Рішення № 78324560, 27.11.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2018р. Справа № 917/804/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Ю.П. Ірклієнко ( АДРЕСА_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" (36000, м. Полтава, м-н Незалежності, 16, код ЄДРПОУ 21043232)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106).

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ( 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців , 17, код ЄДРПОУ 21708016)

про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого заявою ТОВ "Футбольний клуб "Ворскла " про зарахування зустрічних однорідних вимог № 546 від 24.12.2015 р.

Суддя Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Лук'яненко О.М.

За участю представників:

від позивача: Цурко Н.О., посвідчення адвоката від 26.02.2009р. № 3662

від відповідача: Грицюк А.С., довіреність від 19.12.2017р. № 603

від третіх осіб: не з'явились

В судовому засіданні 27.11.2018р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Ю.П. Ірклієнко (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" - позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 896/18 від 02.07.2018р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" (далі - ТОВ "ФК "Ворскла" про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого заявою ТОВ "Футбольний клуб "Ворскла " про зарахування зустрічних однорідних вимог № 546 від 24.12.2015 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на заборону здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог з початку процедури ліквідації банку, а також вказує на те, що відповідач є особою, пов'язаною з банком.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 8921 від 25.09.2018р. -а.с. 135 - 162 т. 1) проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві. Зокрема зазначає, що аргументи та доводи, викладені в позовній заяві, були предметом дослідження у справі № 917/1634/16 та справі № 910/19670/1 в межах розгляду яких судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій надана правова оцінка в контексті спірних правовідносин сторін щодо наявності обумовлених законом підстав для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог. Таким чином, як вказує відповідач, в межах розгляду даної справи встановлені під час розгляду справ № 917/1634/16 та № 910/19670/17 обставини, - є такими, що не доводяться в силу п. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.08.2018р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/804/18. Справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний банк України, м. Київ та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ. Призначено підготовче засідання у справі на 25.09.2018р.

10.09.2018р. ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. № 8401 від 10.09.2018р.) шляхом накладення арешту, заборони вчинення дій щодо заборони відчуження та зняття з реєстрації рухомого майна - транспортного засобу, а саме автобусу пасажирського "NEOPLAN", модель - N1216-НD, тип - Автобус - D, 2007 року випуску, номер шасі WAGP14ZZ774001718, колір-білий, реєстраційний номер ВІ 2790 ВО, об'єм двигуна 10518 куб. см.

За результатами розгляду судом зазначеної заяви ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" про забезпечення позову (вх. № 8401 від 10.09.2018р.) у її задоволенні відмовлено, про що постановлено відповідну ухвалу від 10.09.2018р. (а.с 111-115 т. 1).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.09.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 23.10.2018р.

Згідно ухвал господарського суду Полтавської області від 23.10.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 917/804/18. Справу призначено до розгляду по суті на 27.11.2018р. Явка в судове засідання учасників у справі обов'язковою не визнавалась.

Учасники у справі належним чином були повідомленні про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення - копії ухвали суду від 23.10.2018р.

Треті особи письмові пояснення по суті спору до суду не подали.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує.

Під час розгляду справи судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.08.2014 р. між АТ Банк "Фінанси та Кредит" (позивач) та ТОВ "ФК "Ворскла" (відповідач) було укладено Договір про відновлювальну кредитну лінію №1516v-14 від 06.08.2014 р. з лімітом кредитування, який встановлюється згідно графіку встановлення ліміту кредитної лінії на загальну суму 471 000,00 доларів США.

06.08.2015 р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду до Договору про відновлювальну кредитну лінію № 1516v-14 від 06.08.2014 р. на загальну суму ліміту кредитування 161 000,00 доларів США.

Станом на 05.11.2015 р. сума кредитних коштів, яка підлягала поверненню, відповідно до укладеного Договору про відновлювальну кредитну лінію № 1516v-14 від 06.08.2014 р. та Додаткової угоди від 06.08.2015 р. до даного Договору, становила 114 000,00 доларів США.

Позивач зазначає, що відповідач своєчасно оплату за вказаним вище договором не проводив, у визначений строк суму кредиту не повернув, а тому 04.10.2016 р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 4 115 884,21 грн., з яких 114 000,00 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 3 036 159,26 грн., 18 690,92 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 497 794,82 грн., на пені за прострочення заборгованості по тілу кредиту та відсоткам на суму 581 930,13 грн.

В той же час 02.08.2008 р. між позивачем в особі філії ПРУ ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та відповідачем укладено Договір № 3570-KRLV на розрахунково-касове обслуговування, за яким позивач відкрив відповідачу поточні рахунки у національній валюті, доларах США та євро.

