Постанова № 78337499, 23.11.2018, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1338/18

Провадження № 2-а/675/110/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2018 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., з участю: секретаря судового засідання – Гук-Миронюк Ю. Г., позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у режимі відеоконференції у залі суду в м. Ізяслав адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про визнання протиправною, скасування постанови про накладення дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника колонії від 15 травня 2018 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор строком на чотирнадцять діб без виведення на роботу, а також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що спірною постановою на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор строком на чотирнадцять діб за вступ у словесну суперечку із молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» ОСОБА_4 під час проведення обшуку 11 травня 2018 року. Однак ОСОБА_1 стверджує, що у словесну суперечку з представником адміністрації виправної установи не вступав, хоча дійсно відмовився від проведення огляду його особистих речей ОСОБА_4 з метою уникнення конфліктної ситуації з вказаним працівником колонії, оскільки той поводив себе агресивно, грубо, шарпав його за руку та вимагав пройти до кімнати обшуку. Тому рапорти представників адміністрації виправної установи про вчинення позивачем дисциплінарного проступку є надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Відтак, законні підстави застосовувати до засудженого дисциплінарне стягнення були відсутні, а тому спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Крім того, незаконним притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності йому було завдана моральна шкода, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Ухвалою судді від 23 травня 2018 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання у даній справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 21 серпня 2018 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду даного адміністративного позову, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 адміністративний позов підтримали та просять його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечив проти заявленого позову, вказав, що позивачем 11 травня 2018 року було допущено порушення режиму відбування покарання, що проявилося у вступі в словесну суперечку із молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» ОСОБА_4 під час проведення обшуку, за що на підставі та в порядку, встановленому законом, до засудженого було застосоване дисциплінарне стягнення.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, допитавши свідків, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з положеннями п. 13-1 ч. 1 ст. 537, п. 1 ч. 2, ч. 9 статті 539 КПК України засудженим надане право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність адміністрації установи виконання покарання до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, в порядку адміністративного судочинства.

За вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Як встановлено судом, 11 травня 2018 року в ОСОБА_5 установі «Замкова виправна колонія (№ 58)» з метою виявлення та вилучення заборонених для використання засудженими предметів, виробів, а також виявлення приготувань до втечі, скоєння інших протиправних дій, злочинів було проведено загальний обшук із залученням групи швидкого реагування установи, що підтверджується окремим дорученням начальника колонії від 10 травня 2018 року № 8/04-18 «Про проведення загального обшуку із залученням групи швидкого реагування Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», планом проведення загального обшуку в ОСОБА_5 установі «Замкова виправна колонія (№ 58)», затвердженим начальником виправної колонії 10 травня 2018 року, актом проведеного обшуку від 11 травня 2018 року.

У той же день молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» ОСОБА_4 було складено рапорт про допущене ОСОБА_1 порушення вимог п. 3 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а саме: о 15 год. 40 хв. останній під час проведення обшуку вступив у словесну суперечку, поводив себе грубо та нахабно, підбурював інших засуджених до протиправних дій. На законні вимоги припинити порушення не відреагував.

Рапорти аналогічного змісту 11 травня 2018 року було складено також молодшими інспекторами відділу нагляду і безпеки виправної установи ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Про допущене ОСОБА_1 порушення режиму відбування покарання начальник відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» ОСОБА_8 повідомив начальника колонії рапортом від 14 травня 2018 року, де також вказав, що в ході проведення бесіди виховного характеру засуджений вину визнав частково, письмове пояснення надав, на заходи виховного та профілактичного характеру не реагує, у зв’язку з чим просив притягнути останнього до дисциплінарної відповідальності.

Складання таких рапортів, їх належність та підставність повністю ствердили допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Виникнення конфліктної ситуації між засудженим та представником адміністрації фактично не заперечив і сам ОСОБА_1, однак виклав свою версію подій.

14 травня 2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про те, що 15 травня 2018 року о 15 год. 00 хв. у приміщенні кабінету начальника установи відбудеться засідання дисциплінарної комісії, що підтверджується відповідною розпискою, підписаною засудженим.

Постановою від 15 травня 2018 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вищевказані дії у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор строком на чотирнадцять діб без виведення на роботу. Постанова була оголошена позивачу у той же день.

Як слідує із постанови, підставою для застосування до засудженого стягнення стало те, що він 11 травня 2018 року о 15 год. 40 хв. під час проведення обшуку вступив у словесну суперечку з молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки виправної установи ОСОБА_4, поводив себе грубо та нахабно, підбурював інших засуджених до протиправних дій. На законні вимоги припинити порушення не відреагував. Своєю поведінкою негативно впливав на інших засуджених.

Відповідно до абз. 9 ч. 4 ст. 107 КВК України, абзацу 9 пункту 3 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), засудженим забороняється чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених.

Розпискою ОСОБА_1 від 26 січня 2015 року підтверджується, що він був ознайомлений із правами та обов’язками, а також заборонами, встановленими статтею 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та розділом ІІІ Правил внутрішнього розпорядку виконання покарань.

Разом з тим, позивачем порушено норми абз. 9 ч. 4 ст. 107 КВК України, абзацу 9 пункту 3 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що підтверджується оскаржуваною постановою, рапортами, складеними посадовими особами ЗВК № 58 11 та 14 травня 2018 року, а також поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, показання яких повністю узгоджуються між собою.

Наявність суперечки між ОСОБА_1 та молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки виправної установи ОСОБА_4 підтвердив також допитаний під час судового розгляду засуджений ОСОБА_9, з показів якого вбачається, що ОСОБА_1 заперечував проти проведення його особистого обшуку вказаним працівником колонії.

Водночас, суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_9 в частині посилання на відсутність будь-яких протиправних дій зі сторони ОСОБА_1 та спричинення конфліктної ситуації представником адміністрації, оскільки такі покази суперечать усім вищеперерахованим доказам, дослідженим у судовому засіданні, а тому є неспроможними.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КВК України за порушення встановленого порядку відбування покарання до засуджених можуть застосовуватися заходи стягнення, в тому числі і поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб.

Частиною 1 статті 134 КВК України встановлено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. Поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, з визначенням строку тримання.

Як свідчить довідка про заохочення та стягнення, ОСОБА_1 під час перебування у СІЗО допустив 74 порушення режиму відбування покарання, зо що притягувався до дисциплінарної відповідальності, неодноразово поміщався у дисциплінарний ізолятор та приміщення камерного типу.

Зазначені обставини було враховано відповідачем при обранні дисциплінарного стягнення.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На думку суду, в даній справі відповідачем доведено правомірність прийнятої постанови про притягнення засудженого до дисциплінарної відповідальності, а тому відсутні законні підстави для визнання спірного рішення протиправним та скасування його.

Зважаючи на зазначене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправною, скасування постанови про накладення дисциплінарного стягнення слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Відповідно до ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивачем не було доведено заподіяння йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій та рішень Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», при цьому така позовна вимога є похідною від інших заявлених вимог, в задоволенні яких відмовлено, а тому в суду немає підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про визнання протиправною, скасування постанови про накладення дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1: утримується у ОСОБА_5 установі «Замкова виправна колонія (№ 58)» за адресою: м. Ізяслав, вул. Гагаріна, 2 Хмельницької області, рнокпп у матеріалах справи відсутній.

Відповідач ОСОБА_5 установа «Замкова виправна колонія (№ 58)»: адреса місцезнаходження - м. Ізяслав, вул. Гагаріна, 2 Хмельницької області, код ЄДРПОУ 08564771.

Повне рішення суду складене 03 грудня 2018 року.

Суддя: В. І. Столковський