Рішення № 78324734, 26.11.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10334/17

Провадження № 2/344/1225/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 24 240,85 Швейцарських франків за кредитним договором №3-22/340 від 08.08.2007 року, стягнення судових витрат в розмірі 9 706,20 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 24 240,85 Швейцарських франків за кредитним договором №3-22/340 від 08.08.2007 року, стягнення судових витрат в розмірі 9 706,20 грн., посилаючись на те, що відповідачка отримала у позивача кредит в розмірі 28 500,00 Швейцарських франків, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,75 % річних та зобов'язалася виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору до 07.08.2014 року. Внаслідок порушення порядку сплати коштів за відповідачкою наявна заборгованість за кредитними зобов'язаннями в розмірі 24 240,85 Швейцарських франків, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

22.11.2017 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про застосування строку позовної давності, вимоги якої мотивувала тим, що згідно графіку кредитного договору №3-22/340 від 08.08.2007 року кінцевий термін повернення заборгованості був 07.08.2014 року. Останній платіж в розмірі 220,00 Швейцарських франків зазначений датою - 22.02.2010 року, що означає: при відсутності платежу в зазначений строк з наступного дня позивачу стає відомо про порушення його право, у зв"язку з чим, починається дія трьохрічного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів. Таким чином, строк позовної давності по останньому платежу сплинув 07.08.2017 року. Згідно поштового відправлення, вимога про усунення порушень була відправлена позивачем 02.08.2017 року, тобто він не скористався можливістю звернення за захостом своїх прав в визначений законом строк і не навів підстав для його поновлення. Просила застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" у зв"язку з пропуском строків позовної давності (а.с.45).

04.06.2018 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив, відповідно до якого просила відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що відповідно до п.1.1.1 кредитного договору кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 28 500 швейцарських франків зі сплатою 9,75 процентів річних та сплатою основної суми заборгованості відповідно до графіку, визначеного підпунктом 1.1.1 кредитного договору. Згідно із зазначеним графіком останній платіж з повернення основної суми заборгованості мав бути здійснений до 07.08.2014 року. Відпоівдно до наданого позивачем розрахунком заборгованості, останній платіж за кредитним договором позичальником було здійснено 22.02.2010 року - 4,41 швейцарських франків з оплати основної суми заборгованості та 105,59 швейцарських франків - з оплати відсотків за користування кредитом. Строк виконання зобов"язань за кредитним договором сплив 07.08.2014 року та з цього часу розпочався перебіг позовної давності. Отже, 07.08.2017 року сплила позовна давність за зобов"язаннями з сплати основної суми заборгованості, визначеними кредитним договором. З позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості позивач звернувся 10.08.2017 року, тобто з пропущенням і загальної і спеціальної позовної давності (а.с.61).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, попередньо подав до суду клопотання, відповідно до якого просив розгляд справи проводити без участі представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів, не заперечив проти заочного розгляду справи (а.с. 57).

26.11.2018 року представник позивача подав до суду пояснення, згідно якого не погоджується із вимогами відповідачки щодо застосування строків позовної давності, оскільки, відповідно до відмітки на поштовому конверті, в якому було направлено позовну заяву до суду, визначена дата, яка є в межах строку позовної давності, що свідсить про те, що вимоги щодо застосування строків позовної давності не можуть бути застосовані, а позов пред"явлено в межах встановленого 3 річного строку. Крім цього, зазначив, що відповідачка визнає суму заборгованості та наявність договірних правовідносин з ПАТ "Укрсоцбанк". Просив задоволити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.68).

Відповідачка в судове засідання не з"явилась, просила розгляд справи проводити без її участі, щодо задоволення позовних вимог заперечила з підстав наведених у відзиві та заяві про застосування строку позовної давності (а.с.70).

Беручи до уваги пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що 08.08.2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», найменування якого змінено на ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №3-22/340 на купівлю автотранспортних засобів, за яким банк надав, а позичальник (відповідачка) отримала у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 28 500,00 швейцарських франків зі сплатою 9,75% річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості.

Відповідно до п.1.1.1. договору кредиту відповідачка зобов"язана була 20 числа кожного місяця в період з 20.09.2007 року по 20.07.2014 року сплачувати по 340 швейцарських франків. Останній платіж мав бути здійснений 07.08.2014 року в розмірі 280 швейцарських франків (а.с. 4-6).

Пунктом 3.3.7. Договору кредиту позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти за використання кредиту в порядку визначеному п.п.2.4., 2.5. Цього Договору.

01.07.2008 року між сторонами букло укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії на оплату страхових платежів №3-22/340 від 08.08.2007 року, якою внесено зміни у п.1.1. Договору, та з 01.07.2008 року встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 24,00% та, відповідно зазначити по тексту договору процентну ставку в розмірі 24,00% річних (а.с.7).

Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідачка систематично порушувала строки сплати кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Отже, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

У вказаній справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання.

Так, сторони уклали договір, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 28 500,00 швейцарських франків з кінцевим терміном повернення основної суми заборгованості до 07.08.2014 року, які зобов'язалася повернути зі сплатою відсотків у розмірі 9,75% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Повернення кредиту відповідачка мала здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві 20 числа кожного місяця кошти у сумі 340 швейцарських франків та 07.08.2014 року - 280 швейцарських франків.

Відповідно до п.2.4.1. Договору кредиту, сплата процентів здійснюється у валюті кредитуна рахунок НОМЕР_2 в Івано-Франківській філії АКБ "Укрсоцбанк" в період сплати, за який приймається період з "1" по "20" число місяця наступного за звітним. У разі, якщо 20 (двадцяте) число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов"язаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно з п.2.4. Цього договору до попереднього робочого дня (а.с.4 зворот).

Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

22.11.2017 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про застосування строку позовної давності, відповідно до якої просила застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" у зв"язку з пропуском строків позовної давності (а.с.45).

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідачки повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строкукредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачкою терміну внесення чергового платежу. Отже, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачкою обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Отже, оскільки за умовами договору кредиту відповідачка мала виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 20 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (до 07.08.2014 року), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Отже, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку вимог у зв"язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором №3-22/340 від 08.08.2007 року проведеного станом на 16.06.2017 року та довідки №10.1-87/11275 від 16.06.2017 року станом на 16.06.2017 року, відповідачка вчинила дії щодо сплати основної суми заборгованості за кредитом 22.02.2010 року в розмірі 4,41 швейцарських франків та 105,59 швейцарських франків по сплаті відсотків за кредитом (а.с.11, 14).

Отже, починаючи з 20.02.2010 року відповідачкою порушено вимоги договору кредиту, так як 22.02.2010 року відповідачкою не внесено повної суми щомісячного платежу, визначеного договором.

Згідно вимог 3.2.3.1. договору кредиту, кредитор має право вимагати повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих санкцій у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць (а.с.5).

Вказане право позивача закріплено і ч.2 ст. 1050 ЦК України.

Однак, позивач таким правом не скористався, оскільки, тільки 02.08.2017 року надіслав відповідачці ОСОБА_2 вимогу про усунення порушень (а.с.9, 10).

Як вбачається із конверта, позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 24 240,85 Швейцарських франків за кредитним договором №3-22/340 від 08.08.2007 року, стягнення судових витрат в розмірі 9 706,20 грн. була направлена до Івано-Франківського міського суду 07.08.2017 року (а.с.23).

Таким чином, позивачем не пропущено строк позовної давності тільки щодо платежу за договором кредиту, який відповідачка мала здійснити 07.08.2014 року в розмірі 280 швейцарських франків.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 07.08.2014 року.

Отже, у межах строку кредитування до 07.08.2014 року відповідачка мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами з 1 до 20 числа кожного місяця. Починаючи з 08.08.2014 року, відповідачка мала обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вказане суд не погоджується із доводами позивача, а саме, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він має право на отримання процентів в період з 08.08.2014 року по 15.06.2017 року.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 192, 533 ЦК України та ст. 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Як вбачається із матеріалів справи, представником позивача не надано суду копії письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями, а тому, стягнення заборгованості за договором кредиту №3-22/340 на купівлю автотранспортних засобів від 08.08.2007 року слід здійснювати в національній валюті - гривні.

Станом на 26.11.2018 року курс валют НБУ встановлено 2 788,4256 швейцарських франків за 100 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача 280 швейцарських франків, що становить 7 807,59 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то з відповідачки також слід стягнути на користь позивача 640,00 грн. витрат по оплаті судового збору, так як згідно п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із змінами та доповненнями розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640,00 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 192, 251-253, 258, 261, 267, 526, 527, 530, 533, 599, 611, 612, 631, 1048, 1054, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141 ЦПК України, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 24 240,85 Швейцарських франків за кредитним договором №3-22/340 від 08.08.2007 року, стягнення судових витрат в розмірі 9 706,20 грн. - задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, в користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», місцезнаходження якого: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ЄДРПОУ 00039019, п/р 29096880130001, МФО 300023 - 7 807 (сім тисяч вісімсот сім) грн. 59 коп. заборгованості за договором кредиту №3-22/340 на купівлю автотранспортних засобів від 08.08.2007 року та 640 грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 05.12.2018 року.

Суддя Пастернак І.А.