержані безоплатно у власність земельної ділянки, після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може не отримати її у власність, у зв'язку із знаходження витребуваної земельної ділянки (або її частини), наприклад, у власності або користуванні інших осіб, або перебування земельної ділянки в категорії земель, які відповідно до законодавства або затвердженої документації не можуть передаватися у приватну власність. А тому, питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має розглядатися щодо відведення конкретно визначеної земельної ділянки з певними межами, місцем розташування, з визначеною щодо неї правами та відомостями щодо її категорії, форми власності та інше. З огляду на зазначене, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області вважає, що при розгляді заяви ОСОБА_1 воно діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (а.с.46-47)

Розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 263 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що з метою реалізації свого права на отримання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 у серпні 2018 року звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації на території Овруцької ОТГ Житомирської області.

Однак, за наслідками розгляду клопотання позивача Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 31.08.2018 № Н-9002/0-4737/0/22-18 відмовило ОСОБА_1 в задоволенні її клопотання. В якості підстави для відмови зазначено, що спеціальним законодавчим актом - Законом України "Про охорону земель" визначено правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля. А тому, з метою раціонального використання земельних ділянок Головним управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площі, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Житомирської області. Враховуючи те, що вказана ОСОБА_1 в клопотанні земельна ділянка відсутня у вищезазначеному переліку, відповідачем було відмовлено в задоволенні її клопотання. (а.с.17)

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані Земельним кодексом України (далі - ЗК України), який визначає основний зміст практично всіх інститутів земельного права.

Відповідно до ч.1, 2 та п. "а" ч.3 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За приписами абз.1 ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування ( ч.2 ст.116 ЗК України) .

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом ( ч.3 ст.116 ЗК України).

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку ( ч.7 ст.118 ЗК України).

Таким чином Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України " Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" від 29 вересня 2015 року № 44-у/2015 (Справа № 2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 19.01.2016 року (справа №824/167/15-а/21-3690а15).

Із системного аналізу норм земельного законодавства вбачається, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити: відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України); чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Разом з тим, суд зазначає, що в оскаржуваній відмові, яка викладена у листі відповідача від 31.08.2018 №Н-9002/0-4737/0/22-18 відсутні посилання про невідповідність місця розташування земельної ділянки, зазначеної позивачем вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, вимогам генерального плану населених пунктів, вимогам іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць чи вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, мотиви з яких позивачу було відмовлено у наданні позитивної відповіді, суперечать нормам, які регулюють вказані спірні правовідносини.

Разом з тим, відповідач мотивував свою відмову тим, що вказана земельна ділянка відсутня у переліку земельних ділянок, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Житомирської області, який опубліковано на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, тобто посилався на підставу, що не є підставою для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в власність, передбаченою ст. 118 Земельного кодексу України.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилаючись на відсутність бажаної позивачем земельної ділянки у переліку земельних ділянок, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації, вийшов за межі наданих йому Земельним кодексом України повноважень.

Водночас, щодо наведених у відзиві на позовну заяву, доводів представника позивача, які полягають в тому, що позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що додані нею до клопотання графічні матеріали не дають можливості точно визначити місце розташування бажаної земельної ділянки, оскільки не містять інформації стосовно меж населеного пункту, суд не приймає їх до уваги, оскільки зазначені обставини не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення, оформленого листом від 31.08.2018 №Н-9002/0-4737/0/22-18.

Крім того, правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру у області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 29.09.2016 № 333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за вих. №1391/29521.

Так, підпунктом 13 пункту 4 якого встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

При цьому, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляються розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Натомість, відповідач за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1, надав останній відмову, оформлену листом від 31.08.2018 №Н-9002/0-4737/0/22-18.

Отже в даному випадку мають місце протиправні дії відповідача, які полягають у прийнятті відповідачем рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у невстановленій законодавством формі. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом від 31.08.2018 №Н-9002/0-4737/0/22-18, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації на території Овруцької об'єднаної територіальної громади біля села Велика Фосня.

Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2 га., для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації на території Овруцької об'єднаної територіальної громади біля села Велика Фосня, суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законодавством, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Повноваження щодо вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в даному випадку належать до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Таким чином, суди не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством,

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в частині зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою слід відмовити.

Одночасно, застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.08.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2 га., для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації на території Овруцької об'єднаної територіальної громади біля села Велика Фосня та за результатами розгляду прийняти рішення із врахуванням норм Земельного кодексу України та встановлених даним рішенням суду обставин справи.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 12.09.2018 № 35 (а.с.4) ОСОБА_1 під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255, 257, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 11134; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м.Житомир, 10002; код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправною відмови та зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою - задовольнити частково.

Визнати протиправною оформлену листом від 31.08.2018 №Н-9002/0-4737/0/22-18 відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002; код ЄДРПОУ 39765513) в наданні ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Житомирська область, 11134; РНОКПП НОМЕР_1) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність в межах норм безоплатної приватизації, для ведення особистого селянського господарства, земельної ділянки орієнтованою площею 2 га., розташованої на території Овруцької об'єднаної територіальної громади біля села Велика Фосня.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002; код ЄДРПОУ 39765513) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Житомирська область, 11134; РНОКПП НОМЕР_1) від 30.08.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність в межах норм безоплатної приватизації, для ведення особистого селянського господарства, земельної ділянки орієнтованою площею 2 га., розташованої на території Овруцької об'єднаної територіальної громади біля села Велика Фосня.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002; код ЄДРПОУ 39765513) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Житомирська область, 11134; РНОКПП НОМЕР_1) понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович