Ухвала суду № 78350682, 06.12.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

06.12.2018 Справа №607/15150/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року м.Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області І.М. Черніцька, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа – ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа – ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що він та ОСОБА_2 є співвласниками квартири за №5 по вул. Б.Хмельницького,9 в м.Тернополі. 31 липня 2006 року ОСОБА_2 уклала з ВАТ КБ «Надра» договір іпотеки зазначеної квартири в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договору від 31.07.2006 року. Вказує, що будь-якої згоди, у тому числі нотаріально засвідченої, на передачу спільного сумісного майна в іпотеку не надавав. ОСОБА_2В уклала договір іпотеки без наявності на те повноважень та його нотаріально посвідченої згоди. Відтак, вважає, що даний договір є недійсним.

Ухвалою суду від 06 серпня 2018 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до розгляду.

04 грудня 2018 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони органам та суб’єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які дії в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо переходу права власності в позасудовому порядку на квартиру за №5 по вул. Б.Хмельницького,9 в м.Тернополі на підставі договору іпотеки від 31 липня 2006 року укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2, посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_4 за № 7050.

Заяву мотивовано тим, що під час перебування справи на розгляді, 10 вересня 2018 року між банком та ПП «Будсоюз-Техніка» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором та договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки. 11 вересня 2018 року ПП «Будсоюз –Техніка» направило ОСОБА_5 вимогу про повне погашення боргу за договором кредиту та попереджено, що у разі невиконання даної вимоги буде здійснено звернення на всі квартири передані ОСОБА_2 в іпотеку банку, в тому числі і на квартиру за №5 по вул.Б.Хмельницького,9 в м.Тернополі шляхом застосування позасудових способів звернення передбачених п. 7.4 договору іпотеки.

Посилаючись на наведене та те, що існує реальна загроза того, що предмет іпотеки в позасудовому порядку та без його згоди буде протиправно відчужений на користь відповідача на підставі оскаржуваного іпотечного договору, що призведе до порушення його права власності, у разі задоволення позову, просить задовольнити заяву.

Відповідно до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи .

В судове засідання сторони не викликались.

Суд, розглянувши заяву та матеріали позову, не надаючи оцінку доказам, наданим позивачем на підтвердження позовних вимог та не вирішуючи спір по суті, вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п.4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року за № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Разом з тим, на відміну від адміністративного судочинства, визначальний принцип цивільного судочинства полягає у змагальності сторін, тобто у покладанні обов’язку доказування обставин в обґрунтування вимог/заперечень покладається на кожну із сторін процесу.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та певні протоколи до неї, і ця обставина з огляду на приписи ч.1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 року «Про міжнародні договори» свідчить про обов’язковість застосування національними судами України норм Конвенції.

В контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції, ЄСПЛ розглядалися справи про порушення права власності де об’єктами були кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, які є остаточними та підлягають виконанню («Бурдов проти Росії» , заява 59498\00. Рішення від 07.05.2002 року).

Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти Італії» від 28.07.1999 року, заява №22774\93).

Відтак, суд наголошує, що диспозиція закону, котра дозволяє суду, з метою забезпечення позову до ухвалення остаточного рішення, забороняти особам вчиняти певні дії, є юридично невизначеною, і носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача боржника в ході звернення стягнення на предмет іпотеки та недопущення необґрунтованого втручання в право власності (виправданого сподівання) стягувача.

В заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити органам та суб’єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційній ї дії в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо переходу права власності у позасудовому порядку на квартиру за № 5 по вул.Б.Хмельницького,9 в м.Тернополі, що на думку суду, свідчить про нечіткість вимоги - заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не зазначено конкретного суб’єкта, щодо котрого у нього виникають застереження .

Окрім цього, суд зазначає, що із змісту договору іпотеки не встановлено погодження сторонами позасудового набуття права власності банком на іпотечне майно, наявність у договорі іпотечного застереження.

Відтак, на даний час, суд не вбачає будь яких труднощів чи неможливості виконання судового рішення навіть в разі потенційного задоволення позовних вимог.

При цьому, суд наголошує, що позивачем належними допустимими, та достатніми доказами не доведено наявності наміру відповідача будь -яким чином здійснити реєстрацію перехову права власності на спірне майно у позасудовому порядку.

Із змісту вимоги встановлено, що банк лише повідомляє про те, що у випадку непогашення заборгованості розпочне звернення стягнення на Предмет іпотеки, згідно чинного законодавства та умов договору.

Сам по собі факт надіслання вимоги про усунення порушень договору кредиту та у разі їх невиконання про почато звернення стягнення на предмет іпотеки не підтверджує доводів позивача про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, вивчивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що подана позивачем заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає, оскільки позивачем не вказано жодних обґрунтувань для застосування заходів забезпечення позову у визначений ним спосіб.

Керуючись ст.ст. 149-150, 153, 259-261, 352-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа – ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки відмовити.

Копію ухвали негайно після її постановлення надіслати заявнику .

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 15 днів з дня складення повного тексу судового рішення. Якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 06 грудня 2018 року.

Суддя