Ухвала суду № 78323013, 03.12.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.12.2018 р. Справа № 914/1567/16

За заявою: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця”, м. Львів

про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред’явлення його до виконання

у справі № 914/1567/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця”, м. Львів

до відповідача: Державного підприємства “Львіввугілля”, м. Сокаль Львівської області

про стягнення 16 700, 00 грн штрафу

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорна І.Б.

Представники:

від позивача (заявника): не з’явився;

від відповідача (боржника): не з’явився.

Розглядається заява Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред’явлення його до виконання у справі № 914/1567/16 за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” до Державного підприємства “Львіввугілля” про стягнення 16 700, 00 грн штрафу.

Ухвалою суду від 23.11.2018 прийнято заяву до розгляду та призначено судове засідання на 03.12.2018.

Представник заявника (позивача) в судове засідання 03.12.2018 не з’явився, однак, на електронну адресу господарського суду направив заяву, згідно якої заяву про видачу дубліката наказу та поновлення строку для пред’явлення його до виконання підтримав та просить її розглянути без участі представника позивача.

Представник боржника (відповідача) в судове засідання 03.12.2018 не з’явився, на електронну адресу господарського суду направив пояснення, у яких зазначив, що сума штрафу та судових витрат стягнених згідно рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2016 у справі № 914/1567/16 боржником не сплачена. Просить проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши заяву суд встановив таке.

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/1567/16 за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” до Державного підприємства “Львіввугілля” про стягнення 16 700, 00 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.07.2016 позов задоволено повністю, стягнено з Державного підприємства «Львіввугілля» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» 16 700, 00 грн штрафу та 1 378, 00 грн судових витрат.

На виконання вказаного рішення, 29.07.2016 Господарським судом Львівської області видано наказ, який було скеровано на адресу стягувача 05.08.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач пред’явив вказаний наказ до виконання, направивши його разом із заявою від 12.10.2016 № ДН-4-2/1610 про відкриття виконавчого провадження на адресу відділу ДВС Сокальського районного управління юстиції. В подальшому стягувач звертався з листами від 29.03.2017 та від 17.05.2017 до відділу ДВС Сокальського районного управління юстиції з вимогою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 29.07.2016 у справі № 914/1567/16 та про надання інформації щодо результату розгляду заяви від 12.10.2016 № ДН-4-2/1610.

У відповідь на лист позивача від 17.05.2017 начальник Сокальського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області направив листа від 16.06.2017 № В2/6268 у якому зазначив, що заява стягувача про відкриття виконавчого провадження надійшла на адресу виконавчої служби 27.01.2017. Також повідомив, що у зв’язку з несплатою стягувачем авансового внеску, на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», начальником відділу ДВС – ОСОБА_1 було винесено повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

03.07.2017 позивач звернувся до відділу ДВС Сокальського районного управління юстиції із заявою, згідно якої повідомив що оригінал наказу від 29.07.2016 та повідомлення про повернення виконавчого документа на його адресу не надходило. Відтак, просив виконавчу службу звернутися до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу дубліката наказу від 29.07.2016 у зв’язку із його втратою.

Стягувач звернувся із заявою від 22.02.2018 до відділу ДВС Сокальського районного управління юстиції з вимогою надати йому документи, які підтверджують відправлення наказу Господарського суду Львівської області від 29.07.2016 на адресу стягувача. Однак, відповіді на вказане звернення позивач від органу ДВС не отримав.

16.11.2018 ПАТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” звернулося до господарського суду із заявою про видачу дубліката наказу Господарського суду Львівської області від 29.07.2016 у справі № 914/1567/16 та про поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання. Заявник вказує, що наказ Господарського суду Львівської області від 29.07.2016 втрачено, у зв’язку з чим стягувач був позбавлений можливості повторно звернутися до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого пропустив строк пред’явлення наказу до виконання.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, яка діяла станом на момент видачі наказу від 29.07.2016), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Для виконання судових рішень, відповідні строки обчислюються з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення. У наказі від 29.07.2016 зазначено, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2016 набрало законної сили 23.07.2016.

З наведеного вбачається, що наказ був пред’явлений стягувачем до виконання в межах строків визначених для пред’явлення наказу. Однак, як вбачається з листа органу ДВС від 16.06.2017 № В2/6268, даний наказ був повернений виконавцем стягувачу без прийняття до виконання. Позивач стверджує, що ні повідомлення державного виконавця про повернення наказу, ні оригіналу наказу Господарського суду Львівської області від 29.07.2016 на його адресу не надходило, а відтак наказ було втрачено Сокальським районним ВДВС при пересилці.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“, яка аналогічна ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як зазначає Конституційний Суд України, виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов’язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (п. 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, п. 37 рішення у справі "Деркач та Палек проти України" від 21.12.2004).

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За умовами ст. 329 ГПК України, у разі пропуску строку для пред’явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 6 ст. 123 Закону України “Про виконавче провадження”, стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України суд, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки наказ Господарського суду Львівської області від 29.07.2016 у справі № 914/1567/16 був повернений державним виконавцем стягувачу без прийняття до виконання, однак був втрачений при пересилці, стягувачем не отриманий, і до виконання повторно не пред’являвся, суд вважає за можливе поновити пропущений строк для пред'явлення наказу Господарського суду Львівської області від 29.07.2016 про стягнення з Державного підприємства «Львіввугілля» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» 16 700, 00 грн штрафу та 1 378, 00 грн судових витрат до виконання та видати дублікат відповідного наказу.

Керуючись статтями 234, 329, пунктом 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” про видачу дублікату наказу та поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання - задоволити.

2. Поновити пропущений строк для пред'явлення наказу Господарського суду Львівської області від 29.07.2016 у справі № 914/1567/16 про стягнення з Державного підприємства «Львіввугілля» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» 16 700, 00 грн штрафу та 1 378, 00 грн судових витрат до виконання.

3. Видати дублікат наказу від 29.07.2016 у справі № 914/1567/16 про стягнення з Державного підприємства «Львіввугілля» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» 16 700, 00 грн штрафу та 1 378, 00 грн судових витрат.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Суддя Манюк П.Т.