Рішення № 78348552, 05.12.2018, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/757/18

Провадження № 2/311/878/2018

05.12.2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Задорожка Д.А.

секретаря судового засідання Листопад В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Василівка цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

До Василівського районного суду надійшов позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості, в якому вказано наступне.

Відповідно до укладеного договору від 06 жовтня 2009 року, відповідач ОСОБА_1 отримала від позивача кредит в розмірі 4 200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконувала зобов’язання за договором, внаслідок чого станом на 30 квітня 2018 року у неї перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виникла заборгованість в розмірі 69 243 грн. 18 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 4 172 грн. 61 коп., заборгованості з процентів за користування кредитом у сумі 58 197 грн. 09 коп., заборгованість за пенею та комісією в сумі 3 100 грн. 00 коп., а також 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 3 273 грн. 49 коп. - штраф (процентна складова).

Зазначену суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1, а також покласти на останню оплату судових витрат (а.с. 2-4).

В судове засідання представник позивача не з’явився, але надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з’явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена своєчасно та у встановленому законом порядку. Відповідачем надано відзив на позовну заяву, зміст якого зводиться до наступного.

На думку відповідача, фактично кредитний договір між нею та позивачем не було укладено, оскільки сторонами не дотримано письмової форми договору, а банк на власний розсуд, без погоджень з відповідачем, переказав на її платіжну карту суму грошей та запропонував користуватися ними. Надана позивачем заява, на думку відповідача, не є кредитним договором, оскільки не містить інформацію про умови договору (а.с. 46-47).

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому він зазначив, що укладання кредитного договору між сторонами відбулося відповідно до вимог ст.. 634 ЦК України, за принципом укладання договору приєднання, а умови та правила надання банківських послуг є публічною офертою, які містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Позивач зазначив, що банком надано відповідачу кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, що свідчить про укладення між сторонами договору, який ніким не оспорено, а отже є підстави для стягнення заборгованості з відповідача (а.с. 56-62).

Дослідивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно вимог ст.1048 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. На підставі ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору від 06 жовтня 2009 року, відповідач ОСОБА_1 отримала від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (на час розгляду справи в суді назву змінено на АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), кредит в розмірі 4 200 грн. 00 коп., у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, що підтверджено копією заяви позичальника на отримання кредиту, витягом із Умов та привал надання банківських послуг, статутом позивача, випискою з ЄДРПОУ, які містяться в матеріалах справи (а.с. 8, 9, 10-15, 20, 21).

В порушення умов договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов’язання належним чином не виконувала, у зв’язку з чим станом на 30 квітня 2018 року у неї перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виникла заборгованість в розмірі 62 369 грн. 70 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 4 172 грн. 61 коп., заборгованості з процентів за користування кредитом у сумі 58 197 грн. 09 коп., яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 5-7).

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення пені та штрафів суд зазначає наступне.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вказав, що станом на 30 квітня 2018 року відповідач ОСОБА_1 має, крім того, заборгованість за пенею та комісією в сумі 3 100 грн. 00 коп., а також 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 3 273 грн. 49 коп. - штраф (процентна складова).

Суд вважає, що такі нарахування є неправомірними, виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавлена певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пеня, як вид неустойки нараховується у відсотках за несвоєчасно виконане зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання,

За положеннями ст.61 Конституції України зазначено, що ніхто не може двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За одне й те саме порушення зобов'язання (порушення строків виконання зобов`язання, несвоєчасне виконання зобов`язання) Банк накладає подвійну відповідальність одного виду.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне і те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З огляду на викладене, суд вважає, що одночасно застосовувати і штраф і пеню в даному випадку є неправомірно, а тому відмовляє в частині позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення штрафів в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 3 273 грн. 49 коп. – (процентна складова) та стягує 3 100 грн. – заборгованість за пенею та комісією за Кредитним договором.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 65 469 грн. 70 коп. та складається з: тіла кредиту - 4 172 грн. 61 коп., заборгованості з процентів за користування кредитом - 58 197 грн. 09 коп., 3 100 грн. – заборгованість за пенею та комісією за Кредитним договором.

Суд критично відноситься до заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, виходячи з наступного.

Суд зазначає. що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору приєднання і регулюються ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, при цьому друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Із визначенням, яке міститься в ст. 633 ЦК України, договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними. Також частинами 2 та 3 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів.

Укладення між банком та відповідачем саме вказаного виду договору підтверджується змістом заяви, в якій зазначається, що відповідач своїм підписом приєднується і зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах і правилах надання банківських послуг, тарифах банку, що складають Договір банківського обслуговування.

Відповідно до п. 1.27 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно з п.п. 15.2 та п.п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України», платіжна картка є власністю емітента і надається ним клієнту відповідно до умов договору.

Із матеріалів справи вбачається, що заява відповідача від 06.10.2009 має ознаки кредитного договору, містить відповідні умови, які підписали обидві сторони, при укладанні договору відповідач був ідентифікований. Банк встановив ліміт на картрахунок та в подальшому здійснив кредитування рахунку картки, яка була видана позичальнику.

Позичальник після отримання картки та ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти, та вносив платежі на погашення кредиту, що підтверджено випискою по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 63-70).

Приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, активація відповідачем картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток.

У відповідності до умов кредитного договору, 06.10.2009 позичальник отримав основну кредитну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».

Відповідно до кредитного договору, Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

На думку суду, підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача є неспроможними, спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами та на вирішення спору по суті не впливають.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача сплачену суму судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з наступного розрахунку:

- 69 243 грн. 18 коп. – розмір заявлених позовних вимог;

- 65 469 грн. 70 коп. – розмір задоволених позовних вимог;

- 65 469 грн. 70 коп./69 243 грн. 18 коп. х 100 = 94,55 % - відсоток задоволених позовних вимог;

1 762 грн. 00 коп. (сплачена сума судового збору) х 94,55 % = 1 665, 97 грн. – розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 77,80, 263-268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, (ІПН НОМЕР_1) на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (49094 м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, 30, код ЄДРПОУ - 14360570, розрахунковий рахунок № 29092829003111, МФО - 305299 АТ КБ «ПРИВАТБАНК») заборгованість за кредитним договором від 06 жовтня 2009 року в розмірі 65 469 грн. 70 коп., витрати з оплати судового збору в сумі 1 665 грн. 97 коп., а всього – 67 135 (шістдесят сім тисяч сто тридцять п'ять) грн. 67 коп.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області (згідно п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІI Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 06 грудня 2018 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_2