Постанова № 78333676, 05.12.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року

м.Суми

Справа №592/7815/18

Номер провадження 22-ц/788/2148/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Ткачук С. С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 жовтня 2018 року у складі судді Алфьорова А.М., ухвалене у м. Суми,

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», мотивуючи вимоги тим, що він перебував у трудових відносинах з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання». 28 квітня 2018 року він був звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору, за п. 3 ст. 38 КЗпП України.

Проте, при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку, розмір заборгованості по заробітній платі становить 30945 грн 51 коп.

Просив стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 30945 грн 61 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 29 квітня 2017 року по день фактичного розрахунку, відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи із середньоденного заробітку 270 грн 49 коп.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 30945 грн 61 коп, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 квітня 2017 року по 08 жовтня 2018 року у сумі 57073 грн 39 коп з послідуючим утриманням всіх податків і обов'язкових платежів.

Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» в дохід держави судовий збір у сумі 704 грн 80 коп. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що копія розрахункового листа, яка додана до позовної заяви, не є належним та допустимим доказом підтвердження заборгованості по заробітній платі. Вказує, що товариство не мало змоги подати своєчасно довідку по заробітній платі позивача з об'єктивних та поважних причин, оскільки з 25 червня 2018 року працівники структурних підрозділів товариства, що виконують обов'язки по обробці первинної інформації та підготовці відповідних довідок щодо наявності та розрахунку сум заборгованості по заробітній платі, перебувають на простоях з вини роботодавця. Крім того, 10 липня 2018 року ПАТ «Сумиобленерго» припинило постачання електричної енергії до адміністративних будівель товариства. Довідка була виготовлена лише 05 листопада 2018 року, з якої вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення складала 267 грн 42 коп, а не 270 грн 49 коп.

Крім того зазначає, що товариство фактично вже понесло відповідальність за порушення законодавства про працю, нарахувавши позивачу вихідну допомогу у розмірі 16797 грн 57 коп, а тому вважає, що враховуючи принцип справедливості та співмірності, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не більше 10000 грн.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України так інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2018 року: 1762 грн. х 100= 176200 грн.), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання».

28 квітня 2018 року ОСОБА_1 звільнений з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору, за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 6).

Згідно з наданою ОСОБА_1 копією розрахункового листа за квітень 2017 року, виданого йому роботодавцем, завіреної належним чином, заборгованість підприємства по заробітній платі становить 30945 грн 61 коп. (а.с. 7).

Також судом встановлено, що наказом генерального директора ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» від 21 березня 2014 року № 75 встановлено з 26 травня 2014 року для усіх працівників ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» неповний робочий тиждень з наступним режимом роботи, а саме триденний робочий тиждень, з наступними робочими днями: понеділок, вівторок, середа.

Рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, мотивовано тим, що відповідач у день звільнення позивача з роботи не провів з ним повний розрахунок, внаслідок чого виник борг по невиплаченій заробітній платі в розмірі 30945 грн 61 коп. Крім того, оскільки позивачу своєчасно при звільненні ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» не було виплачено заробітну плату, то є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції.

Так, відповідно до положень ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що на день звільнення ОСОБА_1 з роботи заборгованість по заробітній платі становить 30945 грн 61 коп, тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказана заборгованість із заробітної плати підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З таким висновком суду першої інстанції в своїй апеляційній скарзі погодилось ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» і зазначило, що «судом вірно встановлено, що заборгованість товариства із заробітної плати перед ОСОБА_1 на час звільнення складала 30945 грн 61 коп».

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі неналежних і недопустимих доказів, не заслуговують на увагу колегії суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, за змістом ст. 110 КЗпП України, при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Як убачається з матеріалів справи, 03 липня 2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, якою витребувано з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» довідки про заборгованість по заробітній платі, а також про середньоденну та середньомісячну заробітні плати позивача. Вказана ухвала надіслана відповідачу для виконання, отримана ним 17 липня 2018 року (а.с. 11), проте довідку суду надано не було.

Тому судом першої інстанції було вирішено справу на підставі наданих позивачем доказів.

У той же час, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» до апеляційної скарги надало довідку від 05 листопада 2018 року № 16-07/1323, в якій зазначено, що сума заробітної плати, яка підлягає виплаті позивачу становить 30945 грн 61 коп. Його середньоденна заробітна плата становила 267 грн 42 коп.

Колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги вказану довідку, оскільки відповідачем надано належні докази на підтвердження того, що вона не була подана до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від товариства.

Згідно з приписами ст. ст. 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з п. п. 3, 4 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітникам-почасовикам; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місця, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що сумарне число робочих днів за період з 28 квітня 2017 року по 08 жовтня 2018 року, згідно з графіком роботи підприємства, встановленого наказом № 75 від 21 березня 2014 року, становить 211 днів.

Отже, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 56425 грн 62 коп (267 грн 42 коп. х 211 робочих днів), а не 57073 грн 39 коп, як визначив суд першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд при стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинен враховувати принцип справедливості та співмірності, не ґрунтується на законі, оскільки в силу положень ст. 117 КЗпП України такі виплати проводяться по день фактичного розрахунку, яким є саме 28 квітня 2017 року, тобто день коли позивач мав реальну можливість користуватися та розпоряджатися коштами.

Таким чином, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1, зменшенню до 56425 грн 62 коп.

Керуючись ч. 13 ст. 7, ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» задовольнити частково.

Змінити рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 жовтня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 56425 грн 62 коп. При виплаті здійснити утримання податків та інших обов'язкових платежів.

В іншій частині рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: О.Ю. Кононенко

С.Г. Хвостик

С.С. Ткачук