Рішення № 78321064, 21.11.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/3004/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 /далі - позивач, ФОП ОСОБА_3./ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області /далі - відповідач/ про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу №ПЛ1628/170/АВ/П/ТД-ФС від 22 серпня 2018 року.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач у позовній заяві та у відповіді на відзив зазначила, що вона не вчиняла виявленого інспекційним відвідуванням та зафіксованого актом № ПЛ1628/170/АВ від 30 липня 2018 року порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, оскільки ОСОБА_4 було призначено відповідальним за електрогосподарство лише на термін до отримання дозволу щодо експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та виконання робіт підвищеної небезпеки на підставі нотаріально посвідченої довіреності на представництво інтересів ОСОБА_3 від 01 квітня 2016 року. Крім того, в оскаржуваній постанові в якості правової підстави для накладення штрафу зазначено абзац восьмий частини другої статті 265 Кодексів законів про працю України, тоді як фактично штраф розрахований та накладений на позивача на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України /а.с. 6-15, 120-127 т.1 /.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву і запереченнях зазначив, що штраф накладено на позивача правомірно з огляду на те, що згідно з наказом ФОП ОСОБА_3 №4 від 12 квітня 2016 року ОСОБА_4 призначений відповідальною особою за електрогосподарство ФОП ОСОБА_3, а відтак допущений до роботи без оформлення з нею трудових відносин, що є порушенням вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України. З аналізу пунктів 1.3.1, 2.1.3 та 2.1.4 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України №4 від 09 січня 1998 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533, вбачається, що відповідальною за електрогосподарство може бути призначена особа з числа працівників роботодавця та яка пройшла навчання і перевірку знань Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів. Журналом протоколів перевірки знань ОСОБА_4 та протоколами засідань Комісії по перевірці знань з питань охорони праці № 9 від 10 січня 2018 року та № 13 від 15 січня 2018 року підтверджується, що ОСОБА_4 пройшов перевірку знань Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів та Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів у ТОВ "Полтавський навчальний центр з охорони праці". У висновках експертизи № 53.-04.-02.0019.18 від 21 березня 2018 року та № 53.04.-02.0020.18 від 21 березня 2018 року, проведеної ДП "Полтавський експертно-технічний центр", також зазначено, що ОСОБА_4 призначений відповідальною особою за електрогосподарство ФОП ОСОБА_3 і пройшов навчання і перевірку знань Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів та Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів у ТОВ "Полтавський навчальний центр з охорони праці" /а.с. 86-93, 147-150 т.1 /.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, 38813) зареєстрована як фізична особа-підприємець 28 березня 2016 року та здійснює роздрібну торгівлю пальним за видом КВЕД 47.30, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 17-19 т.1 /.

На підставі наказу про проведення заходів державного контролю № 123П від 25 липня 2018 року та направлення на проведення заходу державного контролю №1293 від 27 липня 2018 року інспектором Управління Держпраці у Полтавській області у період з 27 липня 2018 року по 30 липня 2018 року проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питання додержання нею вимог законодавства про працю /а.с. 99-101 т.1 /.

За результатами інспекційного відвідування складено акт №ПЛ1628/170/АВ від 30 липня 2018 року, яким зафіксовано порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України внаслідок допущення до роботи без укладення трудового договору працівника ОСОБА_4 /а.с. 102-109 т.1 /.

З опису виявленого порушення слідує, що "наказом №4 від 12 квітня 2016 року призначена відповідальна особа за електрогосподарство - ОСОБА_4, який пройшов навчання і перевірку знань Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів та Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів у ТОВ "Полтавський навчальний центр з охорони праці" (протоколи засідань комісій по перевірці знань з питань охорони праці №13 від 15 січня 2018 року та №9 від 10 січня 2018 року). В письмовому поясненні ФОП ОСОБА_3 зазначила, що наказом №4 від 12 квітня 2016 року призначена відповідальна особа за електрогосподарство - ОСОБА_4 на підставі доручення, наданого нею на ведення бізнесу від 01 квітня 2016 року на добровільній безоплатній основі. ОСОБА_4 у своєму письмовому поясненні зазначив, що він представляє інтереси ФОП ОСОБА_3 за довіреністю від 01 квітня 2016 року та що з ФОП ОСОБА_3 у трудових відносинах не перебуває та виконує дії лише згідно доручення. В документах, які були надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (накази про прийняття, відомості з нарахування та виплати заробітної плати, табелі обліку робочого часу) прізвище ОСОБА_4 не значиться. Наказ про прийняття на роботу та трудовий договір у письмовій формі під час інспекційного відвідування не надано. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин" /а.с. 102-109 т.1/.

22 серпня 2018 року начальником Управління Держпраці у Полтавській області ОСОБА_5 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ1628/170/АВ/П/ТД-ФС, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у сумі 111690,00 грн на підставі абзацу восьмого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України /а.с. 118-119 т.1/.

Не погодившись з прийняттям постанови про накладення штрафу №ПЛ1628/170/АВ/П/ТД-ФС від 22 серпня 2018 року, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, аргументам учасників справи та показанням свідків, суд виходить з такого.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (надалі - КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України /частина третя статті 24 КЗпП України/.

