Постанова № 78333638, 04.12.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року

м.Суми

Справа №591/3223/18

Номер провадження 22-ц/788/2141/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання -

представника Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Якушевої Лілії Вікторівни, представника Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Новікової Христини Миколаївни,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Зарічного районного суду м.Суми від 17 жовтня 2018 року в складі судді Кривцової Г.В., постановленої у м. Суми, повний текст якої складений 22 жовтня 2018 року, -

в с т а н о в и в:

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У червні 2018 року ОСОБА_3 звернувся зі скаргою на бездіяльність посадових осіб виконавчої служби, заінтересовані особи: Ковпаківський відділ державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Зарічний відділ державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області та Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк». При цьому, заявник просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність Ковпаківського відділу ДВС м. Суми щодо не скасування арешту майна та оголошення заборони на його відчуження відповідно до постанови відділу ДВС Сумського МУЮ від 02 липня 2015 року, виконавче провадження № 48019604;

- скасувати постанову відділу ДВС Сумського міського управління юстиції від 02 липня 2015 року, виконавче провадження № 48019604, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- скасувати арешт та заборону відчуження майна боржника ОСОБА_3, накладених на підставі постанови відділу ДВС Сумського МУЮ від 02 липня 2015 року, виконавче провадження № 48019604, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 17 жовтня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

Вказану ухвалу суду в частині щодо вирішення вимог про скасування постанови відділу ДВС Сумського МУЮ від 02 липня 2015 року, виконавче провадження № 48019604, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження заявник оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду в оскарженій частині скасувати та постановити нову про скасування постанови відділу ДВС Сумського МУЮ від 02 липня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. При цьому, заявник послався на ті обставини, що відомості Автоматизованої системи виконавчих проваджень та Реєстр боржників не містять даних про наявність виконавчого провадження за № 48019604. Разом з тим, на його звернення до Ковпаківської та Зарічної виконавчої служби м. Суми він отримав відмову щодо скасування арешту свого майна. При цьому, йому було роз'яснено, що заявлене питання підлягає вирішенню в судовому порядку. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що не отримував постанови відділу ДВС Сумського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП № 48019604, тому державний виконавець не вправі був вчиняти виконавчі дії з приводу примусового виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 квітня 2015 року по справі 591/8717/14-ц, у тому числі виносити постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 вважає, що має право на захист свого порушеного права щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном у обраний ним спосіб захисту, що узгоджується з положеннями ст. 447 ЦПК України.

В іншій частині ухвала суду про відмову в задоволенні скарги щодо визнання неправомірною бездіяльності Ковпаківського відділу ДВС м. Суми та скасування арешту і заборони відчуження майна боржника ОСОБА_3 не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Зарічної та Ковпаківської виконавчої служби м. Суми Якушевої Л.В. та Новікової Х.М., відповідно, про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_3, суд першої інстанції послався на те, що обраний заявником спосіб захисту не узгоджується з положеннями ст. 16 ЦК України, тому останньому було рекомендовано звернутися до суду з позовною заявою про скасування арешту, накладеного на майно боржника, а не у порядку розділу ЦПК України «Судовий контроль за виконанням рішень»,

Колегія суддів виходить з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що у відділі ДВС Сумського міського управління юстиції у 2015 році на примусовому виконанні перебував виконавчий лист 591/8717/14-ц від 06 квітня 2015 року, виданий Зарічним районним судом м. Суми 25 квітня 2015 року про стягнення з ОСОБА_3 в солідрному порядку з юридичною особою на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості по кредитному договору та судових витрат.

Постановами державного виконавця відділу ДВС Сумського міського управління юстиції від 02 липня 2015 року ВП № 48019604 було відкрито виконавче провадження, а такою накладено арешт та оголошено заборону на відчуження майна ОСОБА_3

Також, у виконавчому провадженні ВП № 48019604 постановою старшого державного виконавця від 29 грудня 2015 року було повернуто виконавчий документ стягувачу за його відповідною заявою від 28 грудня 2015 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказані обставини підтверджуються відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відзивом Зарічного відділу ДВС м. Суми (а.с. 6, 53 - 55 та ВП-спецрозділ).

30 травня 2018 року представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 звертався до Ковпаківського та до Зарічного відділів ДВС м. Суми із заявами, в яких просив скасувати арешт нерухомого майна боржника, накладений постановою відділу ДВС Сумського МУЮ від 02 липня 2015 року та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 липня 2015 року (а.с. 9 - 10).

Разом з тим, матеріали даної справи не містять відомостей про результати розгляду зазначених звернень.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_3, суд першої інстанції, при цьому, не звернув уваги на ту обставину, що предметом скарги боржника ОСОБА_3 є процесуальна дія державної виконавчої служби, зокрема, заявник зазначав, що діюче обтяження його нерухомого майна, накладене постановою відділу ДВС від 02 липня 2015 року у ВП № 48019604, порушує його права щодо володіння, користування та розпорядження майном.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що заявлене питання підлягає розгляду у порядку розділу ЦПК України «Судовий контроль за виконанням рішень».

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 447 та ч. 1 ст. 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року N 5, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.

Статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачені підстави повернення виконавчого документа стягувачу. Зокрема, у ч.ч. 1, 5 вказаної статті йдеться про те, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу за наявності письмової заяви стягувача. При цьому, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону (ч. ч. 1, 5).

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» , у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Частинами 3 - 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з п.п. 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МУЮ 02 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої в МУЮ 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (в редакції станом на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу) повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у ст. 47 Закону.

Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження не є закінченим.

Отже, з урахуванням зазначеного можна дійти висновку, що державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника та заборони на його відчуження у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав письмової заяви про це стягувача.

З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на даний час на майно ОСОБА_3 існує обтяження, накладене постановою відділу ДВС СМУЮ від 02 липня 2015 року у ВП № 48019604 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

З урахуванням викладеного, не знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що на даний час відсутні правові підстави для обтяження майна боржника ОСОБА_3, яке було накладено з метою реального виконання рішення у виконавчому провадженні № 48019604, оскільки підстави для цього не відпали.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що в автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні дані про наявність спірного виконавчого провадження, то вони спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що дані про наявність того виконавчого провадження і на даний час відображені в електронному реєстрі, докази про що надав представник Зарічного відділу виконавчої служби м. Суми.

До посилань в апеляційній скарзі про те, що заявник не отримував копію постанови виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження у даній справі за виконавчим листом, де він виступає боржником, а відтак, постанова про накладення арешту на його майно є незаконною колегія суддів відноситься критично, так як про це ОСОБА_3 не вказував у скарзі на бездіяльність виконавчої служби, а також вказане посилання не свідчить про наявність підстав для задоволення його апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги також не свідчать про наявність підстав для її задоволення, оскільки не вказують на такі порушення, які могли б бути підставою для цього.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, тому рішення суду, яким відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3, хоча і дещо з інших підстав, - є правильним, тому колегія суддів вважає можливим залишити його без змін.

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Зарічного районного суду м.Суми від 17 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.Г. Хвостик

Судді: Т.А. Левченко

С.С. Ткачук