Позивач зазначає, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 р. № 612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 р. № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 р. № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 18 грудня 2015 р. № 230, "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та кредит".

24.12.2015 р. відповідач на адресу позивача направив заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України на суми 2 014 351,85 грн., 1678,41 доларів США, 500,00 доларів США та 40,00 євро відповідно, що разом становило, за офіційним курсом НБУ станом на 24.12.2015 р., 2 065 453,52 грн., в рахунок часткового зарахування заліком зустрічних однорідних вимог заборгованості ТОВ "ФК "Ворскла" перед позивачем в сумі 114 000 доларів США, що становила 2 621 690,95 грн., за офіційним курсом НБУ станом на 24.12.2015 р. та заборгованості позивача перед відповідачем на суму 2 065 453,52 грн.

Позивач зазначає, що заборгованість АТ "Банк "Фінанси та Кредит" перед відповідачем обґрунтовано зобов'язанням Банку повернути грошові кошти, які знаходились на поточних рахунках відповідача по укладеному Договору від 02.08.2008 року № 3570-KRLV на розрахунково-касове обслуговування у сумі 2 014 351,85 грн., 1 678,41 доларів США, 500,00 доларів США та 40,00 євро відповідно, що разом становило, за офіційним курсом НБУ станом на 24.12.2015 р., 2 065 453,52 грн. та у зв'язку з введення тимчасової адміністрації від 17.09.2015р. були заблоковані.

05.02.2016 р. позивачем на заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог було надано відповідь щодо неможливості зарахування таких вимог з посиланням на п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема з тих підстав, що зарахування однорідних вимог заборонені з пов'язаними з банком особами, а відповідач, відповідно до рішення Банку, був визнаний пов'язаною з ними (банком) особою.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Після початку процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово, зокрема шляхом проведення зарахування вимог.

Позивач зазначає, що поточні рахунки на яких знаходились кошти належні ТОВ "ФК "Ворскла" був закритий, а кошти перенесені на рахунок призначений для задоволення вимог кредиторів у відповідності до вимог Рішення №2 від 05.07.2012 року "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку".

Враховуючи зазначене, як вказує позивач, грошове зобов'язання банку перед клієнтом (відповідачем) на суму коштів, розміщених на його рахунку, виникло з 18.12.2015 р., тобто, під час проведення ліквідації, а тому відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вимоги відповідача за цими зобов'язанням банку можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Крім цього, взаємозалік зустрічних однорідних вимог передбачає наявність документально підтвердженого боргу однієї сторони перед іншою. Якщо наявність боргу не підтверджена належними доказами (тобто такі вимоги не є безспірними), відсутні підстави для проведення взаємозаліку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 09.07.2014 у справі N 921/1253/13-г/17).

Позивач вказує, що на момент надсилання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме станом на 24.12.2018р. відповідач не набув статусу кредитора Банку, порушив порядок, визначений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вимоги не було акцептовано в реєстрі вимог кредиторів Банку, що ліквідується, а отже зазначені вимоги не були безспірними та такими строк виконання яких настав, в силу підстав ст.601 ЦК України.

Також, як стверджує позивач, відповідач є пов'язаною з Банком особою у розумінні ст. 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність", що тягне за собою заборону зарахування зустрічних однорідних вимог.

За змістом позовної заяви позивач не погоджується з одностороннім правочином - заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вважає, що його вчинено з допущенням грубих порушень вимог ст.601 ЦК України, норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому просить суд визнати недійсним односторонній правочин, оформлений заявою ТОВ "ФК "Ворскла" від 24.12.2015р. про зарахування зустрічних однорідних вимог № 546 від 24.12.2015 р.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

В позовній заяві позивачем заявлено до суду вимогу про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого заявою ТОВ "Футбольний клуб "Ворскла " про зарахування зустрічних однорідних вимог № 546 від 24.12.2015 р.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Дослідивши матеріали справи суду встановив, що рішенням господарського суду Полтавської області від 16.02.2017р. по справі №917/1634/16, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017, позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. до ТОВ "ФК "Ворскла" про стягнення грошових коштів у сумі 4 115 884,21 грн. задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. заборгованість за договором про відновлювальну кредитну лінію №1516v-14 від 06.08.2014 в розмірі 805 297,15 грн. з яких: 24 187,09 доларів США - борг по тілу кредиту, що за офіційним курсом НБУ на 05.09.2016 становить 644 174,19 грн., 1 715,82 доларів США - сума прострочених відсотків за користування кредитними коштами, що за офіційним курсом НБУ на 05.09.2016 становить 45 697, 40 грн., 111 762,75 грн. - пеня за прострочення заборгованості по основному боргу, 3 662,00 грн. - пеня за прострочення повернення відсотків.

У вказаному рішенні господарський суд Полтавської області прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. на суму 2 065 453,52 грн., у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України на суму 2 065 453,52 грн., в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "ФК "Ворскла" перед банком (сума заборгованості становила 114 000,00 доларів США).

Тобто, судом встановлено, що позивач, з урахуванням проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, має перед банком заборгованість за договором про відновлювальну кредитну лінію №1516v-14 від 06.08.2014 в розмірі 805 297,15 грн.

Також рішенням господарського суду Полтавської області від 16.02.2017 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Ворскла" на користь банку витрати зі сплати судового збору в сумі 12 079,46 грн.

В подальшому ТОВ "ФК "Ворскла" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання зобов'язань припиненими за договором про відновлювальну кредитну лінію №1516v-14 від 06.08.2014 та договором застави транспортних засобів №3625ТС/0814 від 28.08.2014, зобов'язання вчинити дії на припинення обтяження заставного майна.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ФК "Ворскла" посилалось на виконання ним основного зобов'язання за договором про відновлювальну кредитну лінію №1516v-14 від 06.08.2014, в наслідок чого зобов'язання за договором застави транспортних засобів №3625ТС/0804 від 28.08.2014 має бути припинено. Обставина виконання позивачем зобов'язань за договором про відновлювальну кредитну лінію №1516v-14 від 06.08.2014 підтверджена рішенням господарського суду Полтавської області від 16.02.2017 по справі №917/1634/16, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017, а також платіжними дорученнями №977 та №978 від 04.07.2017р., за якими присуджені за вказаним рішенням кошти були сплачені відповідачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2018р. у справі №910/19670/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018р. та постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.08.2018р., позов задоволено повністю:

- визнано припиненим зобов'язання ТОВ "ФК "Ворскла" перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про відновлювальну кредитну лінію №1516v-14 від 06.08.2014 у зв'язку з їх виконанням;

- визнано припиненими зобов'язання ТОВ "ФК "Ворскла" перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за договором застави транспортних засобів №3625ТС/0814 від 28.08.2014 у зв'язку з припиненням основного зобов'язання, забезпеченого заставою;

- зобов'язано ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" вчинити дії, направлені на припинення обтяження та виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису №14511432 від 28.08.2014 про обтяження об'єкта рухомого майна - автобуса пасажирського, марки "NEOPLAN", модель - N1216-HD, 2007 року випуску, номер шасі WAGP14ZZ774001718, білого кольору, реєстраційний номер ВІ2790ВО, що є предметом застави за договором застави транспортних засобів №3625ТС/0814 від 28.08.2014;

- стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" на користь ТОВ "ФК "Ворскла" судовий збір в розмірі 4 800,00 грн.

Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків про повне погашення позивачем заборгованості за договором про відновлювальну кредитну лінію №1516v-14 від 06.08.2014, оскільки рішенням господарського суду Полтавської області від 16.02.2017 у справі №917/1634/16, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017р. та постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017, встановлено факт зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України на суму 2 065 453,52 грн., а також платіжними дорученнями №977 та №978 від 04.07.2017 відповідач сплатив залишок боргу за кредитним договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь та самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності .

Отже, рішення господарських судів, а саме:

- рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2017р. у справі №917/1634/16, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017р., яким встановлено факт зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України на суму 2 065 453,52 грн.;

- рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2018р. у справі №910/19670/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018р. та постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.08.2018р., який дійшов висновків про повне погашення позивачем заборгованості за договором про відновлювальну кредитну лінію №1516v-14 від 06.08.2014р.,

мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

Посилання позивача на заборону здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог з початку введення процедури ліквідації банку, а також те, що позивач є пов'язаною особою з банком, відхиляються судом, оскільки вказані обставини були предметом дослідження у справі № 917/1634/16, в межах розгляду якої їм надана оцінка судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в контексті спірних правовідносин сторін стосовно наявності обумовлених законом підстав для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог. Таким чином, в межах розгляду даної справи обставини, встановлені в межах розгляду справи № 917/1634/16, є такими, що не доводяться в силу п. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а також встановлений рішенням господарського суду Полтавської області від 16.02.2017р. у справі №917/1634/16, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017р., факт зарахування зустрічних однорідних вимог за одностороннім правочином, оформленим заявою ТОВ "ФК "Ворскла " про зарахування зустрічних однорідних вимог № 546 від 24.12.2015 р., суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 05.12.2018р.

Суддя О.О. Ореховська