Ухвала суду № 78323480, 30.11.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

30 листопада 2018 року Справа № 913/958/16

Розглянувши заяву №01-02-43/2022 від 15.11.2018 Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” про надання відстрочки виконання рішення суду у справі

за позовом Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (Клочківський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” (вул. Гагаріна, 87, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400)

про стягнення 333144619 грн. 06 коп.

Господарський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя – Косенко Т.В.,

судді: Зюбанова Н.М., Корнієнко В.В.,

Секретар судового засідання – Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача – ОСОБА_1, представник за довіреністю №6-626 від 22.02.2018;

від відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю №14 від 26.12.2017.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 12.12.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2018 та постановою Верховного суду від 10.10.2018, позов Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” борг за надані послуги з балансування в сумі 265995884 грн 24 коп., пеню в сумі 37634654 грн 47 коп., 3% річних в сумі 3110432 грн 38 коп., інфляційні втрати в сумі 8340086 грн 06 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 195492 грн 44 коп.; у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

20.11.2018 від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” через канцелярію суду надійшла заява №01-02-43/2022 від 15.11.2018, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Луганської області від 12.12.2016 у справі №913/958/16 на один рік з дати набрання законної сили рішення Господарського суду Луганської області від 12.12.2016 у справі №913/958/16 (постанову Донецького апеляційного господарського суду прийнято 16.07.2018).

Відповідно до ОСОБА_3 з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Господарського суду Луганської області від 20.11.2018 для розгляду заяви №01-02-43/2022 від 15.11.2018 Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” про надання відстрочки виконання рішення суду у справі №913/958/16 визначено такий склад колегії суддів (за наявності): Голенко І.П. – головуючий, ОСОБА_4

20.11.2018 на підставі розпорядження керівника апарату суду №261-р, у зв'язку з тим, що судді Голенко І.П. та Смола С.В. не здійснюють правосуддя у зв’язку з закінченням п’ятирічного строку призначення на посаду судді, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.5.4 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у господарському суді Луганської області був проведений повторний автоматизований розподіл заяви з метою заміни суддів, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2018, та заява передана на розгляд колегії суддів: Косенко Т.В. – головуючий суддя, ОСОБА_5, ОСОБА_3

В обґрунтування зазначеної заяви заявник посилається на те, що критичний фінансовий стан ПАТ «Луганськгаз» та його діяльності, стали результатом виняткових обставин – антитерористична операція на території Луганської області, захоплення незаконними озброєними формуваннями близько 60 % майна ПАТ «Луганськгаз», втрата значної частини території обслуговування підприємства, пов’язане з захопленням території, зменшення близько на 70 % обсягів транспортування природного газу, що є основним видом статної діяльності боржника, занижені тарифи на транспортування (розподіл) та алгоритм розподілу коштів, незадовільна платіжна дисципліна споживачів природного газу.

Ухвалою суду від 22.11.2018 розгляд заяви призначено на 30.11.2018.

30.11.2018 від стягувача через канцелярію суду надійшли заперечення №86-11/18 від 30.11.2018, в яких він просить відмовити в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення. Зазначив, що зважаючи на ч.5 ст.331 ГПК України, відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 12.12.2016 у справі №913/958/16 можливо лише до 12.12.2017. Отже строк, на який могло бути відстрочено виконання цього рішення, закінчився.

Заперечення розглянуті та долучені судом до матеріалів справи.

Представник боржника в судовому засіданні 30.11.2018 надав усні пояснення щодо заяви. Просив задовольнити подану ним заяву.

Представник стягувача в судовому засіданні 30.11.2018 надав усні пояснення щодо заяви. Просив відмовити в задоволенні зазначеної заяви.

Дослідивши заяву, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов’язує відстрочку виконання рішення з об’єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, які надають підстави для відстрочки виконання рішення.

У розумінні ст.331 ГПК України важкий фінансовий стан заявника не є тією виключною обставиною, яка б давала підстави для відстрочення виконання рішення суду, адже її наявність (відсутність) залежить, зокрема від власної діяльності суб’єкта господарювання – заявника.

Згідно з п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Так, боржник в обґрунтування надання відстрочки виконання рішення послався на знаходження підприємства в зоні проведення АТО, позбавлення права володіння та користування майном, яке перебуває у його власності та господарському віданні, неспроможністю виконувати значну частину своїх зобов’язань у зв’язку із наявністю форс-мажорних обставин та тяжкий фінансовий стан.

На підтвердження цих обставин, викладених в заяві про надання відстрочки виконання судового рішення боржник надав Баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2017, Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік, Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом) за 2017 рік, Звіт про власний капітал за 2017 рік, Баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2016, Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016 рік, Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом) за 2016 рік, Звіт про власний капітал за 2016 рік, а також матеріали щодо перегляду тарифів на постачання та розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ.

Заперечуючи проти задоволення заяви ПАТ «Луганськгаз» про відстрочку виконання судового рішення, стягувач зазначає, що АТ «Укртрансгаз» здійснює суспільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню суб’єктів господарювання та соціальної сфери України природним газом. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 ПАТ «Укртрансгаз» включено до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

При цьому слід зазначити, що як боржник так і стягувач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Тяжка економічна ситуація в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.

Згідно до ч.1 ст.9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст.6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Виходячи з приписів ч.5 ст.331 ГПК України, якою передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, колегія суддів вважає, що ухвалення судового рішення, щодо виконання якого розглядається можливість надання відстрочки відбулось 12.12.2016. Тобто термін, до якого може бути надана відстрочка виконання цього рішення відповідно до вимог зазначеної статті, не може бути пізніше 13.12.2017.

Ураховуючи те, що строк на який могло бути відстрочено виконання рішення Господарського суду Луганської області від 12.12.2016 у справі №913/958/16 закінчився, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви №01-02-43/2022 від 15.11.2018 Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” про надання відстрочки виконання рішення суду.

Крім того, заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що через сплив саме цього проміжку часу боржник зможе виконати судове рішення.

Керуючись ст.ст.234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви №01-02-43/2022 від 15.11.2018 Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” про надання відстрочки виконання рішення суду у справі №913/958/16 відмовити.

Ухвала набрала законної сили 30.11.2018 відповідно до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Головуючий суддя Т.В. Косенко

Суддя Н.М. Зюбанова

Суддя В.В. Корнієнко