Рішення № 78346032, 06.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2018

Справа № 910/12954/18

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (м. Київ) в особі Київської міської філії (м. Київ)

До Комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" Державного управління справами (м. Київ)

Про стягнення 140.212,59 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" Державного управління справами про стягнення 140.212,59 грн., з яких: 110.741,12 грн. основного боргу, 21.713,43 грн. інфляційних втрат, 2.825,50 грн. пені, 4.932,54 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати телекомунікаційних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.18. відкрито провадження у справі № 910/12954/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), визначено учасникам господарського процесу строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, пояснень, заяв, клопотань.

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі, направлено на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримано відповідачем 10.10.18. відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення № 0103047844111.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/12954/18.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

25.02.16. між позивачем (далі – Виконавець) та відповідачем (далі – Замовник) укладено Договір № K.U.-10049/16 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти (далі – Договір-1), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець зобов'язуються у 2016 році надавати Замовнику послуги з передавання даних і повідомлень (телекомунікаційні послуги), а також послуги, пов'язані технологічно з телекомунікаційними послугами (далі - Послуги), що визначаються у Замовленні Послуг та у відповідних Додатках до цього Договору, а Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати отримані Послуги відповідно до вимог нього Договору і Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ «Укртелеком» (далі - Умови Укртелекому, затверджені Виконавцем,та опубліковані на офіційному веб-сайті ПАТ «Укртелеком» http://ukrtelecom.ua).

Положеннями п. 7.2 Договору-1 сторони погодили, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.16., однак, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, умови Договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.16., а в частині розрахунків – до повного їх виконання.

07.12.17. між позивачем (далі – Виконавець) та відповідачем (далі – Замовник) укладено Договір № K.U.-10049/17 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти (далі – Договір-2), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець зобов'язуються у 2017 році надавати Замовнику послуги з передавання даних і повідомлень (телекомунікаційні послуги), а також послуги, пов'язані технологічно з телекомунікаційними послугами (далі - Послуги), що визначаються у Замовленні Послуг та у відповідних Додатках до цього Договору, а Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати отримані Послуги відповідно до вимог нього Договору і Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ «Укртелеком» (далі - Умови Укртелекому, затверджені Виконавцем,та опубліковані на офіційному веб-сайті ПАТ «Укртелеком» http://ukrtelecom.ua).

Положеннями п. 7.2 Договору-2 сторони погодили, що він набирає чинності з 01.01.17. і діє до 31.12.17., а в частині розрахунків – до повного їх виконання.

17.05.18.. між позивачем (далі – Виконавець) та відповідачем (далі – Замовник) укладено Договір № K.U.-10049/18 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти (далі – Договір-3), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець зобов'язуються у 2018 році надавати Замовнику послуги з передавання даних і повідомлень (телекомунікаційні послуги), а також послуги, пов'язані технологічно з телекомунікаційними послугами (далі - Послуги), що визначаються у Замовленні Послуг та у відповідних Додатках до цього Договору, а Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати отримані Послуги відповідно до вимог нього Договору і Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ «Укртелеком» (далі - Умови Укртелекому, затверджені Виконавцем,та опубліковані на офіційному веб-сайті ПАТ «Укртелеком» http://ukrtelecom.ua).

Положеннями п. 7.2 Договору-2 сторони погодили, що він набирає чинності з 01.01.18. і діє до 31.12.18., а в частині розрахунків – до повного їх виконання.

Договір-1, Договір-2, Договір-3 надалі разом іменуються Договори.

Перелік та опис замовлених Послуг, спеціальні умови організації, технічні характеристики та порядок надання Послуг Виконавця визначаються в Замовленні Послуг та в окремих Додатках до цього Договору, що підписуються Сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договорів).

Додатками до Договорів сторони погодили перелік послуг телефонного зв’язку, послуг Інтернет, послуг проводового радіомовлення, які надаються та тарифи.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договори як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов’язків з надання послуг та їх оплати.

За своїм змістом та правовою природою укладені між сторонами Договори є договорами про надання послуг.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано телекомунікаційні послуги на основі чого виставлялися відповідачу рахунки-акти за надані телекомунікаційні послуги з березня 2016 року по липень 2018 року на загальну суму 147.525,37 грн.

Система розрахунків, що застосовується Виконавцем: з надсиланням рахунків у паперовому вигляді (п. 3.6 Договорів). Розрахунки проводиться шляхом здійснення оплати Замовником після пред'явлення Виконавцем рахунка на оплату послуг (разом з рахунком надається акт передавання-приймання наданих послуг) або рахунка-акта на оплату послуг (при цьому рахунок-акт одночасно є актом здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за кожний розрахунковий період. Порядок оплати наданих телекомунікаційних Послуг - в кредит (п. п. 3.1, 3.2 Договорів).

Жодних заперечень з приводу якості чи кількості наданих послуг під час їх надання відповідачем до матеріалів справи не надано.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Замовника за Договорами, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем прийнятих за Договорами зобов’язань з надання телекомунікаційних послуг.

Зважаючи на викладені вище обставини, враховуючи умови Договорів та виходячи з положень ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем рахунки-акти є належним доказом надання послуг відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов’язань з надання телекомунікаційних послуг на загальну суму 147.525,37 грн. в межах Договорів здійснено належним чином.

З них відповідачем було оплачено позивачу 17.000,00 грн. 08.06.16., 19.777,48 грн. 11.06.18.

Також позивачем за липень 2018 року здійснено перерахунок абонплати на користь відповідача на суму 6,77 грн.

Отже, неоплаченими залишились телекомунікаційні послуги за Договорами за пред’явлений до стягнення період на загальну суму 110.741,12 грн.

Позивачем направлено відповідачу претензію № 14-07-233 від 21.12.17. про сплату боргу.

Листом від 29.01.18. відповідач гарантував сплату боргу за 2017 рік до 01.04.18.

Листом від 18.04.18. відповідач зазначив про перенесення терміну погашення заборгованості за надані за 2017 рік телекомунікаційні послуги до 20.05.18.

Оскільки станом на день звернення з даним позовом до суду відповідач заборгованість так і не оплатив, вказане і зумовило звернення Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

До спірних правовідносин сторін судом застосовуються положення Закону України «Про телекомунікації».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством (ч. 1 ст. 68 вказаного Закону).

Як визначено пунктом 68 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.12., розрахунки за послуги можуть здійснюватися на умовах попередньої (авансової) та/або наступної оплати. Оператор, провайдер зобов'язаний пропонувати та надавати споживачам на їх вибір послуги (пакети послуг) на умовах, які передбачають попередню (авансову) та/або наступну оплату. Споживачі здійснюють розрахунки з оператором телекомунікацій самостійно або через суб'єктів господарювання, що відповідно до законодавства мають право приймати платежі.

Згідно з п. 72 вказаних Правил, розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору.

У разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.

Як встановлено судом вище, на виконання умов Договорів позивачем за період з березня 2016 року по липень 2018 року було надано, а відповідачем прийнято телекомунікаційних послуг на загальну суму 147.525,37 грн., проте, на момент вирішення спору і прийняття рішення в даній справі у відповідача існує непогашена за Договорами заборгованість перед позивачем по оплаті наданих і прийнятих телекомунікаційних послуг за Договорами за вказаний період на загальну суму 110.741,12 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги однак не оплатив їх вартості, грошові кошти в розмірі 110.741,12 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 21.713,43 грн. інфляційних втрат, 4.932,54 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду, розмір 3% річних становить 4.932,54 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, внаслідок чого вказана сума грошових коштів підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При перерахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку не враховано індекси інфляції з від’ємним значенням.

Разом з тим, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

Крім того, на заборгованість за липень 2018 року в сумі 4535,56 грн. інфляційні втрати позивачем не нараховано, період для нарахування не вказано, однак, в таблиці нарахувань в загальну суму розрахунку інфляційних втрат додано 4535,56 грн.

Отже, за перерахунком суду, розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 17.168,63 грн. Інфляційні втрати в розмірі 4.544,80 грн. нараховані безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 2.825,50 грн. - пені, суд відзначає наступне.

Згідно з п. 6.1 Договорів у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов’язань за Договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та Умов Укртелекому.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації», у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Суд визнає вірним розрахунок позивача пред’явленої до стягнення пені в розмірі 2.825,50 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог з підстав часткового задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" Державного управління справами (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, б. 150; ідентифікаційний код 34477817) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Антоновича,40; ідентифікаційний код 01189910) 110.741 (сто десять тисяч сімсот сорок одну) грн. 12 коп. основного боргу, 17.168 (сімнадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 2.825 (дві тисячі вісімсот двадцять п’ять) грн. 50 коп. пені, 4.932 (чотири тисячі дев’ятсот тридцять дві) грн. 54 коп. 3% річних, 2.035 (дві тисячі тридцять п’ять) грн. 02 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко