Рішення № 78330629, 22.11.2010, Київський районний суд м. Одеси

Київський районний суд м. Одеси

м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43

22 листопада 2010 року Справа № 2-7131/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Київський районний суд м. Одеси в складі: головуючого - судді Петренка В.С.

за участю секретаря - Марінгос І.О., Сушко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне

Управління морських шляхів»

про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів», в якій просив суд стягнути з ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» заборгованість на харчування у розмірі 957 доларів США. що еквівалентно 7 579. 44грн., а також моральну шкоду у розмірі 5 000грн.

В обгрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що з 20.02.2001 року він працював у ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів», 29.08.2005року був звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Згідно умов роботи позивача йому призначалась виплата грошових коштів на харчування в іноземній валюті.

На момент звільнення заборгованість в іноземній валюті на харчування складала 957 доларів США.

Крім того, позивач зазначає, що на протязі декількох років він в усній та письмовій формі звертався до відповідача з проханням виплатити зазначену заборгованість, однак відповідач відмовляється виплатити заборгованість посилаючись на відсутність грошових коштів.

Також позивач стверджує, що з 11.03.2008 року він є інвалідом другої групи, на даний час він не працює, єдиним джерелом доходів є пенсія.

У 2008році. у зв'язку із захворюванням очей, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні, проходив обстеження та приймав лікарські препарати. Сума грошей йому необхідна для лікування та інших життєвих потреб.

Крім того, позивач вказує на те, що у нього наявна заборгованість за комунальні послуги, яку він не може погасити, у зв'язку з відсутністю грошових коштів.

Відмова відповідача виплачувати заборгованість завдає йому моральні хвилювання, що негативно впливає на його здоров'я, у зв'язку з чим позивач також просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду.

Вищевикладені обставини зумовили звернення позивача - ОСОБА_1 до суду із відповідним позовом.

У судовому засіданні 02.11.2010р. позивач усно уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за харчування у розмірі, що становить еквівалент 957 доларів США за курсом НБУ станом на момент ухвалення рішення по справі, а також моральну шкоду у розмірі 5 000грн.

У судовому засіданні 22.11.2010 року позивач уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

У судове засідання 22.11.2010 року представник відповідача з'явився, у судовому засіданні 02.11.2010 року надав суду заперечення на позов з яких вбачається, що ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» заявлений позов визнає в частині стягнення заборгованості на харчування в розмірі 957 доларів СІНА, в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000грн. відповідач позов не визнав, у зв'язку з тим, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували його моральні страждання та свідчили про додаткові зусилля для організації свого життя.

Крім того, представник відповідача вважає, що доводи позивача про те, що наявна у відповідача перед ним заборгованість спричинила погіршення його здоров'я є необгрунтованими та безпідставними, а причинний зв'язок між наявною заборгованістю та теперішнім станом здоров'я позивача відсутній.

З урахуванням викладеного, представник відповідача вважає, що позивачем не підтверджено належними доказами спричинення йому моральної шкоди, а відтак, дана вимога є безпідставною, у задоволенні якої ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо- експлуатаційне Управління морських шляхів» просить суд відмовити.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 20.02.2001 року позивач - ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів», 29.08.2005року був звільнений з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Даний факт підтверджується копією трудової книжки позивача, яка наявна у матеріалах справи (а.с.5).

Судом встановлено, що згідно умов праці позивачу повинні були виплачуватися грошові кошти на харчування в іноземній валюті, але на момент звільнення заборгованість за харчування у розмірі 957 доларів виплачена не була.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з проханням виплатити існуючу заборгованість, що підтверджується копією заяви ОСОБА_1 від 27.07.2010 року (а.с.6), але відповідач відмовлявся виплатити заборгованість у зв'язку з відсутністю грошових коштів.

Крім того, у матеріалах справи наявна довідка ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» від 02.09.2010 року вих. № 011/80, з якої вбачається, що ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» визнає існування заборгованості по іноземній валюті на харчування перед ОСОБА_1, яка станом на 02.09.2010 року складає 957 доларів США.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 31 ЦПК сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки. Крім права та обов'язків, визначених у ст. 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Приймаючи до уваги, що заперечення ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо- експлуатаційне Управління морських шляхів», в яких відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості на харчування в розмірі 957 дол. США від 02.11.2010 року №012/1089, складені у належній письмовій формі, підписані представником відповідача - ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів», який має відповідні повноваження на підписання, що підтверджується копією довіреності представника за №012/06 від 12.08.2010 року, яка відповідає оригіналу і наявна у матеріалах справи, а також враховуючи, що дії відповідача щодо часткового визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне прийняти часткове визнання позову відповідачем та задовольнити позов ОСОБА_1 в частині стягнення з ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» заборгованості на харчування у розмірі 957 (дев'ятсот п’ятдесят сім) доларів США, що по курсу НБУ станом на день ухвалення рішення дорівнює 7 596 (сім тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 38 коп. (курс НБУ станом на 22.11.2010 року дорівнює 793, 77 грн. за 100 доларів США).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача - ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» моральної шкоди у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодуванням також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Постанова Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995року передбачає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно п. 5 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Посилання позивача в обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди на те, що наявна заборгованість спричинила погіршення здоров'я, у зв'язку з тим, що у 2008році він був визнаний інвалідом другої групи, на даний час не працює, єдиним доходом є пенсія, а також те, що у 2008році знаходився на стаціонарному лікуванні, проходив обстеження та приймав лікарські засоби, наявність заборгованості по комунальним платежам, яку він не може сплатити у зв'язку з відсутністю коштів, а також відмова відповідача щодо виплати заборгованості, яка визиває у нього моральні хвилювання, що негативно сприяє на стан його здоров'я, не приймаються судом до уваги як необгрунтовані та такі, що суперечать вимогам діючого законодавства щодо правового розуміння моральної шкоди.

Крім того, будь - яких доказів того, що саме відмова відповідача у виплаті заборгованості призвела до погіршення стану здоров'я, позивачки, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, з урахуванням чого, в частині вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача - ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» моральної шкоди у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., слід відмовити.

Згідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 88. 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» - задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 7, код за ЄДРПОУ 01125637) на користь ОСОБА_1 7 596 (сім тисяч п’ятсот дев'яносто шість) грн. 38 коп. основного боргу.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 7, код за ЄДРПОУ 01125637) на користь Державного бюджету України 75 (сімдесят п'ять) грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору та 72 (сімдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий