Рішення № 78345547, 29.11.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2018м. ДніпроСправа № 904/3916/18за позовом Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асамір" ЛТД, м. Дніпро

про встановлення належності виконання зобов'язання

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1 довіреність № 45 від 01.09.2018;

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асамір" ЛТД" (далі - відповідач) про встановлення належності виконання зобов'язання.

Ухвалою суду від 03.09.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.09.2018.

Ухвалою суду від 27.09.2018 підготовче засідання відкладено на 23.10.2018.

У зв'язку з перебуванням судді Суховарова А.В. у відрядженні, підготовче засідання по справі № 904/3916/18, призначене на 23.10.2018, не відбулось, ухвалою суду від 16.10.2018 підготовче засідання призначено на 30.10.2018.

29.10.2018 від відповідача надійшла письмова заява про розгляд справи за відсутності представника.

Ухвалою суду від 30.10.2018 подовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 01.12.2018, підготовче засідання відкладено на 15.11.2018.

Ухвалою суду від 15.11.2018 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 29.11.2018.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (покупецем) та відповідачем (постачальником) укладено договір поставки №17/1876КП від 18.12.2017 року (далі – Договір №17/1876КП), №17/1987 від 01.12.2017 року (далі – Договір №17/1987), №17/2293 від 01.12.2017 року (далі – Договір №17/2293), №17/2552ХЕ від 10.04.2018 року (далі – Договір №17/2552ХЕ).

Відповідно до п.1.1 Договорів №№17/1876КП, 17/1987, 17/2293, 17/2552ХЕ постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити брухт і відходи чорних металів - метали чорні вторинні за видами та якістю, що передбачені ДСТУ 4121-2002, та вимогами, зазначеними цим Договором, специфікаціями чи додатками до цього Договору (далі – товар).

Ціна товару вказується в специфікаціях або додаткових угодах, оформлених у вигляді Додатків до даного Договору, без урахування податку на додану вартість, який нараховується в порядку, передбаченому розділами V і XX Податкового кодексу України. Ціна товару визначається з урахуванням умов поставки, зазначених у специфікаціях до даного Договору. Специфікації та додаткові угоди є невід'ємною частиною даного Договору (п.2.1 Договорів №№17/1876КП, 17/1987, 17/2293, 17/2552ХЕ)

Поставка товару здійснюється протягом терміну дії Договору за цінами, встановленими сторонами на певні періоди відповідними специфікаціями порядком, передбаченим п.2.1 даного Договору (п. 3.2 Договорів №№17/1876КП, 17/1987, 17/2293, 17/2552ХЕ)

При відвантаженні товару залізничними транспортом постачальник зобов'язаний сповістити покупця про готовність чергової партії товару до відвантаження шляхом направлення письмової заявки на електронну адресу покупця, вказану в п.9.7 даного Договору, із зазначенням найменування, адреси, залізничної станції отримувача залізничних вагонів та необхідної кількості вагонів (п. 3.3 Договорів №№17/1876КП, 17/1987, 17/2293, 17/2552ХЕ)

Відповідно до п.3.7 Договору разом з товаром та відповідними супровідними документами постачальник додатково надає покупцеві наступні документи:

- при постачанні залізницею - акт про походження Товару, посвідчення про вибухобезпеку, хімічну та радіаційну безпеку (додаток «Г» до ДСТУ 4121-2002), засвідчені в установленому порядку;

- при постачанні автотранспортом - Акт приймання, що відповідає вимогам автоматизованої обробки з актом про походження Товару і посвідченням про вибухобезпеку, хімічну та радіаційну безпеку (додаток «Г» до ДСТУ 4121-2002), засвідчені в установленому порядку, і товарно-транспортну накладну.

Датою поставки, у разі постачання товару автомобільним транспортом, приймається дата оформлення Акту приймання (п.3.9 Договорів №№17/1876КП, 17/1987, 17/2293, 17/2552ХЕ)

Покупець здійснює оплату вартості поставленої партії товару, відповідно до Специфікації з урахуванням умов поставки, на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) банківських днів з моменту надходження товару до покупця, на підставі Акту приймання (п. 4.1 Договорів №№17/1876КП, 17/1987, 17/2293, 17/2552ХЕ)

За взаємною згодою сторін, яке може бути виражена у специфікаціях або додаткових угодах, оформлених у вигляді додатків до даного Договору, при проведенні розрахунків за Договором сторонами можуть застосовуватися інші, ніж передбачені у пункті 4.1. Договору, форми розрахунків, у тому числі і на умовах попередньої оплати. У разі перерахування покупцем на рахунок постачальника грошових коштів в якості оплати за товар, постачальник зобов'язується поставити товар на суму отриманих грошових коштів в строк не пізніше 7 (семи) календарних днів від дати перерахування коштів, якщо інше не зазначено в специфікаціях, в противному випадку грошові кошти підлягають поверненню покупцю на наступний день після спливу зазначеного в цьому пункті семиденного строку (п.4.2 Договору №№17/1876КП, 17/1987, 17/2293, 17/2552ХЕ)

Згідно п.6.4 Договору №№17/1876КП, 17/1987, 17/2293, 17/2552ХЕ у випадку не виконання зобов'язань, передбачених п.4.2 даного Договору, постачальник зобов'язаний повернути покупцеві суму не отовареної передоплати, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту порушення зобов'язань і сплатити штраф, у той же термін, у розмірі 5% від суми не отовареної передоплати.

При порушенні термінів повернення попередньої оплати постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% від суми не поверненої передоплати за кожен день прострочки. Винна сторона, що прострочила виконання грошових зобов'язань, на вимогу іншої сторони зобов'язана відшкодувати суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками і діє до "31" грудня 2018, але у будь якому разі до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (п. 9.1 Договору №№17/1876КП, 17/1987, 17/2293, 17/2552ХЕ)

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує наступне.

Позивачем на користь відповідача перераховано у якості оплати за металобрухт або у якості його передоплати за договором поставки №17/1987 від 01.12.2017 на суму 6 503 278,04 грн., а відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 4 379 423,73 грн., весь об'єм якого підтверджується відповідним пакетом документів (специфікація, Акт приймання, акт про походження Товару і посвідчення про вибухобезпеку, хімічну та радіаційну безпеку (додаток «Г» до ДСТУ 4121-2002), засвідчені в установленому порядку, залізнична накладна, що підтверджує факт доставки вантажу від постачальника покупцю.

Остання поставка товару за договору поставки №17/1987 від 01.12.2017, здійснена 20.03.2018 року, а 16.01.2018 року (перенесення переплати з іншого договору - фактично прирівнюється з оплатою), 02.02.2018 року, 22.02.2018 року, 22.02.2018 року, 26.02.2018 року, 27.02.2018 року, 02.03.2018 року, 22.05.2018 року позивачем проведено оплату за товар у сумі 6 503 278,04 грн., 26.01.2018 року здійснено повернення передоплати.

З огляду на необхідність зведення платіжного балансу за договором поставки №17/1987 від 01.12.2017 року, позивачем 10.05.2018 року перенесено переплату за металобрухт на інші договори у сумі 1 630 310,76 грн.

За результатом зведення платіжного балансу за договором поставки №17/1987 від 01.12.2017 виявлено, що сума здійсненої передоплати за металобрухт відповідає сумі поставленого товару відповідачем, однак, за даними постачальника, ним поставлено позивачу товар на загальну суму 4 802 124,20 грн., отже за даними постачальника, сума непогашеної заборгованості покупця на користь постачальника становить 422 700, 47 грн.

На виконання умов договору поставки №17/1876КП від 18.12.2017 року позивачем на користь відповідача перераховано у якості оплати за металобрухт або у якості його передоплати суму 2 387 688,70 грн., а відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 2 611 470,70 грн., весь об'єм якого підтверджується відповідним пакетом документів (специфікація, Акт приймання, акт про походження Товару і посвідчення про вибухобезпеку, хімічну та радіаційну безпеку (додаток «Г» до ДСТУ 4121-2002), засвідчені в установленому порядку, ТТН, що підтверджує факт доставки вантажу від постачальника покупцю.)

Остання поставка товару за договором поставки №17/1876КП від 18.12.2017 року, здійснена 30.05.2018 року, а 13.02.2018 року, 20.02.2018 року, 21.02.2018 року, 23.02.2018 року, 28.02.2018 року та 18.05.2018 року позивачем проведено оплату за товар на суму 2 387 688,70 грн.

За результатом зведення платіжного балансу, позивачем виявлено, що сума здійсненої оплати за металобрухт не вистачає на покриття вартості поставленого металобрухту відповідачем в повному обсязі і становить суму 2 387 688,70 грн., отже сума непогашеної заборгованості покупця на користь постачальника становить 223 782, 00 грн. Проте, за даними постачальника, ним було поставлено на адресу позивача товар на загальну суму 2 849 168, 70 грн., тому за даними постачальника, сума непогашеної заборгованості покупця на користь постачальника становить суму 461 480, 00 грн.

За договором поставки №17/2293 від 01.12.2017 позивачем на користь відповідача перераховано у якості оплати за металобрухт або у якості його передоплати на загальну суму 2 068 848, 00 грн., а відповідачем поставлено товар на адресу позивача на загальну суму 2 068 848, 00 грн., весь об'єм якого підтверджується відповідним пакетом документів (специфікація, Акт приймання, акт про походження Товару і посвідчення про вибухобезпеку, хімічну та радіаційну безпеку (додаток «Г» до ДСТУ 4121-2002), засвідчені в установленому порядку, ТТН, що підтверджує факт доставки вантажу від постачальника покупцю.)

Остання поставка товару за договором поставки №17/2293 від 01.12.2017 року, здійснена 14.05.2018 року, а 16.01.2018 року (перенесення переплати з іншого договору - фактично прирівнюється з оплатою), 13.02.2018 року, 19.02.2018 року, 01.03.2018 року, 18.05.2018 року позивачем проведено оплату за товар на суму 2 068 848, 00 грн.

За результатом зведення платіжного балансу за договором поставки №17/2293 від 01.12.2017 позивачем виявлено, що сума здійсненої передоплати за металобрухт відповідає сумі поставленого товару відповідачем, однак, за даними постачальника, ним було поставлено позивачу товар на загальну суму 2 227 578,00 грн., отже за даними постачальника, сума непогашеної заборгованості покупця на користь постачальника становить 158 730, 00 грн.

За договором поставки №17/2552ХЕ від 10.04.2018 позивачем перераховано на користь відповідача у якості оплати за металобрухт або у якості його передоплати на загальну суму 1 000 000,00 грн., а відповідачем поставлено товар на адресу позивача на загальну суму 1 195 360,00 грн., весь об'єм якого підтверджується відповідним пакетом документів (специфікація, Акт приймання, акт про походження Товару і посвідчення про вибухобезпеку, хімічну та радіаційну безпеку (додаток «Г» до ДСТУ4121-2002), засвідчені в установленому порядку, ТТН, що підтверджує факт доставки вантажу від постачальника покупцю.)

Остання поставка товару за договором поставки №17/2552ХЕ від 10.04.2018 здійснена 24.05.2018, а 08.05.2018 року позивачем проведено оплату за товар на суму 1 000 000,00 грн.

За результатом зведення платіжного балансу позивачем виявлено, що суми здійсненої оплати за металобрухт не вистачає на покриття вартості поставленого металобрухту відповідачем в повному обсязі і становить 1 000 000,00 грн., тому сума непогашеної заборгованості покупця на користь постачальника становить 195 360, 00 грн., проте, згідно даних постачальника, ним було поставлено товару на адресу позивача на загальну суму 1 370 108,00 грн., а отже за даними постачальника, сума непогашеної заборгованості покупця на користь постачальника становить 370 108,00 грн.

Позивачем здійснено розрахунок суми зменшення вимог відповідача, що виникли з господарських взаємовідносин в процесі виконання відповідачем своїх зобов'язань з постачання товару, яка складається з суми, що сформована шляхом додавання невідповідностей (розходження) об'ємів поставок згідно вказаних договорів поставок:

- за договором поставки №17/1987 від 01.12.2017: 422 700, 47 грн. - 0,00 грн. = 422 700,47 грн.;

- за договором поставки №17/1876КП від 18.12.2017: 461 480,00 грн. - 223 782,00 грн. = 237 698,00 грн.;

- за договором поставки №17/2293 від 01.12.2017: 158 730,00 грн. - 0,00 грн. = 158 730,00 грн.;

- за договором поставки №17/2552ХЕ від 10.04.2018: 370 108,00 грн. - 195 360,00 грн. = 174 748,00 грн.

За викладених обставин, сума зменшення позовних вимог становить 993 876, 47 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне:

- за договором поставки №17/1987 від 01.12.2017 року відповідачем на адресу позивача поставлено 562,19т. металобрухту на загальну суму 4 802 124, 20 грн., за який позивачем сплачено суму 6 503 278,04 грн. 26.01.18 року відповідачем повернуто передоплату у сумі 93 543,55 грн. 10.05.18 року позивачем перенесено переплату у сумі 363 457,76 грн. та 1 266 853,00 грн. (разом 1 630 310,76 грн.) на інші договори. 30.05.18 року відповідачем повернуто помилково перераховану суму 400 000,00 грн. Станом на момент подання позову залишок на користь відповідача у сумі 422 700, 47 грн.

- за договором поставки №17/1876КП від 18.12.2017 відповідач поставив позивачу 340,17т. металобрухту на загальну суму 2 849 168,70 грн., за який позивачем сплачено суму 2 387 688,70 грн. Станом на момент подання позову залишок на користь відповідача у сумі 461 480,00 грн.

- за договором поставки №17/2293 від 01.12.2017 року відповідач поставив позивачу 275,22т. металобрухту на загальну суму 2 227 578,00 грн., за який позивач сплатив суму 2 068 848,00 грн. Станом на момент подання позову залишок на користь відповідача у сумі 158 730,00 грн.

- за договором постави №17/2552ХЕ від 10.04.2018 року відповідач поставив позивачу 170,04т. металобрухту на загальну суму 1 370 108,00 грн., за який позивачем сплачено суму 1 000 000,00 грн. Станом на момент подання позову залишок на користь відповідача у сумі 370 108, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем не враховано поставку від 18.05.2018 на суму 422 700, 47 грн. за договором №17/1987 від 01.12.2017, поставку від 21.05.2018 на суму 237 698,00 грн. за договором №17/1876КП від 18.12.2017, поставку від 23.05.2018 на суму 158 730,00 грн. за договором №17/2293 від 01.12.2017, поставку від 24.05.2018 на суму 174 748,00 грн. за договором №17/2552ХЕ від 10.04.2018.

Таким чином, за результатом дослідження первинних документів (актів приймання, ТТН, залізничних накладних, платіжних доручень, листів про перенесення переплати) суд, встановив реальність здійснення господарських операцій з постачання брухту чорних металів відповідачем позивачу та дійшов висновку щодо виконання відповідачем обумовлених договором поставки №17/1876КП від 18.12.2017 року, №17/1987 від 01.12.2017 року, №17/2293 від 01.12.2017 року, №17/2552ХЕ від 10.04.2018 року зобов’язань в повному обсязі, отже сума вищевказаних поставок відповідає сумі позовних вимог, на яку позивач вимагає зменшити свої зобов'язання перед відповідачем.

Разом з тим, надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, суд зазначає, що загальні засади захисту цивільних прав та інтересів судом, в тому числі захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначаються приписами ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Так, за приписами ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Поряд з тим, приписами ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

При цьому позовна вимога про встановлення належності виконання господарських зобов'язань не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, і тому в задоволенні відповідної вимоги має бути відмовлено.

Європейський суд з прав людини, зокрема у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки, неодноразово зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов'язків.

Згідно ж із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту власних прав, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог відмовляється судом.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Повне рішення складено 06.12.2018

Суддя А.В. Суховаров