Відносини між власником підприємства, установи і організації і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища регулює Закон України "Про охорону праці" № 2694-ХІІ від 14 жовтня 1992 року.

Відповідно до статті 21 цього Закону роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов'язань на постачання.

Пунктом 1.3.1 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України №4 від 09 січня 1998 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (далі - наказ № 4), встановлено, що керівник підприємства зобов'язаний забезпечити утримання, експлуатацію і обслуговування електроустановок відповідно до вимог чинних нормативних документів. Для цього він повинен, зокрема призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства з числа інженерно-технічних працівників, які мають електротехнічну підготовку і пройшли перевірку знань у встановленому порядку (далі - особа, відповідальна за електрогосподарство).

Порядок навчання і перевірки знань працівників має бути відповідним до галузевого положення про навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці, узгодженого з Держнаглядохоронпраці, а також до вимог до електротехнічної обслуги, які містяться в ПТЕ /пункт 2.1.1 Наказу № 4/.

Забороняється допускати до роботи в електроустановках осіб, які не пройшли навчання і перевірку знань цих Правил /пункт 2.1.4 Наказу № 4/.

Згідно із пунктами 2.2.1, 2.2.4, 2.2.12 Наказу № 4 вид оперативного обслуговування, кількість оперативних працівників в зміну чи на електроустановці визначаються особою, відповідальною за електрогосподарство, за узгодженням з керівництвом підприємства (організації) і зазначається в місцевих інструкціях /пункт 2.2.1/. Оперативні працівники повинні працювати за графіком, затвердженим особою, відповідальною за електрогосподарство підприємства чи структурного підрозділу /пункт 2.2.4/. В разі порушення режиму роботи, пошкодженні чи аварії електроустаткування оперативний працівник зобов'язаний негайно вжити заходів з відновлення схеми нормального режиму роботи і повідомити про те, що сталося, безпосередньо старшому у зміні працівнику або особі, відповідальній за електрогосподарство. У випадку неправильних дій оперативних працівників під час ліквідації аварії старший в зміні оперативний працівник зобов'язаний прийняти на себе керівництво і відповідальність за подальший перебіг ліквідації аварії / пункт 2.2.12/.

Особа, відповідальна за електрогосподарство підприємства, зобов'язана забезпечити інструктаж електротехнічних працівників з питань вибухобезпеки відповідно до спеціальних інструкцій, залежно від специфіки робіт, узгоджених з органами Держнаглядохоронпраці України /пункт 7.3.5 Наказу № 4/.

За визначенням пункту 3.1 розділу 3 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України № 258 від 25 липня 2006 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017 (далі - Наказ № 258), особа, відповідальна за електрогосподарство, - електротехнічний працівник, в обов'язки якого входить безпосереднє виконання функцій щодо організації технічної та безпечної експлуатації електроустановок споживача, призначення якого здійснюється розпорядчим документом споживача.

Згідно з пунктом 1.4 розділу 4 Наказу № 258 для безпосереднього виконання функцій щодо організації експлуатації електроустановок керівник споживача своїм розпорядчим документом повинен призначити особу, відповідальну за електрогосподарство, та особу, яка буде її заміщати у разі відсутності (відпустка, хвороба).

Розпорядчий документ щодо призначення особи, відповідальної за електрогосподарство, та особи, яка буде її заміщати, видається після успішної перевірки знань з питань технічної експлуатації електроустановок, пожежної безпеки та охорони праці і присвоєння цим особам IV групи з електробезпеки для обслуговування електроустановок на напругу до 1 кВ або V групи з електробезпеки для обслуговування електроустановок на напругу понад 1 кВ.

З аналізу наведених норм слідує, що керівник підприємства (суб'єкт господарювання) призначає особу, відповідальну за електрогосподарство, з числа інженерно-технічних працівників, які мають електротехнічну підготовку та пройшли перевірку знань у встановленому порядку. Особа, відповідальна за електрогосподарство, наділена посадовими обов'язками щодо забезпечення безпеки електротехнічних працівників під час експлуатації електроустановок.

А відтак, правовідносини з особою, відповідальною за електрогосподарство, мають бути оформлені роботодавцем трудовим договором.

Письмовими поясненнями ФОП ОСОБА_3 від 26 липня 2018 року, показаннями свідка ОСОБА_4, Висновками експертиз Державного підприємства "Полтавський експерто-технічний центр Держпраці" щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 №53.-04.-02.0019.18 та №53.-04.-02.0020.18 від 21 березня 2018 року та наказом ФОП ОСОБА_3 "Про призначення відповідального за електрогосподарство" №4 від 12 квітня 2016 року підтверджується, що відповідно до вимог Закону України "Про охорону праці" та Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів ОСОБА_4 призначено відповідальним за електрогосподарство на термін до надання дозволу Управлінням Держпраці у Полтавській області фізичній особі- підприємцю ОСОБА_3 експлуатувати машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки та виконувати роботи підвищеної небезпеки /а.с. 31, 34-41, 112, 114 т.1/.

Згідно із Журналом протоколів перевірки знань ОСОБА_4 (підписаним та засвідченим печаткою ФОП ОСОБА_3.) та протоколами засідань Комісій по перевірці знань з питань охорони праці №9 від 10 січня 2018 року та №13 від 15 січня 2018 року ОСОБА_4 як відповідальний за електрогосподарство пройшов перевірку знань Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів та Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів 16 січня 2016 року та отримав ІV кваліфікаційну групу з електробезпеки /а.с. 36, 40, 49-50 т.1/.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем допущено до роботи працівника ОСОБА_4 без укладення з ним трудового договору.

Довід позивача про те, що ОСОБА_4 здійснював лише представництво інтересів ФОП ОСОБА_3 за довіреністю від 01 квітня 2016 року, посвідченою приватним нотаріусом ОСОБА_6, суд відхиляє з огляду на таке.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються Цивільним кодексом України /далі - ЦК України/.

Відповідно до частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє /частина перша статті 239 ЦК України/.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами /частини перша та третя статті 244 ЦК України/.

Отже, довіреність є письмовим документом, що підтверджує повноваження представника представляти інтереси довірителя перед третіми особами та вчиняти правочини від імені особи, яку він представляє.

Судовим розглядом встановлено, що 01 квітня 2016 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 видано довіреність ОСОБА_4 на представництво її інтересів з питань: 1) оформлення та здачі звітності щодо діяльності як суб'єкта підприємницької діяльності, підписання та подання декларацій про отримані доходи, підписання, подання та отримання будь-яких документів, що стосуються діяльності, внесення інформації (відомостей) щодо неї як фізичної особи-підприємця в Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб-підприємців; 2) відкриття та закриття рахунків в установах банків, подачі платіжних доручень, отримання виписок про проведення операцій за рахунками; 3) оформлення та укладення договорів та інших правочинів, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю суб'єкта підприємницької діяльності та внесення змін та доповнень, розірвання вказаних правочинів; 4) ведення справ у судових органах усіх інстанцій /а.с. 115 т.1/.

Вказана довіреність жодним чином не уповноважує ОСОБА_4 на вчинення дій, пов'язаних з електрогосподарством, та виконання посадових обов'язків особи, відповідальної за електрогосподарство суб'єкта господарювання.

Неспроможними суд визнає і показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, наданих в судовому засіданні, оскільки вказані особи повідомили, що їм невідомо хто був відповідальною особою за електрогосподарство у ФОП ОСОБА_3 у перевіряємий період.

До аргумента свідка ОСОБА_4 стосовно того, що він трудових функцій особи, відповідальної за електрогосподарство, не здійснював, суд ставиться критично, адже ОСОБА_4 є рідним братом ФОП ОСОБА_3 та зацікавленою у справі особою. Крім того, вказаний аргумент спростовується вищепереліченими письмовими доказами, наданими суду на підтвердження перевірки знань Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів та Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів та отримання ОСОБА_4 ІV кваліфікаційної групи з електробезпеки.

Таким чином, позивачем допущено порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України.

Водночас судовим розглядом встановлено, що у постанові про накладення штрафу №ПЛ1628/170/АВ/П/ТД-ФС від 22 серпня 2018 року відповідачем допущені помилки, які, на переконання суду, є неприпустимими та нівелюють правомірність її прийняття.

Пунктами 8 та 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року /далі - Порядок № 509/, встановлено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу /пункт 8/. Штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу /пункт 9/.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, відповідальність за порушення вимог частини третьої статті 24 згаданого Кодексу (в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) встановлена абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

Натомість, у постанові про накладення штрафу №ПЛ1628/170/АВ/П/ТД-ФС від 22 серпня 2018 року правовою підставою для накладення штрафу зазначено абзац восьмий частини другої статті 265 КЗпП України, який встановлює відповідальність за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Також у постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ1628/170/АВ/П/ТД-ФС від 22 серпня 2018 року зазначено, що вона набирає законної сили з "30 липня 2018 року", що не відповідає дійсності, оскільки сама постанова винесена лише 22 серпня 2018 року.

Вказані обставини ставлять особу у невизначене правове становище.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ1628/170/АВ/П/ТД-ФС від 22 серпня 2018 року не в повній мірі відповідає наведеним критеріям правомірності та не узгоджується з правилом правової визначеності, у зв'язку з чим підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

При вирішенні спору суд також взяв до уваги сталу практику Верховного Суду щодо вирішення спорів на користь осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, у разі допущення суб'єктом владних повноважень помилок у змісті та формі оскаржуваного індивідуального акта.

Отже, позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач понесла витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 1762,00 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1117210723 від 27 серпня 2018 року.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, 38813, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул.Пушкіна, буд. 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ1628/170/АВ/П/ТД-ФС від 22 серпня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39777136) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3 38813, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у сумі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повне рішення складено 30 листопада 2018 року.

Суддя Н.І. Слободянюк